Другий тур місцевих виборів, відставка Яроша і, звичайно, фінансові взаємовідносини з Росією і МВФ – ось те, що розбурхувало країну в останні сім днів. Особливо останнє, оскільки курс долара, що висунувся на позначку 25 гривень, мало кому до душі.
НАЙНЕПОТРІБНІШІ ВИБОРИ. Але найбільш гучною подією був все-таки другий тур виборів, у більшості виборців не викликав нічого, крім роздратування. Хоча влітку з ідеєю його проведення носилися, як з панацеєю від усіх бід, виявилося, що другий тур - як другий сорт: лежить на тій же вітрині, але купувати вже не хочеться. Ось виборець і проголосував ногами убік від виборчих дільниць.
У більшості випадків другий тур виборів мера нічого не змінив. І тому можна зрозуміти Віталія Кличка, який спересердя казав про "величезну сумe грошей": її можна було б заощадити, не проводячи зайве голосування. Звичайно, сума, може, і не "величезна", але для столиці, що оголосила дефолт, зайвою вона не була б.
У тих же випадках, коли переможець другого туру виявився іншим, ніж у першому турі, говорити про легітимність доводиться ще менше, ніж після голосування 25 жовтня. Справа в тому, що в першому турі голосували ЗА певного кандидата, а в другому – ПРОТИ. А "голосування проти", та ще й при катастрофічно низькій явки, свідомим вибором не назвеш.
Не кажучи вже про те, що вибори при очікувано низької явки – найкраща середа для фальсифікацій: надто вже багато невикористаних бюлетенів залишається, які створюють спокусу у не самих розбірливих кандидатів підправити результати першого туру.
Так що, якщо парламент ще піклується про демократію, то закон про місцеві вибори краще розгорнути у зворотний бік в частині виборів мера. А ще краще – повністю скасувати його, тому що система "відкритих списків" не тільки виявилася складною, але і повністю себе дискредитувала, коли люди, за яких голосували, стали пачками відмовлятися від мандатів, щоб в ради пройшли ті, хто потрібен партіям.
ЕПОХА ПРОВІДНИКІВ. І це стало не єдиним прикладом того, як партійні інтриги на корені вбивають сутність публічної політики. Другим прикладом останнього тижня стала відставка Дмитра Яроша з поста глави "Правого сектору".
Останнім часом партійних лідерів радикалів стало модно навіть у російськомовних текстах називати "провідниками", не розуміючи, що в російській це слово означає щось, пов'язане або з залізничними вагонами, або з електрикою. І в тому, і в іншому випадку йдеться не про лідера (провідник), а про когось або про щось підпорядкованеу або використовуване для досягнення чужих цілей.
Партійні інтриги в "Правому секторі" призвели до того, що Ярош виявився не лідером, а саме провідником, що і стало причиною для відставки. А ще показало всій країні, що радикальні революціонери нічим не відрізняються від інших політичних партій, які під гарною обгорткою приховують клубок змій, що борються за фінансові потоки.
ПОДАРУНОК РФ АБО ПАСТКА. Втім, все це відійшло на другий план на тлі фінансової лихоманки, яка порушувала "температуру" долара в обмінниках до 25 гривень. Протягом усього тижня американська валюта додавала на міжбанку по 30-50 копійок щодня, нагадавши першу фазу сумнозвісної лютневої кризи.
Причин у нинішнього стрибка декілька. Одна з них – питання про борг в $ 3 млрд перед Росією, що залишається невирішеним. Правда, цього тижня Кремль все-таки зробив свою пропозицію, зовні навіть виглядаючу щедрою, – розстрочити виплату боргу по $ 1 мільярду протягом трьох років. Але зовнішня щедрість, цілком можливо, містить пастку, яка може звести нанівець всі зусилля Мінфіну за останні місяці щодо реструктуризації комерційного боргу.
Справа в тому, що російський борг так і завис у статусі між державним і комерційним, а тому ексклюзивні умови його реструктуризації, природно, можуть викликати бунт серед комерційних кредиторів, нещодавно погодилися на списання 20% позичених Україні грошей. І згода з російськими умовами може означати розрив угод з рештою кредиторів.
З великою ймовірністю Кабмін на це не погодиться, що збереже колишні домовленості, але залишає невирішеним питання, як бути з російськими 3 млрд.
МВФ НЕ ДОЧЕКАЄТЬСЯ? Однак головна причина нинішньої лихоманки на валютному ринку – це все-таки відносини України з МВФ. Черговий транш завис ще у вересні, і минулого тижня фонд надіслав чергову місію, щоб з'ясувати, як українська влада планує виконувати взяті на себе зобов'язання в 2016 році.
У суботу місія відправиться назад – схоже, що з сумним для України висновком. Вона так і не дочекалася від уряду проекту бюджету, оскільки Мінфін і Верховна Рада все останні тижні вели кулуарну війну з приводу податкової реформи.
Війна велася з перемінним успіхом, і на даний момент жодній зі сторін не вдалося домогтися вирішальної переваги. А це означає, що в найближчі тижні не буде ні ясності по бюджету, ні траншу від МВФ. Тільки гранати, що перелітають з окопів Мінфіну в парламентські окопи і назад, рикошетом б'ють по курсу гривні.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми