Політики. Обійшлися без складних передвиборних програм і зверталися до патріотизму виборців. фото AFP
"Театр абсурду", "спринтерський забіг", "нові ігри за старими правилами"... Такими порівняннями рясніють висловлювання політиків і експертів, коли мова заходить про виборчу кампанію на дострокових виборах Верховної Ради. Дійсно, у багатьох відношеннях поточна кампанія не має аналогів в українській історії. Глибокий аналіз того, що відбувається у виборчих округах країни, безумовно, буде проведено вже після оголошення результатів виборів. Але про деякі особливості цих виборів можна говорити вже зараз. Залишимо за дужками брудні способи боротьби в цій гонці і зосередимося на політичному аналізі.
НОВІ БРЕНДИ. Однією з відмінних рис кампанії став виступ відомих політиків під новими партійними брендами. Блок Петра Порошенка, Опозиційний блок, "Народний фронт" – ці назви більше підходять для міжпартійних об'єднань, ніж для окремих партій. Однак українське виборче законодавство не передбачає участі блоків у виборах. А тому, щоб підкреслити своє прагнення до об'єднання зусиль, окремі політсили вдалися до такого ребрендингу.
Втім, велика кількість нових партійних брендів викликане й іншими причинами. Одна з них – той факт, що політиків, які претендують на власну фракцію в майбутньому парламенті, виявилося більше, ніж розкручених партій. Та й запит суспільства на нові обличчя в політиці змусив претендентів попрацювати над "оновленням лінійки" партій.
БЕЗ СТРУКТУР. Велика кількість нових політпроектів зумовило ще одну особливість: відсутність узгоджених стратегій кампанії між регіональними і окружними виборчими штабами більшості політсил. Більшість партій, що претендують на місця в парламенті, не мають розгалуженої партійної структури, а тому змушені були формувати штаби "з коліс".
Виняток склала хіба що "Свобода", що йде на вибори під старим брендом і давно займається партійним будівництвом. "Батьківщина" і КПУ, також відмовилися від ребрендингу, знаходяться в менш вигідному становищі. Частина регіональних парторганізацій партії Юлії Тимошенко фактично припинили своє існування в період президентства Віктора Януковича, а ті, що залишилися, були "переполовинити" відходом з "Батьківщини" Арсенія Яценюка та Олександра Турчинова. Комуністи ж позбулися своїх найбільш сильних регіональних партійних організацій через втрату Україною контролю над частиною території країни – традиційно саме в Криму та на Донбасі у КПУ були найбільш сильні партійні осередки.
До рішення виниклих у зв'язку з цим проблем політики підійшли по-різному. Блок Порошенко активно використовує парторганізації УДАРу, "Опозиційний блок" перетягує структури Партії Регіонів, Радикальна партія і "Громадянська позиція" сподіваються на волонтерів, "Народний фронт" і "Батьківщина" розраховують на людський і матеріальний ресурс кандидатів, висунутих ними по мажоритарних округах.
З ГЕРОЯМИ. Здивували партії формуванням виборчих списків. За депутатські крісла борються журналісти, волонтери, громадські діячі, командири і бійці добровольчих батальйонів. При цьому ніхто навіть не намагається пояснити виборцям, якими достоїнствами володіють кандидати. Схоже, політики вирішили, що виборці не знайомі з відомою тезою: "Хороша людина – не професія".
БЕЗ ПРОГРАМ. Українські політики і раніше не балували виборців змістовними передвиборними програмами, але на цих виборах їх вміння обходитися без серйозного плану дій досягло апогею. Основні партії воліють оперувати слоганами, волати до емоцій виборців або до патріотизму: "Час об'єднуватися", "Україна переможе", "Ми – голос промислових регіонів", "Візьми і зроби".
З конкретними обіцянками ж у багатьох не заладилося. Доходить і до абсурду: наприклад, один кандидат у Львівській області обіцяє, що його політсила проведе масову люстрацію, а інший кандидат від цієї ж політсили в Дніпропетровській області – мовляв, його партія не допустить, щоб під люстрацію потрапили "справжні професіонали".
ТЕРМІНИ. Якби у політиків було більше часу на кампанію (стандартні 60 днів замість 45), багато що було б впорядковано. Але терміни змусили політиків на ходу вигадувати передвиборний продукт. В результаті вийшла "каша" – як в інформпросторі, так і в головах виборців. Наскільки ця каша буде їстівною, ми дізнаємося вже зовсім скоро.