Нова гонка ядерних озброєнь: загрози для України

Останніми днями актуалізувалася тема гонки ядерних озброєнь і ядерної безпеки. В інформаційному просторі раз у раз спливають новини про дії і заяви керівництва провідних ядерних держав, що стосуються питань ядерної зброї.

Почин зробив ще в квітні Держдеп США, який в своїй щорічній доповіді допустив ймовірність того, що Китай таємно проводить випробування ядерних зарядів малої потужності. Хоча КНР не ратифікувала Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань 1996 року (як, втім, і США), і Пекін, і Вашингтон обіцяли його де-факто дотримуватися. А тому підозри Держдепу насправді виглядали як серйозні звинувачення. У цій же доповіді констатувалося, що Росія проводить експерименти, в яких може досягатися самопідтримувана ядерна реакція. При цьому Москва, яка підписала договір про заборону ядерних випробувань, про ці експерименти нікого до відома також не ставить.

У двадцятих числах травня спецпредставник президента США з контролю над озброєннями Маршалл Біллінгслі заявив, що Китай і Росія, на відміну од інших ядерних держав, включаючи США, ведуть гонку ядерних озброєнь.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Трохи пізніше американська Washington Post, посилаючись на інформовані джерела, повідомила, що в Білому домі теж почали замислюватися про відновлення ядерних випробувань в США – як тиску на Москву і Пекін. Втім, поки (як зазначили джерела) від ідеї відмовилися, вважаючи за краще впливати на Росію і КНР іншими методами. Наприкінці травня голова розвідувального управління Пентагону Роберт Ешліо заявив, що, на думку Пентагона, Росія дійсно могла проводити таємні ядерні випробування. А ще один високопоставлений представник оборонного відомства заявив пресі, що США можуть підготувати і провести ядерне випробування протягом декількох місяців – для цього необхідно лише політичне рішення президента. Все це звучало досить серйозно, враховуючи, що США не проводили випробувань з 1992 року.

Кремль не зволікав з асиметричною відповіддю: на початку місяця президент Росії Володимир Путін підписав указ про основи політики РФ в галузі ядерного стримування. У повітрі вже відчутно запахло новою гонкою ядерних озброєнь.

Сторони, втім, не втрачають надію досягти нових домовленостей щодо ядерної зброї. Той же спецпредставник президента США з контролю над озброєннями Маршалл Біллінгслі повідомив 8 червня в своєму Twitter, що новий раунд переговорів з Росією повинен відбутися вже цього місяця. Причому на переговори запрошений і Китай. "Сьогодні домовилися з заступником міністра закордонних справ Росії Рябковим про час і місце переговорів про ядерне роззброєння в червні. Китай теж запрошений. Чи приїде Китай і чи вестиме він переговори сумлінно?" – зазначив Біллінгслі. Як видно з риторики самого спецпредставника, до позиції Китаю багато питань.

Китай відповів буквально наступного дня. Як повідомила представник МЗС КНР Хуа Чуньїн, Китай, як і раніше, "не має наміру брати участь в так званих тристоронніх переговорах з контролю за озброєннями за участю Росії і США".

Здавалося б, для України, яка позбулася ядерної зброї, тема взаємовідносин всередині "ядерного клубу" далека. Але, по-перше, гонка озброєнь між ядерними гегемонами загрожує існуванню всього світу. По-друге, нова гонка ядерних озброєнь прискорить і де-юре оформить кончину старого світопорядку, міжнародних правових відносин. Який, звичайно, не був ідеальним (Будапештський меморандум, який не захистив Україну від агресії з боку держави-гаранта, тому приклад). Але хто знає, яким буде для України, з точки зору нашої безпеки, порядок, який прийде на зміну?

Наскільки ймовірна нова гонка ядерних озброєнь? Які завдання стоять перед США, Росією, Китаєм? Що повинна робити Україна, щоб не опинитися перемеленою жорнами трансформації системи світової безпеки? З цими запитаннями сайт "Сьогодні" звернувся до експертів.

"США ставлять Китай перед вибором: або гонка озброєнь, або сідаємо за стіл переговорів"

Олег Старіков, військовий експерт:

"У нинішньому указі Путіна немає нічого сенсаційного. Путін вже давно говорив, що в разі загроз Росії вони проводитимуть зустрічний удар у відповідь. Це записано в Стратегії національної безпеки РФ (підписана 2015 року, – авт.), у Військовій доктрині РФ. Уточню: зустрічний удар у відповідь – це коли системи фіксують злети важких балістичних ракет з території потенційного противника, є певний час для зв'язку з керівництвом США, для з'ясування ситуації. Потім, не чекаючи, поки ворожі боєголовки впадуть, завдається масований удар у відповідь. Точно такі ж доктрини мають і США, і Китай, і інші ядерні країни.

Чому Трамп почав виходити з усіх цих договорів? Справа в тому, що, коли вони підписувалися, Китай не становив серйозної загрози для США і не був їх учасником. Зараз, за різними даними, в КНР до тисячі боєголовок, ракети спрямовані на США. Плюс не варто забувати про науково-технічний прогрес: з'явилися нові засоби доставки ядерної зброї, нові можливості в розвитку ядерного потенціалу. І це нове не пов'язано договорами. Звичайно, Вашингтон повинен щось робити. По суті, Трамп руйнує існуючі договірні відносини в ядерній сфері, щоб вибудувати нові, з урахуванням реалій. Вашингтону, та й світу в цілозагалом, дійсно необхідна нова архітектура ядерної безпеки. Так, руйнування договірної бази створює передумови до гонки ядерних озброєнь. Але, по суті, США ставлять Китай перед вибором: або гонка озброєнь, або сідаємо за стіл переговорів.

Росія зацікавлена в залученні Китаю не менш США. У Китаю, крім балістичних ракет, є ракети середньої дальності, які Росія знищила. Тому вона теж руйнує існуючу систему безпеки, і тому, я думаю, протягом п'яти років ми побачимо формалізацію нової конструкції, заснованої на трьох центрах: США, Китаю і Росії. Чи зможе Росія конкурувати з КНР і США в разі, якщо гонка озброєнь продовжиться? Не сумніваюся. Так, Росія серйозно відстає в економічному плані і в плані науково-технічного прогресу. Але у Росії величезні запаси енергоресурсів, які вона може використовувати для модернізації, створення нових видів озброєнь. Крім того, з урахуванням авторитарного режиму в Російській Федерації, народ там буде бруквою харчуватися, але армія і флот будуть завжди на першому місці. Тому її у військовому плані не можна ігнорувати і тим більше не рахуватися. На Заході цього і не роблять. Більш того, в майбутній "тріаді" ядерних і політичних гегемонів у Росії буде, думаю, "золота картка".

І це дуже небезпечно для України. От скажіть, що буде, якщо восени Трамп переможе на виборах і почне залучати Росію як геополітичного партнера в боротьбі проти Китаю? Щоб спільно тиснути на Пекін в питанні ядерної зброї. Що ми робитимемо, якщо Москва виставить Вашингтону умови щодо України? У нас є якийсь план на цей випадок? А такий варіант розвитку подій я б не виключав.

На мій погляд, тут в України тільки один варіант порятунку – Європа. Європа ніколи не піде на порушення своїх принципів. Тому нам дуже жорстко потрібно триматися за ЄС, конкретно за Німеччину і Францію" .

"Потрібен новий порядок глобальної безпеки"

Павло Рудяков, директор інформаційно-аналітичного центру "Перспектива":

"Україні абсолютно нема про що турбуватися в цій ситуації. Це речі відбуваються на глобальному рівні, вони почалися не сьогодні, вони тривають вже досить тривалий час. Сполученим Штатам, які залишаються гегемонами, незважаючи на те, що світ перестав бути однополюсним, потрібен новий порядок глобальної безпеки. Який буде побудований на балансі декількох полюсів. Одним з полюсів може бути Китай. КНР має серйозний ядерний потенціал, при цьому не пов'язаний жодними договорами, що США дуже сильно турбує.

Крім того, американці хочуть – і правильно роблять – сформувати новий порядок, поки у них є перевага. В такому випадку вони будуть не просто суб'єктом, але головним суб'єктом цього порядку.

Нас це дуже малою мірою стосується, оскільки це відбувається занадто високо. Ми лежимо на тій полиці, на яку нас поклали, і на цій полиці чекаємо. Якщо комусь знадобиться нас дістати і струснути, щоб з нас полетіла остання тирса, – дістануть і струснуть. Якщо нікому цього не знадобиться і баланс встановиться без нашої участі, ми відсидимося в тихій гавані".

"Україна потрапляє під перехресний вогонь"

Ілля Куса, експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу аналітичного центру "Український інститут майбутнього":

"Американсько-китайське протистояння, яке зараз захоплює, по суті, всю світову систему, відображатиметься на всіх рівнях і на всіх галузях міжнародної політики. Починаючи від світової економіки, від перерозподілу глобального фінансового і економічного впливу між США і Китаєм, закінчуючи деградацією міжнародно-правової системи, сформованої після Другої світової війни. У тому числі торкнеться (і вже зачіпає) спеціалізовані сфери. Наприклад, глобальну систему контролю за озброєннями, яка стрімко руйнується під тиском глобальних проблем. Існуюча система стає неактуальною з огляду на неспроможність впоратися з нинішніми загрозами. А також під тиском тих чи інших глобальних гравців – Росії, США або Китаю, які порушують цю систему або ігнорують її. Як приклад – вихід Сполучених Штатів з Договору з відкритого неба, вихід з Договору про ракети середньої і малої дальності, заяву США про те, що вони можуть відновити ядерні випробування.

Стосовно цих заяв, то в них можна угледіти кілька вимірів. По-перше, це інформаційний тиск на Китай з метою спонукати Пекін піти на переговори щодо ядерної зброї. Я так розумію, вони взяли курс на те, щоб зруйнувати ось ці старі домовленості і в ідеалі, звичайно ж, вийти на нові – вже з Китаєм включно. По-друге, це відображає дійсні настрої в адміністрації Трампа. Сам Трамп, в принципі, скептично дивиться на всю цю інституційно-договірну базу, яка, на його думку, обмежує можливості Штатів розвиватися, як вони хочуть.

Стосовно України, то наша країна не зацікавлена в новій гонці озброєнь між наддержавами. Україні не вигідно, щоб руйнувався існуючий міжнародний порядок, оскільки ми є одним з його бенефіціарів. Про що йдеться? Україна послідовно, багато десятиліть поспіль виступає за скорочення озброєнь, за скорочення стратегічних наступальних озброєнь, включаючи ядерну зброю, за те, щоб не було ядерних випробувань. Тому що ми країна, яка віддала свою ядерну зброю, і, звичайно, нам не вигідно, щоб все стабілізуючі або стримуючі механізми – як, наприклад, Договір про нерозповсюдження ядерної зброї, Договір про скорочення ракет середньої і малої дальності або Договір про відкрите небо – зникали. Тому що, виходить, зникають гарантії стабільного миру А коли правил і гарантій немає, може статися що завгодно. І ми, на жаль, тут потрапляємо під перехресний вогонь. Ми якраз країна, яка знаходиться на передовій цього глобального геополітичного протистояння – в нашому випадку російсько-американського протистояння.

Другий момент: Україна не має інструментів впливу або тиску на цю ситуацію, і, відповідно, ми будемо в ситуації об'єкта. Тобто ми будемо змушені тільки реагувати на мінливу ситуацію, нові виклики. Грубо кажучи, перебувати в ситуації перманентного кризового менеджменту: відбувається щось – потрібно реагувати. І, на жаль, це дуже погано.

Як розвиватимуться події? Китай, звичайно, зараз не готовий приєднуватися до домовленостей між США і Росією. Він сприймає це як спробу нав'язати йому свої правила, накласти обмеження, що певною мірою вірно. Для КНР принципово важливо, щоб новий порядок був збудований або ними самими, або за їх участю як повноцінного партнера. Щоб їм ніхто нічого не нав'язував. Тобто для них важливо, щоб нова інституційна база створювалася або під їх керівництвом, або при їх безпосередній рівноправній участі. Вони розглядають цю ситуацію як битву цивілізацій – своєї і західної, яка колись їх вже принизила, підписала домовленості і обдурила. Тому вони вважають, що тепер підуть на переговори, тільки коли самі захочуть.

Тому вони не вестимуть переговори, принаймні зараз. Час ще не настав. Думаю, вони ще поторгуються. Хоча врешті-решті повинні сісти за стіл переговорів. І тут є ще один ризик. Тому що, коли руйнуються договори, руйнується старий порядок, сторони можуть піти на різні радикальні заходи. Наслідки яких будуть настільки жахливі, що питання про формування нового світового порядку консенсусом постане сам по собі. Як це було після Другої світової".

"Нового світового порядку поки немає. Є світовий безлад "

Політолог Володимир Фесенко побоюється, що Чернишов відмовиться від призначення, тому що замість роботи йому доведеться постійно займатися розборками в судах.

Володимир Фесенко, політолог:

"Насправді необхідність в нових домовленостях щодо ядерної зброї назріла. Раніше це був договір між США і Росією. Тепер до нього хочуть включити Китай. Ну, може бути, створять рамку і для інших країн. Але Китай обов'язково.

Система міжнародних відносин, яка сформувалася після Другої світової війни, почала валитися 1991 року. Якась частина архітектури залишилася, але дійсно захисні заходи працюють не належною мірою. Але головна проблема в тому, що і нового порядку теж немає. Те, що зараз є, я б назвав "світовим безладом". При цьому так, є спроби побудувати нову систему безпеки. Але сценарії, проєкти цієї системи у всіх різні. У США – один, у Китаю – інший, у Росії – третій. Немає одного сценарію світового порядку. І його поки що навіть не видно, що б не говорила російська пропаганда про розподіл "сфер впливу" і так далі. Тому що світовий порядок формується на основі якихось нових консенсусних угод, як це було після Другої світової війни, або на основі співвідношення сил, що стихійно складається. Але поки сценарії різні, і консенсус не проглядається навіть близько.

Стосовно України, то я якраз не згоден, що нинішні трансформації створюють для України якісь нерозв'язні проблеми. Ми завжди були об'єктом. При підписанні Будапештського меморандуму ми що, суб'єктами виступали? Я маю на увазі де-факто? Де-факто і при підписанні Будапештського меморандуму, і в багатьох інших випадках Україна була об'єктом. І не тільки ми. І Білорусь теж, і Казахстан, і багато інших країн у випадках, коли це не стосувалося ядерної зброї. Тож тут нічого не змінилося. Ми як були об'єктом міжнародного тиску в таких питаннях, так і будемо.

Але що дуже важливо, тоді щодо України була узгоджена позиція ядерних держав – США, Росії. До речі, і Китай не заперечував. І ми з цією узгодженою позицією змушені рахуватися. Вирішать консенсусом великі держави щось робити, і ми – подобається нам чи ні – це з'їмо. Але коли узгодженої позиції немає – припустимо, між США і Китаєм або США і Росією, – то у нас є можливість вибору, простір для маневру, я б сказав.

Ось що дійсно погано, то це те, що через світовий безлад ймовірність порушення правил великими гравцями різко зростає. Тому нам потрібно спиратися на підтримку партнерів. І тут для нас найоптимальнішими є позиції Європейського Союзу. Тому що вони компромісніші, не такі конфліктні і агресивні, як у інших трьох авторів сценарію. Я маю на увазі США, Росію і Китай.

І ось тепер нам потрібно дуже уважно стежити, як розвиватиметься ситуація. Я не виключаю, що можуть виникнути сценарії, коли нам скажуть – нехай неофіційно, але скажуть: панове, і не сподівайтеся на членство в Євросоюзі та в НАТО. Партнерство з Заходом – так. Але без вступу. В такому випадку ми повинні наполягати на гарантіях безпеки в цій новій архітектурі міжнародної безпеки. На тому, щоб нам були дані формальні гарантії.

Ось з чим я погоджуся – ми повинні брати участь в спробах вибудувати нову архітектуру світової безпеки. Нехай ми навіть будемо об'єктом, але ми будемо активним об'єктом. Плисти за течією, чекаючи, що там хтось вирішить за нас, не можна у жодному разі".

Тим часом в США тривають протести і погроми, що почалися після вбивства білими поліцейськими афроамериканця Джорджа Флойда. За тиждень в результаті масових заворушень загинуло понад десять осіб. Подробиці – в сюжеті "Сьогодні":