Україна в НАТО і кремлівський радник Байдена – 10 питань про переговори США і РФ

14 червня 2021 19:22

Андрей Хрусталев Андрей Хрусталев

Хто в адміністрації Байдена заважає захищати Україну і чому ми не відразу дізнаємося про справжні результати переговорів Байдена і Путіна в Женеві

Переговори між Байденом і Путіним в Женеві 16 червня 2021 року матимуть величезне значення для України. Можна сказати, вирішується наша доля. Тут ніякого перебільшення немає, і "Сегодня" доведе це вам, знайшовши відповідь на 10 простих питань про закулісся намічених переговорів.

1. Чим закінчаться переговори?

Реклама

Всі прогнози експертів – в Україні або за кордоном – про хід і результати переговорів, не мають цінності. І ось чому: ні Байден, ні Путін ще не знають, чим ці переговори закінчаться. Тим більше, цього не можуть знати політики чи політичні експерти. Але їм треба щось говорити, і вони будують свої власні теорії. Можливо, дуже далекі від реальності.

2. Сторони попередньо ні про що не домовилися – і це погано. Але для кого погано?

Завжди зустрічі на вищому рівні, тим більше, між президентами наддержав, передують численні консультації щодо спірних питань. Судячи з офіційних даних, сторони ні про що не домовилися заздалегідь.

Ну наприклад. Досі точно невідомий формат зустрічі. Відомо, що буде колективна частина, на якій, крім Байдена і Путіна, виявляться американська і російська делегація. Потім передбачена зустріч у вузькому колі. Очевидно, крім президентів, на ній буде присутнє невелике коло радників. Поки навіть немає рішення, чи буде зустріч один на один.

Адже зустріч – просто протокольна частина. Тобто, дрібниця. Судячи з усього, не домовилися сторони і по більш важливих питань. Це випливає з суперечливих заяв про питання, які планують обговорити.

Реклама

Так, в Кремлі заявляють ось яку мету зустрічі:

  • відновлення особистих контактів;
  • співпраця щодо стратегічних напрямків, які становлять взаємний інтерес;
  • координація дій у боротьбі з пандемією коронавірусу;
  • взаємодія у врегулюванні регіональних конфліктів.

У Білому домі називають зовсім інші цілі зустрічі двох президентів:

  • порушення прав людини в Росії і Білорусі;
  • атаки хакерів, в тому числі з території Росії, на промислові підприємства міста і об'єкти інфраструктури США;
  • ймовірна спроба втручання РФ у вибори президента США в листопаді 2020-го;
  • ситуація в Україні.

Виходить, сенс переговорів обидві сторони бачать вкрай по-різному. Але ми виділили жирним один пункт у заявах Кремля і Білого дому. Формулювання тут різні. Але стосуються вони одного і того ж – України.

Те, що немає спільного порядку, це погано. Адже це означає, що найважливіші рішення лідерам двох країн доведеться приймати на ходу. Чия позиція буде сильніше, поки не можна сказати. Незрозуміло також, куди заведуть ці переговори.

Але ще раз, Україна – єдиний пункт, який згодні обговорювати обидві сторони.

Реклама

3. Що обговорюватимуть щодо України

Обговорюватимуть дві речі:

1) Отримання Україною ПДЧ і перспективу її вступу до НАТО.

Позиція США тут неясна. Держсекретар США Блінкен говорив, що ПДЧ для НАТО буде. Але з повідомлення про телефонний дзвінок Байдена Зеленському, як відомо, пункт про надання ПДЧ Україні був вилучений. Очевидно, на прохання США.

Реклама

Позиція РФ, навпаки, абсолютно прозора. Путін категорично проти України в НАТО, про що недавно він сказав в інтерв'ю російським медіа. Ракети НАТО з Харкова швидше до нього долетять.

2) Деескалація конфлікту на Донбасі.

Незрозуміла позиція США і з цього питання. Україна наполягає на новому форматі переговорів – за участі США. Це замість нинішнього Нормандського формату. США начебто такий формат вигідний. Але поки що офіційний Вашингтон ніякої зацікавленості новим форматом не виявив.

Росія наполягає на тому, щоб Україна виконувала Мінські угоди. Бажано, в односторонньому порядку. Також Росія натякає на те, що якщо Мінський процес загальмується, може початися нова війна з Росією.

Навесні Росія стягувала свої збройні сили на кордоні з Україною. Це і послужило причиною запрошення до Путіна на переговори з боку адміністрації президента США.


4. Позиція Путіна здається сильнішою, але так тільки здається

Кремль кілька разів заявив, що готує різку відповідь Америці. Взагалі, позиція Путіна здається більш впевненою. Але це тактична перевага. Просто зустріч відбудеться за ініціативою Байдена.

Це автоматично ставить боку в нерівні умови: тому, хто пропонує зустріч, мабуть щось треба від іншої сторони. Тобто, США виступають в ролі прохача.

"Кому ця зустріч найбільше потрібна була – Байдену, а не Путіну. Тому Путін тут виступає з позиції сили, тому що на старті є путінська фора", – говорить політолог і філософ, директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов.

На думку Карасьова, існуюча на цей момент в світі політична конфігурація цілком Росію влаштовує. А США хоче її змінити. Намір Америки в тому, щоб утихомирити Росію і почати боротьбу зі своїм основним політичним противником – Китаєм. Протистояння з Китаєм обговорювалося і на саміті лідерів держав G7. Воювати на два фронти Америці буде важко.

Втім, з цього приводу є й інші думки. Зокрема, про те, що Китай не буде об'єднуватися з Росією.

Також Вадим Карасьов зазначає, що фора Путіна діє лише до початку переговорів. На самих переговорах все буде залежати від аргументів і підготовленості сторін.

5. Хто готує до переговорів президента США

Як повідомляє авторитетний американський тижневик Time, напередодні переговорів із Путіним Байден щодня проводив брифінги з низкою своїх радників. Ключовий персоною серед них Time називали не держсекретаря США Ентоні Блінкена, а директора ЦРУ Вільяма Бернса, Колишнього посла США в Росії (2005 – 2008).

Принцип, який, на думку Time, просуває Бернс – "всюди, де Путін діє, він повинен зустрічати опір".

Але є думка, що Бернс – скоріше поганий хлопець, принаймні, щодо інтересів України. Справа в тому, що в 2019 році Бернс написав книгу "Невидима сила. Як працює американська дипломатія".

У цій книзі він висловлює ряд власних ідей стосовно курсу зовнішньої політики США. Одна з них стосується того, що потрібно припинити політику розширення НАТО, і Україні в членстві в НАТО треба відмовити.

При цьому невідомо, наскільки Байден поділяє думку Бернса. Можливо, і не поділяє. Адже Байден знає про історичний прецедент: 2008 року після виступу Путіна на саміті НАТО в Бухаресті Україні та Грузії відмовили в наданні ПДЧ.

У своєму виступі на саміті Путін погрожував введенням військ до Грузії. Незважаючи на те, що НАТО не так і не надало Грузії ПДЧ, через чотири місяці Росія почала війну проти Грузії, бомбила Тбілісі та інші міста. Вона також втопила грузинський військовий флот в порту Поті.

6. Хто готує до переговорів Путіна

Точної відповіді немає. Судячи з російських джерел, ключова фігура в переговорах із російської сторони – секретар Радбезу РФ Микола Патрушев. У 80-90-ті рр. Патрушев працював на керівних постах в КДБ СРСР, потім – в ФСБ РФ. Працюючи при президенті РФ, Патрушев займався питаннями боротьби з тероризмом, ВПК, армією.

У 2016 році Високий суд Британії в справі про вбивство Олександра Литвиненка виніс ухвалу про те, що "вбивство колишнього полковника ФСБ, швидше за все, схвалили особисто глава ФСБ Микола Патрушев і російський президент Володимир Путін".

Найбільше Патрушев відомий військовою доктриною, названою його ж ім'ям. Доктрина Патрушева це право Росії першої застосувати ядерну зброю – "коли під загрозу поставлено саме існування держави". Доктрина Патрушева була оприлюднена 2015 року.

Хоча цей документ і не є офіційно військовою доктриною Росії, тут і без експертів ясно: Путін і Патрушев – не та команда, яка готова йти на поступки під час переговорів із Байденом. Тому переговори однозначно виявляться жорсткими.

7. Виходить, підготовкою переговорів займаються "яструби". Як же тоді Байден і Путін домовляться?

Відповідь є у політолога Вадима Карасьова:

"Вони будуть домовлятися про правила конфронтації. Нині не йдеться про співпрацю і правилах нового світового порядку, як це було під час зустрічі Джорджа Буша-Старшого і Горбачова. США не можуть дозволити собі некеровану, непередбачувану конфронтацію з Росією. Тому може йтися про червоні лінії, але не про будь-які правила нового світового порядку".

8. Які результати ці переговори принесуть Україні – є два крайніх сценарії.

До закінчення переговорів ніхто не дізнається про їх результати для України. Точно, швидше за все, це не буде відомо і після їх завершення. Наслідки для України можуть бути самими різними.

Кращий варіант. Росія визнає, що після анексії Криму та війни на Донбасі Україна більше не в сфері її впливу. Україна отримує ПДЧ і протягом двох-п'яти років стає повноправним членом НАТО. Також прискорюється її вступ до Євросоюзу.

Найгірший варіант. Америка заявляє, що питання членства України в НАТО – не актуальне, і визнає, що Україна залишається в сфері впливу Росії. Це те рішення, яке "просував" у своїх книжках директор ЦРУ Вільям Бернс. Це може привести до військової агресії Росії проти України, як сталося в 2008 році, коли НАТО відмовило Грузії в ПДЧ, і Росія негайно почне вторгнення в Грузію.

Такої думки дотримується колишній радник Путіна, політичний експерт із Вашингтона, президент Інституту економічного аналізу Андрій Ілларінов.

"Надання ПДЧ Україні – чи дасть Байден однозначну відповідь Путіну на це питання? Чи скаже він, що незалежно від думки Путіна, Україна отримає ПДЧ? Якщо Байден не дасть рішуче і виразно відповідь Путіну і всьому світу, що Україна має право отримати ПДЧ і отримає ПДЧ. Про це говорили Зеленський і Блінкен, і проти цього виступають Путін, а також директор ЦРУ Бернс і Меркель. А позиція самого Байдена і Саллівана неясна. Якщо він не зважиться цього зробити, буде ухилятися, то буде військове вторгнення Росії в Україну".

Згаданий в цитаті Джейк Салліван – радник президента США з нацбезпеки. Ще один активний учасник підготовки переговорів у Женеві з американської сторони.

9. Чи намагалася Україна якось запобігти найгіршому сценарію, за яким можуть піти переговори?

Так, звісно. Інтерв'ю президента Зеленського американському виданню "AXIOS" – це якраз спроба впливати на позицію США на майбутніх переговорах із Путіним. Журнал близький до секретаря Держдепу Ентоні Блінкеном, який, ймовірно, прихильник надання ПДЧ Україні.

В інтерв'ю Зеленський дуже різко висловився про те, що президент США почав підносити патрони державі-агресору. Ймовірно, критика була спрямована проти групи Вільяма Бернса в Білому домі. Підсумком інтерв'ю Зеленського стало те, що Джо Байден подзвонив президенту України.

Також Байден запросив Зеленського на переговори до Вашингтона в липні цього року.

Ймовірно, Зеленський отримав від Байдена гарантії того, що найгіршого сценарію на переговорах із Путіним не буде. Навіть якщо такі гарантії і не були отримані, можна було переконатися, що Байден тепер в курсі позиції України.

У будь-якому випадку, інтерв'ю Зеленського журналу Axios – це його політичний успіх, сміливий хід. А зовсім не поразка української дипломатії, як неодноразово говорили місцеві критики.

10. Як ми дізнаємося про те, чи пройшли переговори вдало

Ніяк. Адже навіть спільної заяви двох президентів за підсумками саміту не буде. Все стане зрозуміло тільки з аналізу подальших подій.

Ну, наприклад, якщо буде оголошено про підготовку наступної зустрічі Байдена і Путіна – це хороший знак. А якщо інформації щодо цього не надійде, значить, нинішня зустріч – остання для двох президентів. І конфронтація лише сильніше поглибиться.

Те ж саме стосується заяв по Україні. ПДЧ в НАТО – ось інформація, яка покаже, що Захід залишається нашим союзником. Все інше – порожні слова. До речі, саме так це оцінює і Зеленський.

Раніше "Сегодня" пояснив, чому напередодні зустрічі Байден – Путін Америка відмовилася від гучних заяв і дій в цьому напрямку, таких як отримання нашою країною ПДЧ в НАТО, санкції проти Північного потоку-2 і військова допомога Києву від Вашингтона.

"Сегодня" повідомляв про те, в чому полягає тактика Зеленського, який розкритикував позицію керівників Франції та Німеччини в зв'язку з переговорами на Донбасі. Зеленський також сказав, що Байден підносить Путіну патрони, натякаючи на те, що США перестали протидіяти будівництву Північного потоку-2.

"Сегодня" також розглянув одну з точок зору з стосовно економічної експансії Китаю. Ми вважаємо, що Китай не стане допомагати Росії в її агресивній зовнішній політиці в Європі, і наводимо аргументи на користь цієї теорії.

Підпишись на наш telegram

Лише найважливіше та найцікавіше

Підписатися

Реклама

Читайте Segodnya.ua у Google News

Реклама

Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з правилами використання файлів cookie.

Прийняти