"У Зеленського роблять ставку на нестандартність тактики на переговорах з Путіним": інтерв'ю з Володимиром Фесенком

3 грудня 2019 7:51

Віталій Рябошапка Віталій Рябошапка

"Вірити президенту РФ не варто, але треба враховувати очевидну зацікавленість Путіна в примиренні з Заходом"

Менш ніж через тиждень – 9 грудня – в Парижі відбудеться зустріч в нормандському форматі, покликана нарешті розблокувати процес мирного врегулювання на Донбасі. Довгоочікувану подію (остання зустріч нормандської четвірки на вищому рівні відбулася в жовтні 2016-го) в Україні очікують хтось з надією, хтось – з побоюванням.

Реклама

За чим і з чим поїде до Парижа президент України Володимир Зеленський? Чи можна домовитися з Путіним? На чиєму боці цього разу виступатимуть канцлер Німеччини Ангела Меркель і президент Франції Еммануель Макрон? Чого очікувати Україні в переговорах щодо газу? Питань до майбутньої зустрічі безліч. Принаймні на частину з них ми постаралися відповісти в бесіді з політологом, директором Центру політичних досліджень "Пента" Володимиром Фесенком.

- Володимире В'ячеславовичу, за вашими відчуттями, Володимир Зеленський твердо знає, за чим він їде до Парижа? І чітко розуміє, як домогтися того, за чим він їде?

- Думаю, він точно знає, за чим він їде. Президент України неодноразово озвучував набір завдань, які він має намір вирішити. Я маю на увазі і розведення військ, і обмін полоненими, і передачу кордону під контроль України, і те, що вибори в ОРДЛО повинні відбутися тільки після припинення військових дій і передачі кордону під контроль України.

Стосовно того, як цього домогтися, то, за різними непрямими даними, неофіційною інформацією (хоча іноді є і публічні витоку), триває активна підготовка до цієї зустрічі. І у мене немає сумнівів, що українська сторона приїде туди з цілою низкою заготовок – на всі можливі випадки.

Реклама

Інша справа, що Путін, звісно, дуже сильний гравець, дуже сильний противник на переговорах. І тут потрібна незвичайна тактика. Моє відчуття – у Зеленського роблять ставку на нестандартність своєї переговорної тактики. Хоча, звичайно, є проблеми. Це відсутність у нашого президента досвіду складних політичних переговорів. І головний ризик – це пастки Путіна, пов'язані з деталями, нюансами можливих домовленостей. На них я б радив команді Зеленського звернути особливу увагу.

- Частина критично налаштованого до президента товариства насторожено ставиться до зустрічі. При цьому створюється враження, що опоненти Зеленського не стільки не довіряють йому, скільки впевнені, що з Путіним не можна домовитися апріорі.

- Все правильно. Точно така ж проблема була і у Порошенка. "З Росією ні про що не можна домовитися" – так вважала і вважає частина українського суспільства. У низки експертів, політиків, невеликої частини суспільства, безсумнівно, існує установка, що Путіну не можна вірити. Я не в повній мірі поділяю настільки категоричні твердження. Вірити президенту РФ не варто, але треба враховувати очевидну зацікавленість Путіна в примиренні з Заходом. Домовленості можуть бути. Хоча я відчуваю певну частку скептицизму по відношенню до їх подальшої реалізації. Росія намагається домовлятися – не стільки з нами, звичайно, скільки з Заходом. А Захід чекає від Росії певних поступок. Тому якийсь шанс є.

- Також висловлюються побоювання, що Україна буде змушена на переговорах піти на певні поступки Росії. Особливо, якщо на стороні Росії виступлять Німеччина і Франція...

- Будь-які успішні переговори, тим більше щодо такої складної ситуації, мають на увазі поступки. Інакше бути не може. Інше питання, що це за поступки. Про жоден мир на російських умовах не йдеться. Тільки про компроміс, взаємні поступки. Ніхто не змусить нас підписати мир на російських умовах. Такий установки не існує, в тому числі і у наших західних партнерів з переговорів, особливо у Німеччині. Так, Макрон налаштований на широкий компроміс з Путіним. Але все-таки теж компроміс, а не здачу України. Меркель, думаю, взагалі не підіграватиме Путіну.

Реклама

- На зустрічі в Парижі буде здійснена спроба реанімувати мирне врегулювання в контексті мінських домовленостей. При цьому в Україні звучать нарікання, що Мінські угоди, по-перше, не працюють, по-друге, не відповідають інтересам нашої країни.

- Мінські угоди – це компроміс. А компроміс, як я вже говорив, передбачає поступки з обох сторін. Мінські угоди – це відображення класичної логіки припинення подібних конфліктів. Стосовно питання "на нашу користь", "не на нашу користь" – це все дуже суб'єктивно. Так, там є кілька пунктів, де ми явно програли. Назву один: Петро Олексійович (Порошенко. – Авт.) і українські переговорники 2015 року погодилися на те, що контроль над кордоном в зоні конфлікту передаватиметься українській стороні тільки після виборів у цьому регіоні. З іншого боку, в Мінських угодах немає жодної згадки про так звані "ДНР" і "ЛНР", тільки ОРДЛО, йдеться про ліквідацію незаконних збройних формувань. Це були поступки з російської сторони. Так що це все-таки був компроміс, хоча і дуже неоднозначний. Думати, що Мінські угоди могли б відповідати тільки нашим інтересам, – це вкрай наївно.

Нарешті, треба розуміти, що при повній відсутності мирної угоди міг бути ще гірший варіант – велика війна і втрата набагато більшій території... Критикуючи сьогодні Мінськ, багато хто забуває про це.

- Можна спрогнозувати результати зустрічі в Парижі?

- Підпишуть, нйімовірніше, компромісний, досить загальний підсумковий документ. Про що можуть домовитися? Моє припущення – може бути, про подальше розведення військ. Детального графіка не буде – його ще треба розробляти. Але скажуть, припустимо: протягом півроку при дотриманні встановлених умов має відбутися розведення військ уздовж всієї лінії. В принципі, можуть домовитися, що на якихось дільницях розведення військ не буде. Це там, де сторони можуть бачити певні загрози для себе в результаті розведення. Наприклад, наші можуть бути проти розведення в районі Широкиного, сепаратисти – в районі Донецька або Горлівки. Щось подібне може бути на Світлодарській дузі, де в результаті військових дій 2015 року немає узгодженої лінії розмежування військ. Тобто щодо розведення військ може бути якась рамкова домовленість.

Реклама