Мінські угоди в дію: підсумки, позитив і перспективи діалогу

Цього тижня виповнюється рівно рік з моменту підписання другої угоди про перемир'я в Мінську. Нагадаємо, що 12 лютого в результаті напружених 16-годинних переговорів у столиці Білорусі лідери України, Німеччини, Франції та Росії погодили 13 пунктів, які повинні сприяти деескалації конфлікту на Донбасі. Але по сьогоднішній день жоден з цих пунктів угоди так і не було виконано. Що дав країні рік перемир'я на папері і які перспективи "Мінська-2", розбиралися "Сегодня".

За словами військового експерта Олексія Арестович, Мінські угоди зіграли свою історичну роль. "Вони дали Україні перепочинок на відновлення боєздатності армії, – каже Арестович. – З іншого боку, вони завели ситуацію в глухий кут: зміни до Конституції доводиться виконувати під тиском зовнішнього ворога, а суспільство це не сприймає".

Політолог Андрій Бузаров додає: "Як показав час, Мінські угоди були інструментом заморозки конфлікту, але не його рішення. Головний позитивний момент в тому, що з усіх пунктів, які хоч якось виконувалися, був пункт про обмін полоненими. Були проблеми, але процес йшов".

За словами радника голови СБУ Юрія Тандіта, "мінський формат" дозволяє і зараз звільняти полонених. "Коли ми домовлялися про звільнення за принципом всіх на всіх, то бачили в цьому серйозну перспективу. Іншого шляху немає, – каже Тандіт. – Ми розуміємо, що так звана влада ДНР намагатиметься говорити з нами з позиції сили, але рішення приймаються не в Донецьку, а в Кремлі, і кожен раз, коли ми намагаємося домовитися про обмін, нас намагаються шантажувати. У січні ми готові були віддати 36 осіб і отримати натомість 25 заручників, але в останній момент все змінилося. Однак ми будемо йти далі, і процес закінчиться тільки із звільненням останнього заручника".

ПЕРСПЕКТИВИ. Андрій Бузаров зазначає, що для того, щоб просуватися у вирішенні конфлікту далі, необхідно шукати новий формат переговорів. "Але це досить складно, адже зараз весь світ посилається саме на "мінський формат". Принаймні цього року перспектив виконання угод немає, – вважає політолог. – Будь-який новий формат повинен включати безпосередню участь США і, можливо, Польщі як найближчого союзника України. В рамках цього формату з юридичною точністю повинні бути прописані пункти по імплементації домовленостей. Це повинен бути мирний договір за типом Дейтонських угод, які припинили війну в Боснії і Герцеговині".

Політолог Руслан Бортник додає, що так-сяк, але Мінські угоди будуть реалізовуватися. "Але думаю, що потрібно буде чекати ще й "Мінськ-3" і 4. Як би не змінився формат, угоди будуть реалізовані не раніше, ніж в 2017-2018 роках", – зазначає Бортник.

"Але на цьому етапі ситуація патова, – вважає політолог Вадим Карасьов. – Скоріше за все, доля Донбасу буде вирішуватися вже на інших фронтах: у Сирії, Європі і після президентських виборів в США".

Що змінили переговори?

Лія Орлова, Донецьк

- Позитив Мінська в тому, що сторони взагалі змогли сісти за стіл переговорів. Якби цього не сталося, загиблих у війні могло би бути набагато більше.

Володимир Андрєєв, Львів

- Мінські домовленості – це просто затягування часу. Краще від них, я вважаю, що не стало: переговорники все домовляються, а люди гинуть.

Денис Бурховецький, Київ

- Стріляти менше стали, значить, якийсь ефект все-таки є. Хотілося б, щоб конфлікт вирішувався, а не просто був заморожений. Цієї меті вони поки не досягають.

Володимир Харабадот, Одеса

- Усі домовленості – фарс. Війна закінчиться тоді, коли цього захочуть тільки найвищі політики. А до цього ніхто нічого зробити не зможе.