Головне питання – куди рухається Росія і чого хоче Кремль. І для мене це критична проблема, чи готові вони утриматися від проведення виборів у наступному році
Обрання Дональда Трампа президентом США похитнуло весь демократичний західний світ. Євросоюз, який і без того перетравлює міграційну кризу і наслідки BREXIT, занурився в ще більший хаос. Європейські лідери тут і тепер вимагають від нової американської Адміністрації підтвердження подальшої підтримки Брюсселя і НАТО. Віце-президент Майк Пенс і глава Пентагону Джеймс Меттіс на полях Мюнхенської конференції і під час недавнього візиту в Брюссель від імені Трампа заявляли, що США не змінять курс і далі підтримуватимуть ЄС і НАТО. Але статті, що з'являються в американській та європейській пресі, про те, що Штати не припиняють переговори з російським істеблішментом про умови "big deal" між Росією і США, підливають масла у вогонь. Наприклад, французьке видання Le Monde вийшло з авторською статтею про те, що Україна – головний камінь спотикання в питанні "великої угоди" між Кремлем і Вашингтоном. З іншого боку, як зазначає екс-прем'єр Швеції і член української міжнародної ради реформ Карл Більдт, кожен новий американський президент намагався налагодити відносини з Москвою. Результати всі бачили: відносини тільки загострювалися. Але жоден з них до Трампа не називав НАТО застарілою оборонною структурою, а ЄС – союзом, який знаходиться на межі розпаду. Але, на думку Більдта, до "big deal" між Росією та США справа не дійде. Принаймні, щодо України. Що стосується Сирії, Вашингтон шукатиме з Москвою точки дотику в боротьбі проти ІД. Експерти відзначають, що Росія в Алеппо веде подвійну гру: з одного боку бореться з ІД, але лише 20% російських авіаударів у 2016 році в Сирії відбулися по позиціях терористичного угруповання. А в звіті Breaking Aleppo (Руйнування Алеппо), який представили на Мюнхенській конференції, наводяться докладні нелюдські дії проасадовських сил, яких підтримує Кремль. Один із співдоповідачів з цього звіту Карл Більдт в інтерв'ю "Сегодня" розповів, чи з'являться такі ж звіти щодо Криму і Донбасу, як Україні вибудовувати відносини з США і як діятиме Кремль напередодні президентських виборів, які в РФ повинні пройти в березні 2018 року.
- Ви представили ємний звіт про події в Алеппо. Скажіть, чи можемо ми очікувати в майбутньому таких самих звітів щодо Криму та Донбасу?
- Будемо сподіватися. Я маю на увазі, що це (звіт – Авт.) демонструє жахливу війну. Крим був жахливим інцидентом з точки зору порушення міжнародного права. Мені здається, там було вбито тільки одну людину (при анексії Криму Росією загинули двоє українських військовослужбовців – Авт.). На Донбасі вбито (тільки за офіційною статистикою ООН – Авт.) 10 тис осіб. І мало хто знає про це, і бойові дії там тривають. І я думаю, дуже важливо побачити, що ми можемо зробити з точки зору документів та конкретних фактів, щоб звернути на це широку увагу громадськості.
- Склалося таке враження, що цього року в Мюнхені про війну на Донбасі забули, всі тільки й обговорювали Трампа.
- Не зовсім. Я можу сказати, що українське питання було дійсно не в топі. В топі обговорень було питання невизначеності від того, що відбувається у Вашингтоні. Об'єктивно, це велика проблема. Але частиною цього була, звичайно, українська проблема. Тому тут, у Мюнхені, було багато сказано про Україну, але Трамп був пріоритетною темою.
- Вам не здалося, що тут, на Мюнхенській конференції, всі європейські лідери намагалися дізнатися, а чи є життя після обрання Трампа президентом США? Вони так бояться його непередбачуваності?
- Зараз менше передбачуваності (дії Вашингтона – Авт.), ніж було раніше. Таким чином, ми себе тут (на Мюнхенській конференції – Авт.) перестраховуємо, обговорюючи цю проблему. Але ця невизначеність не може вирішитися в Мюнхені. Вона може бути вирішена тільки у Вашингтоні. Нам потрібно тільки почекати і тоді побачимо.
- Як далеко за межі Twitter Трамп може зайти у своїх діях?
- Я також пишу пости в Twitter. Багато людей пишуть пости в Twitter. Питання в тому, що ти там говориш. Звичайно, зараз він президент США. І це значить, що в якійсь мірі повинно бути благородство (гідність) в тому, що він пише в Twitter.
- Ви вірите в "big deal" між США і Росією, частиною якої може стати Україна?
- Три попередні президенти США починали з того, що намагалися налагодити відносини з Росією. Я думаю, це необхідна і хороша річ, яку потрібно намагатися зробити. І це пов'язано з багатьма проблемами. Я думаю, що умови для цього на даний момент не дуже сприятливі. Сирія стає дуже важкою проблемою для пошуку взаємоприйнятного рішення. Але, я думаю, це буде центральною темою. Що стосується України, тут повинні бути чіткі і зрозумілі заяви з Вашингтона: Мінські угоди повинні бути виконані, в тому числі і з боку Росії. Але я поки що не бачу, щоб все йшло до "big deal".
- Чи можуть США стати офіційним учасником переговорів у "нормандському форматі"?
- Точно ніякі переговори не можуть відбуватися без участі України. Тому що це українська проблема, проблема між Україною і Росією. І будь-які переговори, які не включають Україну, не мають жодних можливостей вирішити проблему.
- Ви бачите бажання США стати частиною переговорного процесу щодо України?
- Побачимо. На даний момент, звичайно ж, існує "нормандський формат" і на полях Мюнхенської конференції була зустріч міністрів закордонних справ цього формату. І на даний момент це формат переговорів. Чи хочуть США приєднатися до нього, я не знаю. Але ви нічого не зможете зробити без України. Це найважливіше.
- Лунали твердження, що Мінські угоди і "нормандський формат" "мертві".
- Ні, я так не вважаю. Мінські угоди – єдині угоди, які у нас є. Ми повинні спробувати вичавити з них найкраще. Якщо ви говорите, що вони "мертві", тоді у вас взагалі не буде ніяких угод і може статися що завгодно. Тому, незважаючи ні на що, я вважаю, що потрібно рухатися у напрямку імплементації Мінських угод.
- Як Україні в сьогоднішній непростій ситуації налагодити відносини з США, і ЄС, який з головою поринув у виборчий процес?
- Головне питання – куди рухається Росія і чого хоче Кремль. І для мене це критична проблема, чи готові вони утриматися від проведення виборів (президента – Авт.) у наступному році, що активно обговорюється на політичному ландшафті Росії.
Заголовне фото з Wikimedia Commons