Інтрига місяця. Гройсмана теж сватали в крісло прем'єра, але поки все залишаються на своїх місцях. Фото О. Іващенко
Весь тиждень політики грали у віртуальну гру "Поміняй прем'єра". Причому робили це не молоді фантазери, а начебто серйозні люди. То Юрій Луценко збирав на 9 березня сесію, то Володимир Гройсман начебто був не проти, то від імені Наталії Яресько запускали цілий список "технічного Кабміну". Дійшло навіть до того, що почали обговорювати призначення польського реформатора Лєшека Бальцеровича. Але закінчилася ця гра буденною констатацією спікера парламенту: "В Україні є прем'єр, і він повинен вирішувати сам".
БЕЗПЛІДНІ КАНІКУЛИ. Парламент виходить з чергових канікул без коаліції, але з урядом. Тритижнева пауза, взята депутатами на вирішення питання про майбутнє парламентської більшості, нічого не дала. Як і в лютому, прихильники реформи Кабміну вперлися в банальну істину: коаліція без "Народного фронту" неможлива, а "Народний фронт" в коаліції неможливий без Арсенія Яценюка.
Правда, за час цієї паузи окремі політики нарахували коаліцію в складі БПП, "Самопомочі", "Батьківщини", "Волі народу" і позафракційних, але така ідея могла народитися тільки від безвиході.
По-перше, підтягувати до коаліції представників старого режиму з "Волі народу" – це удар по іміджу революціонерів з "Самопомочі" та "Батьківщини". Єгор Соболєв в одній коаліції з Олесем Довгим – це вершина парадоксу.
По-друге, можна уявити, як зростуть апетити Юлії Тимошенко і Андрія Садового, коли кожен з них отримає золоту акцію в новій коаліції. На Банковій, мабуть, представили і вирішили, що краще вже з "Народним фронтом".
Звідси і черговий прихований заклик спікера до прем'єра – мовляв, подумай ще раз. Але в "Народному фронті" досить тих, хто вміє думати. І справа не тільки в амбіціях Яценюка – фронтовики розуміють, що їх фракція в разі відставки нинішнього прем'єра приречена розчинитися в БПП. А бути розчиненими не хочеться.
Так що з канікул парламент виходить в тому ж стані, як і до них, – без коаліції і з урядом. Відома фраза: "Незамінних немає", – в даному випадку не працює. Схоже, Яценюк незамінний.
ПАРИЗЬКЕ ПОПЕРЕДЖЕННЯ. Безплідною виявилася і зустріч міністрів закордонних справ "нормандської четвірки" в Парижі. Обнадійливі коментарі німецького міністра Штайнмайера до цих переговорів змінилися його ж роздратуванням після них. Роздратуванням публічним – одночасно на адресу України і Росії. І така публічна реакція не може не насторожувати.
Причому справа не тільки в тому, що українська влада, як і раніше, не хоче йти на компроміси по Донбасу. Глава нашого МЗС Павло Клімкін так і сказав, що він проти "політики поступок", хоча поступки і компроміси взагалі-то є суттю дипломатії. А якщо дипломати не знаходять компроміс, то починають говорити гармати.
Насторожує ще й те, що в ситуацію, яка може спровокувати загострення конфлікту на Донбасі, Україна входить, втрачаючи підтримку західних партнерів. Правда, претензії були висловлені одночасно і Росії, але чим ще Євросоюз може натиснути на Кремль, крім уже введених санкцій (які європейський бізнес вимагає скасувати) ?!
Ситуація для України зовсім інша. Коли Клімкін заявляє, що не піде на поступки навіть під тиском ЄС, він одночасно заявляє, що Україні не потрібна європейська допомога, яка надається тільки на певних умовах. Більш того, він грає на руку тим силам в ЄС, які прагнуть скасувати санкції проти Росії. Складно сказати, хто збудував таку дипломатичну лінію, але веде вона явно в глухий кут.
І ЗНОВУ ПРО ВІЗИ. Парадокс, але на тлі невдалої паризької зустрічі знову ожили обіцянки надати українцям безвізовий режим з ЄС вже в 2016 році. Правда, з європейської сторони це не виглядало як обіцянку – нам просто сказали, що Грузії дадуть безвізовий режим, а перед Україною двері не закривають. Але і цього було достатньо, щоб представники влади знову підняли на щит гасло безвізового режиму. Свіжа заява все того ж Гройсмана – мовляв, зараз приймемо електронні декларації та до кінця року забудемо про візи – кращий приклад.
Хоча в пам'яті свіжі ще грудневі обіцянки влади, що перетворилися в лютневі виправдання, але, схоже, холодний душ зими 2016-го їх нічому не навчив. Питання безвізового режиму багато в чому вирішується голосуванням не по електронним деклараціям, а по виборах на Донбасі. І з нинішньою політикою в цьому питанні скасування шенгену до кінця 2016 року може виявитися ще менш реальною, ніж зараз.
ВСУПЕРЕЧ ПРОГНОЗАМ. Єдиний реальний подарунок до 8 Березня на минулому тижні зробила гривня. Перед святами її офіційний курс постійно зашкалював за 27 гривень, і експерти не прогнозували ніяких поліпшень. Але після свят без видимих причин курс різко пішов вниз, і вже на вчорашніх торгах міжбанку виявився нижче 26 гривень. Причому експерти навіть не взялися коментувати, чому це сталося, – адже ні по кредиту МВФ істотних новин немає, ні пожвавлення на експортних ринках не відбулося.
Але насправді відкат курсу був прогнозований. Після того як два тижні тому курс міжбанківського і чорного ринків зрівнявся, стало ясно, що межа зростання пройдено. Не може безготівковий долар, купується з масою обмежень, коштувати стільки ж, скільки готівковий без обмежень. І останні тенденції це підтверджують: в той час як міжбанківський курс за останні три дні опустився більш ніж на гривню, курс чорного ринку просів лише на 50 копійок. Так що гривня повертається до свого звичного вже існуванню між 25 і 27.