Ситуація на сході України поки не врегульована. Фото: прінтскрін
У Мінську сторони досягли важливих домовленостей. По-перше, припинити вогонь – з тим, що це проконтролюють представники ОБСЄ. Їм доручено спостерігати за зонами безпеки на кордоні з Росією.
Домовилися також відпустити всіх заручників, не переслідувати і не карати взагалі нікого і ні за що. Всіх бойовиків разом зі зброєю з території України прибрати. І негайно поліпшити гуманітарну ситуацію на Донбасі.
Але найцікавіше не це. Документ передбачає прийняття закону про деякий тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах, а потім – проведення на його основі виборів у місцеві органи влади.
Тобто "ДНР" і "ЛНР" отримують шанс перетворитися з терористичних організацій у цілком легальні, керуючі захопленими територіями на гроші українського бюджету? Такий сенс закладали в Києві в поняття "децентралізація", відправляючи на переговори Леоніда Кучму? І чи цілком усвідомлюють ціну такого миру – розбиралися журналісти.
"Направо підеш – коня втратиш, наліво підеш – сам пропадеш, прямо підеш – щастя знайдеш". Для того, хто опинився на роздоріжжі, вибір, на перший погляд, очевидний. Правда, що являє собою обіцяне щастя – невідомо. Є ще, звичайно, варіант повернутися назад, але навіть у казках він не розглядається.
Україна в якийсь момент опинилася в положенні казкового богатиря. Тільки замість віщого каменя поради, як відновити мир і вийти з кризи, навперебій дають Росія, яка робить вигляд, що агресор зовсім не вона, Сполучені Штати, які намагаються не попсувати рейтинг Обами черговою геополітичною невдачею, і Європейський Союз, котрий намагається всіма силами не вплутатися у війну з джерелом газу.
Головний адресат цих порад, Президент Петро Порошенко в інтерв'ю каналу ВВС запевнив, що готовий для країни на все.
"Я готовий воювати за свою країну і навіть померти за неї. І я запевняю вас, що так само думає і величезна кількість жителів України", – заявив Глава держави.
Але, судячи з його останніх кроків, вибір зроблений на користь злого миру замість доброї, але непосильної війни. 5 вересня в Мінську контактною групою підписано протокол про припинення вогню.
"Я думаю, що у нас є хороша новина. Ми щойно підписали договір, який складається з 12 пунктів, але найголовніший з цих пунктів – припинення, негайне припинення вогню, яке має розпочатися сьогодні о 18 годині", – зазначила представниця ОБСЄ.
"У нас у всіх дійсно було бажання, щоб у цьому регіоні справді настав мир", – запевнив Кучма.
Україну на цій зустрічі представляв екс-президент Кучма. Тобто, де-юре, офіційний Київ за стіл переговорів з терористами не сідав. У цьому сенсі першій особі вдалося зберегти обличчя. А ось чи утримано позиції: чи залишиться Україна унітарною державою, чи збереже територію? – питання досі відкрите. Все голосніше лунають розмови про "друге Придністров'я". Як і побоювання, що годувати цей, по суті російський анклав, доведеться саме Україні. Невиразно формульована так званими "ЛНР" і "ДНР" вимога особливого незалежного статусу, на думку експертів – утопія.
"Цього ніхто не визнає. Очевидно, що Україна прагнутиме відновити контроль. На даний момент, я так думаю, що це можна розглядати як тимчасово окуповані території. Причому, окуповані російськими військами. Ще раз: ми не визнаємо і світ це не визнає. Зараз склалася патова ситуація, але міжнародне право і світ на нашій стороні", – заявив професор політології Києво-Могилянської академії Олексій Гарань
Недвозначно висловився з цього приводу перший президент України Леонід Кравчук.
"Якщо Україна вся проголосує за надання Донецькій чи Луганській області повної державної незалежності – вони отримають цю незалежність. Але не може такого бути, щоб район, село дійде то того, вулиця проголосить свою незалежність – і це вже є незалежність. У документах ООН там наголошується саме на цій обставині: мова йде про незалежність нації. Ну, я такої нації, як донецька, луганська – просто не знаю", – сказав він.
Але в історії неоголошеної війни – завжди так: де де-юре, тобто законний шлях, неможливий, де-факто можливо багато. Були у Президента Порошенка інші варіанти вирішення ситуації? Були. Питання в ціні, яку б довелося за них заплатити.
Перший з варіантів – почати воювати в повну силу. У всіх сферах. Відомий російський опозиціонер Андрій Ілларіонов вважає, що Україна повинна була діяти рішучіше.
"Тільки в тому випадку, якщо Україна буде по-справжньому чинити опір. Незважаючи на АТО, на все те, що відбувалося останні 4,5 місяці, ці дії залишають відчуття деякої двозначності. Україна досі не оголосила війну і не назвала агресію Росії проти України війною. Україна не розірвала дипломатичні відносини. Україна не прийняла необхідні дії щодо забезпечення безпеки на території України від проникнення російських агентів. Україна не розпочала і не оголосила загальну мобілізацію", – зазначив він.
Олександр Чалий, досвідчений український дипломат вважає, що наша країна не має права на двозначну поведінку.
"Країна, яка знаходиться між великими, не може собі дозволити бути незрозумілою. Або проводити і декларувати невизначену політику", – сказав він.
Олександр Олександрович, як і багато його колег, а також народні депутати, вважає, що правильним рішенням було б введення воєнного положення. Тоді, за його словами, ми могли б рішучіше наполягати на виконанні Будапештської угоди.
"Сила Будапештського меморандуму в тому, що він пов'язаний з режимом нерозповсюдження. Якщо ми не отримаємо реальну допомогу, коли ми самі будемо готові захищатися, це дає нам право використовувати всі можливі засоби, включно з ядерними компонентами. Навіть з елементами брудними ядерними, тому що на території України дуже багато ядерних відходів. Або ці країни виконують свої зобов'язання, або Україна – це не моя ідея, це ідея Нємцова, -Україна повинна вийти з договору про нерозповсюдження. Це підірве всю існуючу систему ядерного нерозповсюдження", – запевнив Чалий.
При цьому, згідно з міжнародним правом, країна, в якій введено воєнний стан, не змогла б розраховувати ні на фінансову, ні на військово-технічну допомогу ззовні. Принаймні – легальну. А після участі Президента Порошенка в саміті НАТО на цьому тижні, Україна домовилася про постачання високоточного озброєння. Назвати країни-постачальники президент відмовився: конфіденційна інформація.
Відмова від співробітництва з НАТО – про повноправне членство навіть мова поки не йде, Північно-Атлантичний альянс і сам не готовий з нами поріднитися, – це ще один варіант можливого вирішення конфлікту. Для Росії НАТО – що червона ганчірка для бика. Серед експертів побутує думка, що вся сепаратистська авантюра на Донбасі, розв'язана Путіним, щоб цьому перешкодити.
"Якщо США кажуть "так", якщо Європа підтакує Штатам, а ми також, особливо в найближчі дні, – хочемо позбавитися від позаблокового статусу, – для нас, для нашого народу, – я вам кажу стовідсотково: ми втрачаємо частину території. Росія не допустить ні за яких умов, принаймні поки вона сильна, щоб вся Україна увійшла до НАТО.
Ще з того, що підказують Президенту – кримський сценарій – проголосити захоплене терористами – тимчасово окупованими територіями, – благо вторгнення Росії доводити немає потреби. І мовляв нехай Росія думає, що їй робити з переповненими збройною вольницею територіями, що знаходяться в стані гуманітарної катастрофи. А самим тим часом зміцнювати оборону на всіх напрямках, проводити вибори, отримувати допомогу і готуватися, коли втомлений Путін поверне всі трофеї назад. Але – можна не встигнути. І кримський сценарій повториться в небажаному варіанті: Росія рушить далі по південних областей, до Придністров'я. Ризик є. Чи згодні українці і їхній Президент заплатити таку ціну?", – сказав він.
Робити прогнози навіть на найближчі дні: як буде розвиватися ситуація – не беруться навіть найдосвідченіші експерти і дипломати. Ґрунтуючись на власному досвіді, допускають, що може бути все що завгодно.
"Ми сидимо з Єльциним на прес-конференції, і хтось із журналістів запитує: "Чи можете ви собі уявити таке, що Росія піде війною проти України і заграбастає Україну?". Я настільки не чекав такого запитання, що навіть слів не сказав, показав (пальцем біля виска). Ви що? Хіба це можливо?", – сказав він.
Поки Україна всіма силами прагне домогтися вирішення кризи дипломатичним шляхом. Апелюючи до міжнародної спільноти де-юре, і обговорюючи утопічні претензії терористів де-факто. Але стратегія це, чи тактичний прийом – заради перепочинку і можливостей вирішити деякі економічні й політичні проблеми всередині країни? Наш витязь на роздоріжжі не поїхав ні вліво, ні вправо. І в лобову атаку прямо також не пішов. Маневрує в пошуках об'їзду.
Цю та інші новини ви можете подивитися у випуску інформаційної програми "События" на каналі "Україна" за 07.09.2014 о 19:00.