Як лаються президенти, або Роль матюка у світовій політиці

"Неформальна" розмова президента Володимира Зеленського з добровольцями під час візиту глави держави в Золоте викликала цілу бурю дискусій в суспільстві. У той час, як одні громадяни засуджували президента за вживання в розмові своєрідної лексики, інші поставилися до цього цілком позитивно, вважаючи, що "народний президент" і повинен говорити мовою народу.

Істина, як завжди, лежить десь посередині. Політики – теж люди, і ніщо людське, включаючи лайки, їм не чуже. Це доведено, зокрема, світовою практикою. Крім того, до місця і до часу висловлене міцне слівце тільки додає політику популярності, стверджують вчені.

Як лаються українські президенти

Володимир Зеленський – далеко не перший український політик, якого спіймали на використанні "недипломатичної мови". При цьому нинішній президент вживав лише жаргонізми, які, загалом, і лайкою-то не є. А ось його попередники використовували обсценну лексику на повну.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Кажуть, що ввернути міцне слівце в розмові зі співрозмовником вміє другий президент України Леонід Кучма. Правда, робив це президент в бесідах з найбільш близьким оточенням, можна сказати, друзями. А ось на публіці Леонід Данилович ніколи не дозволяв собі нецензурно вилаятися. Хоча часом – коли президент шпетив недбайливих чиновників – здавалося, що він себе ледве стримує.

Інтелігентний Віктор Ющенко, здається, навіть не підозрював про існування "народних слів". Принаймні за його каденцію лайок за ним не помічалося. Навіть у ситуації, чимось схожій на ту, в якій перебував Зеленський у Золотому, Ющенко примудрився позиціонувати себе інтелігентно. Справа була відразу після виборів 2005 року. Новообраний президент прибув до Донецька, де виступав перед місцевою елітою. Народний депутат Валентин Ландик мав необережність звернутися до недавнього колеги по ВР, а нині президента Ющенка, на "ти" – так вони спілкувалися ще недавно в парламенті. На що отримав "жорсткий" відсіч: "Вибач, а чому ти так себе поводиш? Звикни, що перед тобою президент сидить, а не пастух гусей...", – зазначив Віктор Андрійович, мабуть, намагаючись натякнути, що він "не лох", взагалі-то. Найбільш же "моторошною" лайкою на адресу опонентів, яку автору цих рядків доводилося чути з вуст Віктора Андрійовича, було слово "свиня".

Як не дивно, досить стримано поводився на публіці і мав два терміни за плечима Віктор Янукович. Правда, подейкують, за закритими дверима в розмові з підлеглими ця стриманість зникала. Крім того, по мережі досі "гуляють" аудіо, де президент-утікач нецензурно висловлюється на адресу надокучливого пенсіонера, вимагаючи від охорони прибрати його... подалі, і відео, в якому Янукович нецензурно лається на підлеглих.

У критичних ситуаціях міг вилаятися і Петро Порошенко. Втім, робив він це також не на публіці, а в приватних бесідах. За бажання в інтернеті можна знайти аудіозаписи, в яких п'ятий президент, спілкуючись із підлеглими, не стримується і застосовує кілька міцних слів.

Якщо ж говорити про політичні фігури калібром поменше, то "задокументованих" в інтернеті лайок більшої або меншої "насиченості", звучали з їхніх вуст, – хоч греблю гати. Із "класичних прикладів" можна згадати хоча б сцену під час запису передвиборного звернення Михайла Добкіна і "голосу за кадром" Геннадія Кернеса. Або пронизливий спіч в.о. міністра закордонних справ Андрія Дещиці біля стін російського посольства в 2014 році.

До речі, подейкують, що декламування знаменитої "кричалки" українських футбольних фанатів, що стала загальнонародним слоганом, в результаті коштувало Дещиці міністерського крісла. Принаймні, звільнений Дещиця з посади був буквально через кілька днів після того, як заспівав під Посольством РФ в Києві "Путін х...ло". Хоча, приміром, американські дипломати (в тому числі посол США в Україні Джеффрі Пайетт), назвали поведінку Дещиці в цьому випадку "вмілою" і "професійною".

Світовий досвід: "Fuck" як прикметник, дієслово і іменник"

Зрозуміло, українські політики в контексті використання в своєму лексиконі специфічних слів анітрохи не вибиваються із загальносвітового політичного тренда. Більш того, можна сказати, вони навіть дещо відстають від нього – світ в останні роки бачив політиків, які лаються практично професійно.

Лаялися матом Джордж Буш-молодший і його віце-президент Дік Чейні. "Він (Джордж Буш) використовує слово "fuck" як прикметник, дієслово і іменник", – цитувала американська преса слова неназваного радника президента. Лаявся Буш, втім, у вузькому колі. А ось Чейні в 2004 році вдалося вляпатися в справжнісінький скандал. Не стримавшись у ході дискусії з сенатором-демократом Патріком Ліхі, Чейні публічно чи відправив його за відомою адресою, чи запропонував зайнятися самозадоволенням. Після чого демократи зажадали від віце-президента публічних вибачень.

Барак Обама в одному з інтерв'ю прямо зізнавався, що, ставши президентом, майже не змінився, хіба що став більше вживати лайку. До речі, як пише американська преса, один із випадків вживання Обамою міцних слів стосувався України. На закритій нараді в Білому домі обговорювалося питання зовнішньої політики США, в тому числі питання України і Сирії. Відповідаючи на критику своїх рішень із цих країн, Обама не стримався...

Але, звісно, колишні американські президенти в питанні застосування лайки не варті й нігтя президента нинішнього. Варто трохи перегорнути Твіттер Дональда Трампа, як відразу стає зрозуміло, хто з американських президентів в цій справі чемпіон. При цьому лайками в соцмережах Трамп не обмежується. "В одній тільки промови в п'ятницю він зумів ввернути "пекло", "дупу" і кілька разів "фігня"... На початку цього місяця в ході лише одного мітингу на Панама-Сіті-Біч, штат Флорида, він видав 10 "пеклів", три "прокляття" і "лайно". Аудиторія, здавалося, не заперечувала. Вона вітала і кричала, і аплодувала", – писали американські ЗМІ про Трампа.

Траплялися на лайки і інші світові лідери. Зокрема, прем'єр Канади Джастін Трюдо в 2016 році в ході гострих дебатів у парламенті через зал різко попросив члена палати громад Рут Броссо піти з дороги. Вибухнув скандал, оскільки, по-перше, раніше за Трюдо особливої ​​грубості не помічалося, а по-друге, Броссо – жінка, а тому грубість здалася громадськості особливо неприйнятною.

Втім, і західні, і українські політики (хіба що за винятком Трампа) – початківці "аматори" на тлі італійських "професіоналів". Мабуть, вже класичним прикладом вкрай ефективного використання обсценної лексики в політиці є тріумф італійської популістської партії "Рух "5 зірок". Рух, який пізніше перетворився на партію, був створений в 2009 році популярним італійським коміком і блогером (входив в топ-10 найбільш впливових блогерів світу) Беппе Грілло буквально на підмостках театру. І вже через чотири роки на парламентських виборах 2013 року тріумфально увійшов у Палату депутатів і Сенат, взявши з першої спроби 25% голосів.

Секрет значною мірою крився в блогах Грілло, в яких комік матюкався на адресу традиційних політиків, наче швець. Підкріплював ефект лідер "5 зірок" публічними виступами перед виборцями, які часто проходили просто на базарних площах і рясніли базарною ж лексикою. У підсумку, поки рафінована, вихована на римській класичній літературі інтелігенція в жаху спостерігала за тим, що відбувається, "плебс" сприйняв "свого в дошку" Грілло "на ура" і завів його партію в парламент, де вона перебуває досі, лише поліпшуючи з кожними виборами свій результат.

Вчені: матюк наближає політиків до людей

Успіх "5 зірок" змусив науку більш уважно придивитися до феномену. Так, в 2014 році італійські вчені з Університету Модени і Реджо-Емілії, політичний психолог Ніколетта Кавацца і соціальний психолог Маргарита Гідетті опублікували в "Журналі мови і соціальної психології" наукову роботу під назвою "Лайка в політичному дискурсі: чому вульгарність працює".

Для експерименту вчені вибрали 110 осіб (більшість – жінки, більшість – високоосвічені), яким під час дослідження запропонували вивчити практично ідентичні варіанти "блогу" "кандидата на місцевих виборах". Різниця була лише в тому, що в одному з варіантів "кандидат" критикував проблему безробіття рішуче, але інтелігентно. А ось у другому висловлював все, що думає про політику держави і роботу політиків у цій сфері, тими ж словами, які кожен із нас зазвичай чує від співрозмовників "на вулицях і площах".

Результати, як визнали вчені, виявилися подвійними. З одного боку, незалежно від освіти та статі, електорат в цілому позитивно сприйняв матюки в блозі. Але тільки в тому випадку, якщо йому говорили, що кандидат-матюкальщик – чоловік. Якщо ж, за умовами, це була жінка, то ставлення до неї краще не ставало. Втім, не ставало воно і гірше.

"Не дивлячись на свої обмеження, наше дослідження припускає, що належне використання нецензурних слів політиками насправді працює... неформальність наближає політиків до людей. Крім того, позитивний ефект лайок, здається, сприймається всім електоратом. Так як цей ефект не змінюється залежно від статі учасників, освіти, участі в політиці і політичних поглядів", – зазначають вчені. Додаючи, що "лайки не слід розглядати тільки як виразну поведінка, оскільки вони також виконують стратегічну комунікативну функцію".

Однак, із іншого боку, авторам роботи так і не вдалося встановити пряму залежність між інтенсивністю використання політиком матюків і готовністю виборця підтримати цього політика. Вчені з прикрістю констатують, що дослідження було обмежено кількістю та інтенсивністю лайливих слів. "Необхідні подальші дослідження, щоб перевірити, чи буде ще більш вульгарне спілкування замість цього (збільшення, – авт) зменшувати ефективність повідомлень (політиків, – авт.)", – зазначають вчені.

Тобто, якщо говорити по-простому, чи є межа ефективності мату в меседжі політиків, науці ще не відомо.