Бунтом по карантину: чому мери міст саботують рішення влади

Вже незабаром в країні стартує осінній політичний сезон. Одним з найважливіших документів, який, як очікується, розглядатиметься парламентом, є закон про децентралізацію. Конституційні зміни розставлять всі крапки над "і" в розподілі повноважень (і відповідальності, до речі, теж) між центральною владою і органами місцевого самоврядування. Тим часом останні події демонструють, що діалог між Києвом і регіонами буде нелегким: центр намагається віднайти ту грань, яка повною мірою дотримувалася б балансу інтересів держави і регіонів. А представники місцевої влади серйозно "показують зубки" столиці. Причому навіть там, де цього робити не варто було.

Демарш мерів

Чи то наближення місцевих виборів, чи то дійсно сильний тиск громадян і бізнесу серйозно загострили взаємини Києва з керівництвом окремих регіонів. У серпні Україна стала свідком демаршу відразу декількох мерів, які виступили проти рішень уряду щодо карантинних заходів.

Так, зокрема, мер Тернополя і міська рада облцентру "в багнети" сприйняли рішення центральних органів влади віднести місто до "червоній зоні", впровадити в Тернополі суворий карантин, аж до заборони зупинятися там пасажирським поїздам. Терміново зібралася позачергова сесія міськради, яка визнала, що постанова Кабміну №641 "Про встановлення карантину та впровадження посилених протиепідемічних заходів на території з широким розповсюдженням гострої респіраторної хвороби COVID-19, викликаної коронавірусів SARS-CoV-2" "не базується на нормах Конституції". А також рекомендувала місцевому бізнесу, власне, не виконувати його, керуючись рішеннями місцевої комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій при Тернопільській міській раді. Органам Нацполіції міськрада рекомендувала "не здійснювати дій щодо притягнення до відповідальності суб'єктів господарювання, які діятимуть відповідно до даного рішення".

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Аналогічний демарш зробила і міська влада Луцька, також внесеного до "червоної зони". Радник мера міста в зверненні в соцмережах "заспокоїв" городян, заявивши, що міськрада "не братиме ніяких рішень щодо зупинки транспорту або закриття будь-яких закладів у зв'язку з вищевказаним незрозумілим рішенням". Як зазначив радник мера, "якщо центральна влада хоче працювати за законом – нехай впровадить надзвичайний стан і тільки тоді зупиняє транспорт, закриває заклади і ухвалює інші обмеження".

Нарешті, своє "слово" сказав Івано-Франківськ. Мер цього міста фактично відмовився виконувати рішення уряду ще до того, як воно побачило світ.

"Незалежно від рішень уряду і розподілу на зони карантину, постійних змін і роз'яснень – Діти 1 вересня йдуть до школи! "- написав івано-франківський міський голова на своїй сторінці в Facebook.

Напевно, не замислюючись, що його заява виглядає вже навіть не як реакція на рішення центральної влади, а як небажання приймати це рішення за визначенням.

Є нюанси

Існуюча законодавча база в даному питанні далека від досконалості і допускає трактування. Це повною мірою продемонструвало опитування сайтом "Сьогодні" фахівців в галузі права.

Так, адвокат Олександр Таламанчук зазначив в коментарі сайту "Сьогодні", що, за чинним законодавством, впровадження карантину в Україні є додатковим заходом в разі і тільки в разі введення в Україні або в окремих її місцевостях режиму надзвичайного стану.

"Узагальнюючим є безперечний законодавчо і юридично обґрунтований факт, що в будь-якому випадку всі без винятку обов'язкові санітарні та протиепідемічні заходи, встановлені в карантин, як і сам карантин, встановлений постановою №211, є виключно додатковими заходами режиму надзвичайного стану. Залучити будь-якого громадянина України до адміністративної відповідальності можливо тільки в разі порушення правил карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених саме Законом України № 1550-III "Про правовий режим надзвичайного стану" – а не порушення будь-якого іншого акта законодавства Україна, включаючи закон "Про захист населення від інфекційних хвороб", – зазначає адвокат.

Як акцентує адвокат, режим НП в країні не впроваджувався.

"Тому жодна посадова чи службова особа Національної поліції, жоден суд не має ніякого права навіть натякати на порушення правил карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, складати протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати справи про притягнення до адміністративної відповідальності", – відзначає Олександр Таламанчук.

У свою чергу юрист, національний представник Служби старших експертів (SES) в Україні Юрій Трачук зазначає, що закони України "Про захист населення від інфекційних хвороб" (стаття 29) і "Про санітарне та епідемічне благополуччя" (стаття 40) делегують уряду повноваження щодо впровадження карантинних заходів на певній території – як режим спеціальних санітарно-медичних та адміністративних заходів.

"Так, фактично, карантинні заходи дійсно можуть бути введені. І це, по суті, підзаконний акт, але окреслений законами, тому і розглядати його варто саме як акти закону", – зазначив юрист в коментарі сайту "Сьогодні".

Втім, в будь-якому випадку питання або сумніви в легітимності рішень правильніше було б обговорювати в судовому порядку. А ще краще – за допомогою діалогу.

Чому "бунтують" мери

Судячи з усього, причин для незгоди місцевої влади з окремими рішеннями центральної влади багато.

"Насправді місцеві органи самоврядування, місцеві ради нерідко ухвалюють рішення і заяви, які виходять далеко за рамки їхніх повноважень. Це не стосуючись до даних випадків з карантином – таке було і раніше, – констатував у коментарі сайту "Сьогодні" народний депутат (фракція "Слуга народу") Олександр Качура. – Щоб бути об'єктивним, зазначу, що тут є вина і центральної влади. У нас просто вони звикли, що органи місцевого самоврядування – їх підлеглі. Це не так. Це інша інституція. Вони є окремо, і з ними потрібно вести постійний діалог. У той же час вони зобов'язані дотримуватися законів і Конституції".

Юрист Юрій Трачук називає цілу низку можливих причин. Починаючи з того, що до цього місцева влада підштовхує громадську думку.

"Оскільки народу не показують якісні критерії, а тільки кількісні (в розрізі числа випадків), а смертність відносно невелика, то очевидно, що карантинні заходи викликають подив, заперечення, опір. Останнє активізується на тлі відсутності фінансової підтримки з боку держорганів – люди вже давно витратили все. Виникає питання: а яка ж реальна відповідальність за невиконання урядових "рекомендацій"? Колективної відповідальності місцевих депутатів у нас немає. Бунт на кораблі? Так. Але реального впливу центру на це немає. І це, насправді, початок формування системи непокори", – зазначає юрист.

Нарешті, політолог Володимир Фесенко вважає, що серед причин демаршів, в тому числі і наближення місцевих виборів. А також не зовсім виразна реакція влади на перший – ще квітневий – демарш мера Черкас стосовно карантину.

"Відсутність санкцій за порушення закону породжує порушення іншими суб'єктами. Особливо зараз, перед виборами, мерам невигідно ухвалювати непопулярні рішення. Це теж епідемія – епідемія порушення закону. Тому з нею треба боротися", – зазначив в коментарі сайту "Сьогодні" Володимир Фесенко.

Як реагувати державі?

За словами Олександра Качури, в даному конкретному випадку є постанова уряду, і вона є обов'язковою до виконання.

"Вона є обов'язковою для всіх, для кожного громадянина України. У нас унітарна держава, а не федеративна. Місцеві органи влади не можуть ухвалювати рішення, що вони не виконуватимуть якісь закони, що у них в регіоні якісь інші норми діятимуть. Хоча і в федеративних державах є обов'язковим виконання законів, які ухвалюються на федеральному рівні. Якщо органи місцевого самоврядування не виконують закони або підзаконні акти – це питання вже правоохоронців. Якщо дії цих осіб призведуть до зростання захворювань, до тяжких наслідків, то тут вже цдеться і про кримінальну відповідальність. І по-друге, це питання політичної відповідальності. Виборці повинні стежити за всіма подібними ігноруваннями закону і робити власні висновки", – каже депутат.

Політолог Володимир Фесенко також вважає, що в даному випадку повинні надати свою оцінку правоохоронні органи.

"Потрібні санкції. Думаю, зараз вкрай актуальним стає запровадження санкцій за невиконання загальнодержавних законів. Інакше ми отримаємо наслідки гірші, ніж ми отримали в 2014 році. Держава просто припинить існувати як єдиний механізм, як єдине утворення. І це стане головним наслідком такого анархічного розуміння процесу децентралізації", – зазначає Володимир Фесенко.

За його словами, те, що зараз відбувається на місцевому рівні, – "вже перегин".

"Буквально без дозволу намагаються розширити повноваження місцевого самоврядування і свої повноваження. "Ми головна влада, що хочемо, те й робимо. Нам центр не потрібен" – ось пафос їх дій. Це не так. Повинен бути баланс інтересів. Держава має поставити на місце знахабнілих мерів. Саме так вони поводяться – вони зарвалися. І вони, умовно кажучи, виступають в ролі порушників законів. Зараз вони виступають за карантинні заходи, завтра скажуть: а ми податки в центр не будемо перераховувати. Не будемо виконувати загальнодержавні правила призову до армії. І це все, держави не буде", – каже політолог.

Грамотна децентралізація все вирішить?

При цьому і політики, і експерти погоджуються, що нинішня ситуація оголила низку проблем, які потрібно буде вирішувати, в тому числі під час обговорення і затвердження закону про децентралізацію.

"Потрібно просто на законодавчому рівні встановити певні рамки діяльності органів місцевого самоврядування, – каже Олександр Качура. – Щоб не виходили різні регіони зі складу України, щоб не ухвалювали якісь політичні заяви, які виходять за межі компетенції. Тому що вони сьогодні починають працювати на загальнонаціональний порядок денний, порушувати питання, які жодним чином не стосуються проблем, питань регіону. Або ж суперечать загальнодержавним і загальнонаціональним інтересам".

Також, за його словами, парламенту необхідно затвердити законодавство про місцевий референдум, на якому можна буде відкликати місцевих депутатів.

"Щоб громадяни могли відкликати не тільки народних депутатів, а й депутатів місцевих рад. Щоб територіальні громади могли впливати на своїх представників", – говорить Олександр Качура.

Володимир Фесенко, в свою чергу, також вважає, що повноваження і відповідальність органів місцевого самоврядування потрібно прописати дуже чітко.

"У нас багато керівників місцевого самоврядування розглядають процес децентралізації як необмежену владу. Тобто "вся влада місцевому самоврядуванню", тобто їм. Центр не потрібен. Але в такому випадку держава припиняє своє існування. Зараз ми підійшли впритул до того, що треба прописувати санкції для посадових осіб за невиконання загальнодержавних законів. Для всіх посадових осіб – і виборних, і призначених", – каже політолог.

Причому, за його словами, ці санкції можна вжити окремо від закону щодо децентралізації, який, як припускають експерти, буде схвалюватися важко. А 226 голосів на окремий закон можна буде зібрати. При цьому, за словами Володимира Фесенка, в цілому центральна влада в проєкті закону про децентралізацію взяла правильний напрямок щодо рішення подібних проблем з місцевою владою.

"За повноваженнями префектів у Зеленського написали, загалом, правильні речі. Префект може зупиняти рішення органів місцевого самоврядування, якщо вони суперечать Конституції. У нинішній ситуації це просто обов'язково потрібно робити. Але це положення, очевидно, викличе критику, протидію, в тому числі, з боку місцевих еліт і депутатів, з ними пов'язаних. Частина депутатів просто може не проголосувати, і 300 голосів, потрібних для затвердження конституційних змін, не буде. Тому владі доведеться дуже сильно постаратися, щоб знайти союзників в парламенті, причому не тільки серед традиційних союзників, але і серед опозиції. Потрібна підтримка щонайменше двох опозиційних парламентських фракцій. Чи вдасться знайти компроміс – велике питання. Тому що дійсно потрібно шукати баланс між інтересами державної влади та інтересами органів місцевого самоврядування. Але поки я налаштований абсолютно скептично. В умовах загострення між центром і регіонами щодо питання повноважень (в тому числі і карантину) знайти компроміс буде проблематично", – каже політолог.

Тим часом карантинні зони переглянули. Подробиці дивіться в сюжеті: