РФ на стежці "гібридної війни": слідом за Україною та Сирією "під приціл" потрапила Європа – експерти

Україна стала першою повноцінною "гібридної" операцією РФ, але сьогодні Москва як мінімум проводить ще дві "гібридні" операції – в Сирії і Європі. Скрізь застосовуються різні набори інструментів, але переслідуються одні і ті ж глобальні цілі – закріплення за РФ статусу світової держави, вважають експерти.

Нещодавно в своїй статті "З досвіду Сирії" начальник Генерального штабу Збройних Сил РФ, генерал армії Валерій Герасимов заявив, що світ переходить в епоху "гібридних воєн". "Сьогодні в епоху глобалізації, ослаблення державних кордонів, розвитку засобів комунікації найважливішим фактором стала зміна форм вирішення міждержавних протиріч. У сучасних конфліктах все частіше акцент використовуваних методів боротьби зміщується в бік комплексного застосування політичних, економічних, інформаційних та інших невійськових заходів, реалізованих з опорою на військову силу. Це так звані гібридні методи", – написав він.

Їх зміст, на думку Герасимова, полягає в досягненні політичних цілей з мінімальним збройним впливом на противника – переважно за рахунок підриву його військового і економічного потенціалу, інформаційно-психологічного тиску, активної підтримки внутрішньої опозиції, партизанських і диверсійних методів.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Такі методи Валерій Герасимов приписує виключно "підступному Заходу", проте, як справедливо зауважив радник президента України, директор Інституту стратегічних досліджень Володимир Горбулін, "маємо справу з очевидним психологічним явищем, яке називається "проекцією" – приписуванням опоненту або іншій особі власних рис характеру (переважно негативних)".

У своїй статті "Гібридна війна: все тільки починається…", опублікованій в "Дзеркалі тижня", Володимир Горбулін пише, що РФ сьогодні активно розвиває і шліфує цей новий вид агресії, перевіряючи, що і де працює ефективно, на ходу змінюючи напрямку удару.

Застосування Росією гібридних методів війни НАТО визнав ще в 2014 році. "Нашою головною проблемою є новий гібридний спосіб ведення бойових дій", – заявив головнокомандувач об'єднаними силами НАТО в Європі Філіп Брідлав, коментуючи ситуацію на Східній Україні в інтерв'ю німецькій газеті Die Welt am Sonntag, опублікованому в серпні 2014. Тоді ж він закликав країни Північноатлантичного альянсу готуватися воювати з так званими "зеленими чоловічками".

"Наша нова стурбованість – гібридне ведення війни за допомогою дипломатії, пропаганди, військових і економіки. Росія використовує всі ці елементи міжнародної політики для здійснення переворотів в інших державах", – зазначає генерал.

А в щорічній доповіді лондонського Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS), опублікованому, в лютому 2015-го, зазначається, що НАТО потрібно якомога швидше знайти відповідь на "гібридну війну", яку веде РФ на Донбасі, оскільки подібна загроза здатна "за короткі терміни дестабілізувати західні держави".

Спектр методів, як відзначають експерти IISS, виключно широкий – від партизанських акцій і енерго-політичних заходів до ведення війни в кіберпросторі.

Фактично, як каже директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов, Росія є основоположником "гібридної війни". "Це російська відповідь на виклики 21-го століття, відповідь на гібридну ситуації в самій РФ. З одного боку, у неї геополітичні амбіції СРСР, а з іншого капіталістичний і глобалізований характер економіки, яка залежить від зовнішніх фінансів, ринків і торгівлі", – пояснює він Сегодня.ua.

"Гібридна" форма агресії, вторгнення або інші операції з розхитування ситуації в тих-яких інших країнах не дає можливість ідентифікувати ці дії через міжнародне право і відповідно адекватно реагувати, пояснює експерт. "Якщо у вас немає чітких формулювань, якщо ситуація каламутна, заплутана, змішана – "гібридна", стало бути вона погано піддається міжнародним правовим кодифікація", – зазначає Вадим Карасьов.

І зараз, на думку Володимира Горбуліна, ми спостерігаємо, як мінімум, три масштабні "гібридні" операції РФ, які мають багато спільного, незважаючи на деяку різницю в зовнішньому поданні: Україна, Сирія (Туреччина), Європейський Союз.

При цьому експерт визнає, що Росії все частіше вдається досягати синергетичного ефекту на різних аренах гібридних протистоянь, активізуючи ті чи інші форми гібридної війни на інших аренах. "Втім, як і говорили неодноразово різні експерти, нічого принципово нового в кожному конкретному елементі гібридної війни немає. Новим є, скоріше, продумана (найчастіше – заздалегідь) взаємозв'язок всіх застосовуваних асиметричних методів і інтенсивність їх використання для досягнення стратегічної мети", – пише Володимир Горбулін.

Крим-Донбас, або початок "гібридних" воєн

Першою повноцінною "гібридної" операцією Росії, на думку експертів, стала агресія проти України.

Більше двох років тому за допомогою "зелених чоловічків" Москва організувала "референдум" в Криму, після чого приєднала півострів. Довгий час російський президент Володимир Путін заперечував, що в подіях у Криму лютого-березня 2014 року брали участь російські військові. Однак пізніше він сам і визнав, що давав вказівки щодо приєднання Криму до РФ.

А Міноборони РФ навіть заснувало медаль "За повернення Криму". До цієї медалі серед інших був представлений міністр оборони Росії Сергій Шойгу і офіцери командування Чорноморським флотом ВМФ Росії.

Після "анексії" Криму РФ постаралася створити нестабільність в східних областях України. Москва досі відмовляється визнавати, що на Донбасі воюють регулярні частини РФ, хоча і в Україні, і на Заході говорять про зворотне.

Нині підтримувані Росією бойовики контролюють частину Донецької і Луганської областей. Незважаючи на домовленості про припинення вогню, українські військові постійно фіксують обстріл з боку бойовиків, а також спроби атакувати позиції Збройних сил України. Досягти реального прогресу в переговорах по політичному врегулювання поки не вдається.

30 березня 2016 року німецький видання Bild опублікувало результати власного журналістського розслідування, в якому вказується, що окупований Донбас безпосередньо управляється російськими чиновниками. І в даний час реалізовується план, який передбачає створення маріонеткового освіти на Донбасі, чиє майбутнє буде визначатися виключно в Москві.

Головною проблем в українському питанні сьогодні для Росії є санкції, який Захід ввів спочатку у відповідь на анексію Криму, а в наслідок посилив в зв'язку з агресією на Донбасі. Влітку в ЄС будуть вирішувати, продовжувати санкції чи ні. І як неодноразово заявляли експерти, на той час Москва постарається зробити все, щоб якщо не домогтися зняття, то, принаймні, послабити списку санкцій петлю.

Саме "зняття санкцій" при збереженні контролю над Донбасом і Кримом, як відзначають експерти, і є однією (але далеко не єдиною) метою і завданням інших "гібридних" операцій РФ.

Сирійська кампанія

У жовтні минулого року РФ вирішила безпосередньо втрутитися в конфлікт в Сирії. Офіційно про це Кремль попросив сирійський президент Башар Асад. У Сирії була перекинута авіаційне угрупування Повітряно-космічних сил РФ. Москва неодноразово стверджувала, що її авіація бомбить позиції "Ісламської держави". Однак на ділі більшість ударів доводилося на позиції поміркованої опозиції, яка воювала з Асадом.

Після того, як в лютому 2016 року США, РФ та інші учасники переговорів досягли угоди про припинення вогню і початок політичного діалогу. Президент РФ Володимир Путін віддав наказ щодо виведення частини російських сил з Сирії.

Нагородження пілота за участь в сирійській операції. Фото: AFP

На думку експертів, в Сирії Росії завзятість досить малими силами досягти ряду важливих цілей. "Зокрема, вдалося зберегти режим Асада, в 2012-2013 роки його вже списували з рахунків. Також вдалося обмежити вплив Туреччини в регіоні. Це і демонстрація військової сили Росії. Військова сила показала, що Росія залишається військової супердержавою, хоча і економічним карликом. в умовах, коли зростає вплив військової геополітики в світі, це досить серйозний фактор впливу на ситуацію на Близькому Сході", – зазначає Вадим Карасьов.

Але навіть після виведення більшої частини авігруппіровкі військову присутність РФ в Сирії залишається. "Наші пункти базування в Сирії Тартус і Хмеймім, особовий склад яких продовжить тут службу, надійно захищені з суші, моря і повітря. Всі компоненти розгорнутої системи протиповітряної оборони, включаючи комплекси ближньої дії "Панцир-С" і дальньої дії "Тріумф" С- 400 нестимуть постійне бойове чергування", – заявив президент Володимир Путін.

І зараз, як зазначає екс-заступник голови Генштабу ЗСУ Ігор Романенко, РФ в будь-який момент може наростити свою присутність в цій країні. "Вони залишають авіаційну базу (Хмеймім під Латакією), якій до початку операції у них взагалі не було. Пункти управління, координаційну групу, вони все це там залишають. З невеликого пункту забезпечення ВМФ РФ (Тартус) вони роблять морську базу з чисельністю близько тисячі людина. А було кілька десятків", – пояснив він Сегодня.ua.

У той же час прямої ув'язки між Сирією і Україною Росії домогтися не вдалося, зазначає Вадим Карасьов. "Немає прямого зв'язку кейса Сирії з Кримом і Донбасом. Але, тим не менш, деяке пом'якшення позиції Заходу по відношенні до РФ.

"Підкорення" Європи

І сьогодні, як вважає директор центру політичного аналізу "Стратагема" Юрій Романенко, в питанні зняття санкцій Москва робить ставку на розхитування ситуації в самій Європі.

"Оскільки західний табір виступив єдиним фронтом (в питанні санкцій). Основний удар з боку російських припадати саме на Європу, тому що вона є більш роз'єднаної менш керованою, і, по суті, являє конгломерат різних держав і груп, впливу яких легше роздрібнити", – пояснює він Сегодня.ua.

Важливу роль в дестабілізації ситуації в Європі відіграє міграційний криза. За даними Євростату, загальна кількість біженців, які подали прохання про притулок в 2015 році, перевищила 1,2 млн осіб, що в два рази більше, ніж роком раніше.

"Емігрантська криза", коли величезна кількість біженців з Близького Сходу, гнаних сирійської війною, рушила в напрямку Європи, загнав європейські столиці в складну ситуацію і надовго відвернув їхню увагу від інших проблем. У тому числі і тому, що цей зовнішній по формі криза породила серію глибоких криз внутрішніх – жорсткої дискусії про межі (внутрішніх і зовнішніх) ЄС, про те, хто і як повинен розселяти біженців, що з ними робити далі, як ЄС повинен реагувати на ця криза в цілому. Все це сприяло зростанню впливу радикальних націоналістичних груп і партій, місцями вже конвертують його в політичні дивіденди", – пише Володимир Горбулін.

Західні лідери неодноразово заявляли, що своїми бомбардуваннями в Сирії Росія навмисно провокує наплив біженців до Європи, а в деяких ЗМІ з'являлася інформація, що Росія по нелегальними каналами допомагає в транспортуванні мігрантів в ЄС.

Ситуація ускладнюється зростанням терористичної загрози в Європі. Крім того, ЄС поки так і не може вийти з тривалої рецесії.

На всіх цих факторах і намагається грати Москва, відзначають експерти. "Росії вигідніше перейти на формат прямих взаємовідносин з Німеччиною, Францією, Італією. Брюссельська Європа для неї є конкурентом і ворогом, тому російські намагаються всіляко розхитати ситуацію і грають на те, щоб посилити позиції радикальних правих і лівих сил. Тих суб'єктів, які виступають проти Брюсселя. Це дуже добре видно", – зазначає Юрій Романенко.

Лідер французьких націоналістів Марін Ле Пен на зустрічі з головою Держдуми Сергія Наришкіна в Москві. Фото: pnp.ru

Ситуація ускладнюється тим, що поки в ЄС не виробили ефективної протидії на нові виклики. "Захід завжди дуже довго розгортається, оскільки там безліч інститутів, взаємодія між якими вимагає координації, вимагає часу та ін. Крім того. Європа має різні вектори проектування своєї уваги. Якщо Німеччина більш орієнтована на Схід і Центр Європи, то Франція орієнтована на Південь – в Африку, де у них традиційні інтереси. Потрібно розуміти, що у дуже багатьох країн Європи протилежні нашим інтереси", – додав Юрій Романенко.

Що стримує РФ, і яка доля чекає Україну

При цьому, як відзначають експерти, незважаючи на те, що РФ досить ефективно використовує "гібридні" методи впливу на Захід, залишається цілий ряд серйозних факторів, які стримують Москву.

Росія не хоче і боїться опинитися в геополітичній ізоляції, зазначає Вадим Карасьов. "У них завдання, не стати великою Північною Кореєю, а на рівних з Заходом брати участь в конструюванні світового порядку 21-го століття", – пояснив він.

Крім того, росіян стримують США і залежність РФ від західних фінансів, зазначає Юрій Романенко. "Позиції РФ хиткі. Як тільки змінилася кон'юнктура цін на вуглеводні, як тільки були введені санкції і припинився доступ до фінансів західних банків, пішли серйозні дисбаланси. Внутрішні ресурси РФ використовує неефективно і, фактично перетворилася на сировинний придаток світового ядра", – сказав він.

На думку Юрія Романенко, Росія знаходиться в точно такій же, як і Україна революційної ситуації. "Дисбаланс в економіці дає передумови для перекидання в наступні роки такої моделі, точно також як і в Україні. На пострадянському просторі той, хто швидше увійде в революцію, і швидше з неї вийде, той і буде виступати в якості флагмана і формуватиме новий порядок в Східній Європі. і в цьому плані для України є хороші перспективи, точно також як і для РФ, якщо вона, увійшовши в революцію пізніше, раніше з неї вийде", – вважає експерт.