Боні впевнений, що потрібно створити спеціальний інвестиційний фонд для України. Фото: Sławomir Kamiński/Agencja Gazeta
На саміті Східного партнерства в Брюсселі 24 листопада українські та литовські парламентарії представлять аналог Плану Маршалла для України – Новий європейський інвестиційний план. За словами його автора, колишнього прем'єра Литви Андрюса Кубілюса, план розрахований на 10 років і передбачає по 5 млрд євро щорічних вливань в українську економіку. Завдання максимум, за словами розробників, щоб лідери країн ЄС підтримали план на своєму черговому саміті і дали мандат Єврокомісії та Європейського інвестиційного банку на його реалізацію.
У Європарламенті кажуть, що Литва проводить політичну роботу. Інвестиційний план допомоги Україні вже побачили у Вашингтоні, Лондоні, Берліні та Брюсселі. А в попередньому тексті резолюції саміту Східного партнерства, який підготував комітет у закордонних справах Європарламенту, вже є згадка про "План Маршалла для України". Але, за словами окремих європарламентаріїв, цього мало. Важливо говорити в ЄС з тими, хто дійсно приймає рішення і відповідає за перерозподіл грошей. А така робота, за словами євродепутата від Польщі Майкла Боні, навіть не проводилася.
В інтерв'ю сайту "Сегодня" Майкл Боні розповів, чому інвестиційним планом допомоги Україні не варто давати американську назву, хто в ЄС готовий виділити гроші, і з ким це треба обговорювати.
- Як оцінюєте шанси на надання Україні Плану Маршалла?
- З моєї точки зору дуже важливо підтримати створення свого роду фонду, який матиме вирішальне значення для інвестицій в Україну та майбутнього розвитку з 2018-го по 2020-2025 рр. Але, по-перше, я думаю, багатьом європейцям не подобається назва "План Маршалла". Це історично пов'язано з ситуацією після Другої світової війни. Тому краще використовувати назву "Український план розвитку", або "План розвитку України", щось на зразок цього. Якщо ви хочете отримати європейську підтримку і фінансування, навіщо давати цьому плану американську назву?
- Добре, "Новий європейський інвестиційний план для України", як його спочатку назвали литовці...
- Або так, так. І тут дуже важливо зрозуміти, яка частина цього фонду (плану) буде фінансована приватним сектором різних країн. Думаю, якась частина польських компаній буде готова інвестувати і брати участь, також як і міжнародні фінансові інституції, банки. З іншого боку, ми також повинні знати, яким чином в цьому фонді братимуть участь держустанови на національному та європейському рівнях. Якщо ми хочемо участі на європейському рівні, дуже важливо обговорювати це з Європейським інвестиційним банком. ЄС може дати щось на зразок гарантій для інвестицій. Я говорив з литовськими колегами в Брюсселі з цього питання...
- Напевно на засіданні міжпарламентської асамблеї Україна-Польща -Литва в березні...
- Трохи раніше. Моя пропозиція була такою: намагайтеся говорити з людьми, відповідальними в ЄС за багаторічні фінансові програми після 2020 року. Не так-то просто зараз знайти додаткові гроші на європейському рівні.
- А чому після 2020 року?
- Нам потрібно, щоб цей фонд допомоги Україні працював не тільки один-три роки, а на тривалу перспективу. Якщо ми (включаючи Україну) хочемо побачити значний фінансовий внесок ЄС, я вважаю, це повинно бути прописано в бюджеті ЄС. Звісно, було б дуже добре обговорити цей план допомоги Україні на саміті Східного партнерства 24 листопада в Брюсселі. Але я думаю, важливо вже перед цим мати конкретні рішення та договори про співпрацю з конкретними європейськими компаніями при розмові з бюджетним комітетом, Єврокомісією і Європарламентом – в момент підготовки бюджету на наступний рік. Простіше кажучи, потрібно створити відповідну політичну атмосферу в ЄС для прийняття цього рішення.
- Такий фонд допомоги Україні має бути створений на рівні ЄС?
- Так, він повинен бути створений на рівні ЄС. Відверто кажучи, щороку європейський бюджет втрачатиме близько 20 млрд євро через Brexit. Цей фактор впливатиме на всі європейські країни (кожна з країн ЄС через вихід Британії повинна буде відраховувати до бюджету ЄС більше грошей. – Авт.). Погодьтеся, не так-то просто сказати: окей, ми виділимо кілька мільярдів Україні. Як на мене, найкращим рішенням буде: ми створимо фінансову модель за підтримки Європейського інвестиційного банку, в якій перерозподіл грошей гарантуватиметься Єврокомісією.
- На європейському рівні, як ми розуміємо, ми хочемо отримати гроші з EU External Investment Plan (Європейський зовнішній інвестиційний план), за яким Єврокомісія передбачає 88 млрд євро до 2020 року. Ці гроші спрямовані переважно на Африку. Але досить велика частина може піти і на інші країни.
- Це так званий Європейсько-Африканський фонд солідарності. Цим планом буде передбачено приблизно тільки 100 млн євро найближчого року, але, я вважаю, те, що ми пропонуємо для України, трохи відрізняється від цілей EU External Investment Plan. Створюючи фонд інвестицій для Африки, ми передбачали інвестиції в демократію, верховенство права і економічний розвиток Африки. Це демографічно швидко зростаючий континент, населення якого через 40 років досягне 2 млрд осіб. І ми повинні враховувати можливі хвилі міграції, чи будуть вони близькі Європі. Тому у цього фонду особливе призначення і мета. Я вважаю, що для України потрібно створити окремий фонд. Можливо, на той час Молдова і Грузія, які знаходяться в таких же умовах імплементації Угод про асоціацію, так само попросять про допомогу. Тоді фонд можна трансформувати в фонд допомоги країнам Східного партнерства.
- Я згадала про фонд для Африки, тому що частину цих грошей можна витратити для інвестицій в Україну.
- Може і можна використовувати частину цих грошей, але вони повинні бути спрямовані в абсолютно інший фонд – фонд допомоги Україні. Саме так його і треба назвати. Ми розуміємо, якого прогресу досягла Україна. Ви знаєте: 2014 року ВВП країни був в мінусі більше ніж на 7%. Зараз ВВП знаходиться з приростом в 2,5%. Це фантастика, чи не так?
- Андрюс Кубілюс каже, що лідери країн ЄС повинні дати Єврокомісії та Європейському інвестиційному банку мандат на розробку і імплементацію інвестиційного плану допомоги Україні.
- Все залежить від джерел надання цих грошей. По-перше, нам необхідно прийти до політичної угоди. По-друге, ми повинні дивитися реалістично на джерела наповнення цього фонду допомоги Україні. І, врешті-решт, нам потрібен механізм створення і контролю такого фонду. У ньому повинні бути інвестиції як приватного сектора, від деяких країн-членів ЄС, так і європейський внесок через Європейський інвестиційний банк.
- Чи підтримає ЄС такий план допомоги Україні?
- Це питання поки що не виносилося на обговорення. У деяких групах – так, в групах дружби з Україною, під час робочих зустрічей Кубілюса в Європі, але я не бачив жодної публічної інформації про те, щоб такий план обговорювався на загальноєвропейському рівні ЄС.
- Але в попередньому проекті резолюції, яку комітет закордонних справ Європарламенту підготував спеціально до саміту Східного партнерства, якраз і йдеться про "надання мандата Єврокомісії та Європейського інвестиційного банку реалізувати план інвестиційну допомогу Україні...".
- Це тільки спільна позиція. Наші колеги з Литви проводять політичну роботу – це дуже добре. Але я дуже практична людина. Якщо ми хочемо досягти якихось практичних цілей, однієї резолюції недостатньо. Особливо коли йдеться про резолюції комітету Європарламенту із закордонних справ. А я кілька місяців тому пропонував піти до комітету з питань бюджету, тому що саме вони розробляють щорічні фінансові кошториси Євросоюзу. Саме вони вирішують, куди і скільки грошей виділяти. Не знаю, чи ходили туди литовські і українські колеги, тому що мені з бюджетного комітету нічого не відповіли, чи почали вони розробку такого плану для України.