Чим ризикує Україна, якщо введе санкції проти Білорусі

16 вересня, 07:50

Віталій Рябошапка Віталій Рябошапка

Експерти в один голос говорять, що, приєднавшись до західних санкцій, Україна має бути готова до втрат

Поки президент Білорусі Олександр Лукашенко домовлявся в Сочі з президентом Росії Володимиром Путінимпро надання Москвою Мінську півторамільярдного кредиту, значно західніше активно йшли інші переговори. Лідери європейських країн обговорювали між собою і Вашингтоном список санкцій, які Захід готовий запровадити проти режиму Лукашенка. Зважаючи на заяви офіційних осіб, питання – що, проти кого і коли вводити – фактично узгоджене.

Реклама

Бракує дрібниць – усунути деякі перешкоди, озвучити рішення. Після чого винні у фальсифікації виборів і розгонах мирних демонстрацій опиняться під санкціями. А Україна – перед складним вибором: підтримувати узгоджене рішення наших західних союзників, ризикуючи остаточно зіпсувати відносини з Мінськом, чи задекларувати особливу позицію, враховуючи національні інтереси та ризики, які може спричинити беззастережне приєднання до західних санкцій. Ухвалювати остаточне рішення доведеться найближчим часом.

Хто ініціював санкції

Про намір ввести санкції за підсумками виборів і подальшими подіями в Білорусі в Євросоюзі заговорили майже відразу після першої жорстокої реакції білоруської влади на народні протести. "Застрільниками" ініціативи стали найближчі європейські сусіди Білорусі, зокрема Литва. Уже 11 серпня – через два дні після виборів і наступного дня після розгону і арешту демонстрантів – лідери литовських консерваторів Габріелюс Ландсбергіс та Інгріда Шимоніте скерували листа до керівництва Європейської народної партії із закликом ввести санкції проти керівництва Білорусі. Президент Литви Гітанас Науседа, зі свого боку, заявив, що про питання санкцій Європа повинна говорити "з усією серйозністю".

Подальші події в Білорусі, власне, не залишили європейським лідерам вибору: якщо не розпочати як мінімум обговорювати питання санкцій, суспільство не зрозуміє. Уже до двадцятих чисел серпня за підсумками саміту була викладена позиція ЄС: санкції будуть, слід лише пройти ряд процедур. Але тут європейців чекав сюрприз: Кіпр навідріз відмовився підтримувати рішення, якщо ЄС не підтримає його в "нафтовому" протистоянні з Туреччиною. У підсумку на сьогодні рішення так і не прийнято. За заявами представників ЄС, очікується, що питання обговорюватимуть на зустрічі голів МЗС ЄС 21 вересня.

Тим часом, за інформацією зі США, Брюссель і Вашингтон завершують узгодження формату і списку санкцій. На цей момент передбачається введення персональних санкцій проти осіб, причетних до фальсифікації і розгону. Тривають дискусії, чи застосовувати санкції персонально проти Лукашенка. Щодо економічних заходів, то поки про них не йдеться, але в майбутньому, залежно від ситуації в Білорусі, це питання може бути порушене. У будь-якому разі, якщо санкційні заходи будуть запроваджені, це буде консолідована позиція ЄС і США. Зрозуміло, очікується, що до санкцій приєднаються союзники Вашингтона і Брюсселя. До яких належить і Україна.

Чим ризикує Україна

Реклама

Київ уже продемонстрував до певної міри синхронність дій із Заходом. Ще 10 серпня міністри закордонних справ України, Польщі та Литви (Люблінський трикутник) виступили зі спільною заявою, в якій зажадали від білоруської влади припинити насильство щодо мітингувальників, і запропонували посередництво в діалозі з опозицією. Пізніше Україна приєдналася до декларації ЄС про вибори в Білорусі, в якій вказується, що ці вибори не були вільними і справедливими.

Водночас офіційні особи нашої держави уникали гострих висловлювань про дії білоруської влади. Наприклад, президент Володимир Зеленський досить дипломатично прокоментував дії білоруського колеги, зазначивши лише в одному з інтерв'ю, що на місці Лукашенка він би оголосив повторні вибори.

Дещо жорсткішою виявилася реакція Верховної Ради України. У затвердженій у вівторок, 15 вересня, заяві парламентарі підтвердили, що приєднуються до оцінок Європейського Союзу щодо недемократичного характеру президентських виборів у Білорусі. І підтримують введення санкцій проти осіб, відповідальних за фальсифікацію результатів виборів і застосування насильства до протестувальників. Проте загальний тон заяви все ж не такий різкий, як очікувалося. Показово, що 100% голосів за проєкт заяви не дала жодна фракція чи група.

Така дуальна і дещо розмита позиція України цілком зрозуміла. З одного боку, Київ не може не реагувати на події в сусідній державі, з іншого – серйозне погіршення відносин з Мінськом означатиме ризик як мінімум отримати проблеми з постачанням білоруського палива. А в гіршому (і зовсім не такому вже малоймовірному) випадку – російські війська на північних кордонах України.

Саме тому питання – чи варто Києву приєднуватися до списку санкцій Заходу проти білоруського керівництва – не таке просте, як здається. Сайт "Сьогодні" розпитав експертів, як офіційному Києву найкраще розв'язати складну дилему з санкціями.

"Потрібно думати"

Реклама

/ Фото: Сторінка на Facebook Ігара Тишкевича

Ігор Тишкевич (Ігар Тышкевіч), експерт програми "Міжнародна і внутрішня політика" аналітичного центру "Український інститут майбутнього":

"Питання в пріоритетах держави. Якщо на сьогодні для України більш важлива співпраця з ЄС, якщо погіршення відносин з Білоруссю буде компенсовано Європою або ж якщо введення санкцій критично не вплине на відносини між Мінськом і Києвом – все це один випадок. Якщо ж усе з точністю до навпаки, то над питанням, вводити санкції чи ні, потрібно думати.

Другий момент: будь-які санкції повинні мати на увазі й режим виходу. Тобто за яких умов вони можуть бути скасовані. А для цього потрібно виписати ці умови. Держави, які вводять санкції зазвичай такі умови виписують. Постає питання: якщо Україна введе санкції, випише вона ці умови самостійно чи буде повністю йти у фарватері Заходу? Чи оголошувала Україна про свої власні умови?

Реклама

Третій момент: в ЄС питання санкцій приймається консенсусом. Очевидно, що кожна з держав має якісь свої інтереси. У процесі досягнення консенсусу вона цими інтересами поступається. Тобто санкції водяться на перетині спільного інтересу всіх членів ЄС і за умови, що немає критичної загрози національним інтересам кожної з держав ЄС. Тому що в такому разі консенсусу не буде і санкцій не буде. Звідси ще одне питання: Україна бере участь у цьому діалозі? Вона є учасником консенсусу? Якщо ні, то рішення слід приймати, виходячи з власних інтересів України".

"У Брюсселі поставляться з розумінням"

/ Фото: Facebook

В тренді
Зеленський уточнив число загиблих в авіакатастрофі і відправляється на Харківщину

Володимир Фесенко, політолог, голова Центру прикладних політичних досліджень "Пента":

"Україні, з одного боку, не можна входити в жорсткий конфлікт з Білоруссю. Не можна допустити, щоб наш північний кордон став зоною ризику, щоб там з'явилися російські війська. Тому у відносинах з Білоруссю потрібно зберігати гнучкість. Точно навряд чи слід вводити санкції персонально проти Олександра Лукашенка. Можливо, ми вважатимемо за потрібне ввести якийсь свій власний список персональних санкцій – відмінний від європейського. У нас, до речі, ніколи не було повного збігу з Європою режиму санкції. Але я не виключаю, що Україна може й утриматися від введення персональних санкцій.

Складно сказати, як Лукашенко сприйме санкції з боку України. Він зараз дуже розбалансований, збуджений. І навіть якщо це будуть мінімальні санкції проти когось із його оточення, він може сприйняти це як випад особисто проти себе. Тому повторюся: не виключаю, що Україна обмежиться заходами дипломатичного стримування, тобто заявами тощо. Тим паче Україні невигідно використовувати режим економічних санкцій.

Я думаю, в Брюсселі поставляться з розумінням до особливої позиції України. Вважаю, наші дипломати зможуть пояснити європейцям, чому ми не можемо собі дозволити аналогічно реагувати на білоруську кризу".

"Точка неповернення вже пройдена"

/ Фото: Олексій Кущ, сторінка в facebook

Олексій Кущ, економічний оглядач:

"Захід готується вводити персональні санкції. Але річ у тім, що для режиму Лукашенка персональні санкції нічого не значать. Такі санкції могли б мати ефект у такій країні, як Україна. І навіть у такій країні, як Росія. Оскільки і там і там політичні та економічні еліти тією чи іншою мірою мають вплив на прийняття рішень. У Білорусі зовсім інша модель економіки – державний капіталізм. Ключові рішення залишаються за Лукашенком і, можливо, вузьким колом наближених. Ніяких рахунків у них на Заході, я більш ніж переконаний, немає, гроші вони тримають зовсім в інших місцях – Китаї, в арабських банках. Тому ці санкції не матимуть для них ніякого значення.

З іншого боку, введення Україною таких санкцій повністю спалює мости відносин Києва з режимом Лукашенка. Ті питання, які вирішувалися в телефонному режимі, вирішуватися більше не будуть.

Економічні санкції Європа, гадаю, не введе. Такі санкції запроваджуються не тоді, коли хочуть покарати політичні еліти, а коли хочуть покарати народ, який обрав такі еліти. Ось зараз російський народ відповідає за агресивну політику Путіна, тому що він, народ, Путіна обрав. Але коли в Європі кажуть: "білоруський народ Лукашенка не обирав", "Лукашенко на цих виборах не переміг", вводити економічні санкції було б алогічно.

Однак якщо гіпотетично уявити ситуацію, що Європа введе економічні санкції, Україні ніяк не можна до них приєднуватися. У нас дві третини імпорту з Білорусі – продукти нафтоперероблення. Але, певна річ, якщо ми хочемо отримувати дизельне паливо для нашої армії і для наших аграріїв за вищою ціною – тоді, звичайно, питання знімається, санкції можна вводити.

Загалом збитки від розриву відносин з Білоруссюбудуть обчислюватися десятками мільярдів доларів. Йдеться як про прямі, так і про непрямі збитки. Передовсім я маю на увазі втрату Україною поточного геополітичного становища, яке і так знецінилося після 2014 року.

Звичайно, взаємини між Києвом і Мінськом за останній місяць зіпсовані. Я вважаю, що точка неповернення вже пройдена. З іншого боку, якісь мінімальні надії на те, щоб Україна зберегла певні більш-менш дружні відносини з Білоруссю, є. Принаймні я дуже уважно стежу за риторикою Лукашенка, і мені здається, він залишає можливість для маневру, насамперед для себе, намагаючись не зіпсувати відносини з Україною остаточно".


Тим часом у Білорусі не вщухають акції протесту проти фальсифікації виборів. Щоб придушити виступи, влада використовує всі засоби:

Всі подробиці в спецтемі Нова хвиля протестів у Білорусі

Підпишись на наш telegram

Лише найважливіше та найцікавіше

Підписатися

Реклама

Читайте Segodnya.ua у Google News

Реклама

Новини партнерів

Загрузка...

Новини партнерів

Загрузка...
загрузка...

Ми оновили правила збору та зберігання персональних даних

Ви можете ознайомитисЬ зі змінами в політиці конфіденційності. Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з оновленими правилами і даєте дозвіл на використання файлів cookie.

Прийняти