Віталій Рябошапка
провідний політичний оглядач У четвер, 12 грудня, Верховна Рада зібралася на засідання, не передбачене раніше затвердженим календарним планом сесії. Питань на розгляд в цей єдиний день "позапланового" пленарного тижня було винесено достатньо. Деякі – як, наприклад, питання про освіту, розвідку, блок економічних питань – були дійсно важливими. Але вся увага була прикута до єдиного проекту – про зміни до закону про особливий статус Донбасу.
"Абсурдність закону вітаємо"
Через п'ять з гаком років після появи на світ першої редакції закону "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" дискусії навколо нього не вщухають. Документ, який не одноразово видозмінювався, продовжувався, обростав "суміжними" законами, але жодного дня не працював і в існуючому вигляді вже ніколи не запрацює надалі, здатний загострити атмосферу в сесійній залі до межі.
Коротко нагадаємо історію проекту. Вперше закон був ухвалений у вересні 2014 року в забезпечення перших "мінських домовленостей". У першій редакції документа особливий статус ОРДЛО вводився на три роки і був жорстко прив'язаний до виборів на окупованих територіях, призначених на 7 грудня 2014 року.
У березні 2015-го документ був доповнений низкою пунктів про ключові умови, необхідні для проведення виборів. Серед яких, зокрема, таке системне, як виведення всіх незаконних збройних формувань, їх військової техніки, а також бойовиків і найманців з території України.
У вересні 2017-го трирічний термін "особливого порядку самоврядування", відведений законом, закінчився, так і не розпочавшись. Щоб залишити можливість для продовження мирних переговорів з державою-агресором, а заодно дотримати домовленості з нашими західними партнерами, було вирішено продовжити дію документа. Рішення очікувано наштовхнулося на сильну протидію як опозиції, так і представників коаліції. Тому його провели не за допомогою "технічної" правки до закону про особливий статус, а затвердивши окремий проект – "Про створення необхідних умов для мирного врегулювання ситуації в окремих районах Донецької та Луганської областей". При цьому Україна ясно і недвозначно дала зрозуміти сепаратистам, що час поступок закінчився: термін дії особливого порядку скоротили з трьох років до року, умови посилили.
Нарешті, в жовтні 2018-го термін дії особливого порядку був продовжений ще на рік: до 31 грудня 2019 року.
Що стосується змісту і суті закону, то їх нагадувати, вважаємо, немає сенсу. По-перше, тому, що вони вже були неодноразово описані і за останні роки не змінилися ні на йоту. По-друге, тому, що в існуючому вигляді закон, як уже зазначалося, ніколи не запрацює.
Найбільш влучно, мабуть, ситуацію описав з парламентської трибуни народний депутат, співголова групи "За майбутнє" Тарас Батенко.
"Колись один з перших отців церкви Тертуліан говорив: "Вірю, бо це абсурд". Ми віримо в цей законопроект, тому що він абсурдний, друзі. Ми розуміємо, що набуття чинності цього закону поставлене в залежність від проведення на окупованих територіях Донбасу місцевих виборів 7 грудня 2014 року. І дата проведення цих місцевих виборів в цьому законі не змінюється. Вони повинні бути проведені в 14-му році. Абсурдність закону ми вітаємо", – сказав народний депутат.
Навіщо потрібно продовження
Нинішнє голосування змін до закону було, як і в минулому році, суто технічне. До документа пропонувалося внести єдину правку: продовжити дію особливого статусу до 31 грудня 2020 року.
Навіщо ж продовжувати "абсурдний" закон? Чи не простіше написати і затвердити новий, з урахуванням існуючих реалій?
Продовження закону було необхідне рівно з тих самих причин, що й рік, і два тому. Воно, як зауважив з трибуни співавтор проекту про продовження, перший заступник голови фракції "Слуга народу" Олександр Корнієнко, "створить додаткові умови, додаткові тимчасові можливості для реалізації відповідних законодавчих умов, спрямованих на мирне врегулювання ситуації в окремих районах Донецької та Луганської областей". Тобто, дасть час на те, щоб саме розробити новий проект, який щонайбільше відповідає реаліям.
У разі ж, якби дію особливого порядку не продовжили, це миттєво дало формальний привід агресору звинуватити Україну в порушенні "мінських домовленостей".
Що стосується другого питання, то тут відповідь не настільки проста. По-перше, новий проект закону про особливий порядок зажадає узгодження з представниками т.зв. "ЛДНР". Хоча ні в Мінському протоколі 2014 року, ні в Мінських угодах 2015 го ніде про це прямо не сказано, Кремль бачить ситуацію саме так. По-друге, ані Москва, ані лідери сепаратистських утворень, на відміну від України, не зацікавлені в зміні закону.
"Ми чуємо теж від перших осіб України, що може бути ухвалений інший закон про особливий статус Донбасу. Якщо буде ухвалено щось таке, що не узгоджено з "ЛНР" і "ДНР", то тоді все миттєво зайде в глухий кут" , – зазначив місяць тому Володимир Путін.
При цьому представники ОРДЛО заявляли, що новий закон про особливий статус не потрібний, оскільки існуючий враховує всі вимоги "Мінська". І його просто потрібно перевести на постійну основу.
Проте за результатами зустрічі в "нормандському форматі"9 грудня сторони "висловили зацікавленість" у досягненні домовленостей в рамках "нормандського формату" і Тристоронньої контактної групи "з усіх правових аспектів особливого порядку місцевого самоврядування (особливого статусу) окремих районів Донецької та Луганської областей". А отже, новий закон, як того домагається українська сторона, буде.
Феєрія думок
І тут лежить ще одна проблема – внутрішня. Як показало вчорашнє обговорення в парламенті, "технічної" правки до існуючого закону, консенсусу щодо нового документа в українському парламенті немає і не передбачається.
При тому що за продовження особливого порядку на рік в четвер проголосувала конституційна більшість – 320 народних депутатів, – навіть серед тих, хто підтримав, існує безліч думок щодо закону. Причому палітра цих думок охоплює весь спектр – від "проти особливого статусу і "мінських угод" як таких", до "повного дотримання "Мінська" з максимальним наданням обумовлених в договорі преференцій ОРДЛО".
Так, наприклад, представник фракції "Голос" (фракція не підтримала продовження особливого порядку) Роман Лозинський зазначив, що Україні варто взагалі відмовитися від "мінських домовленостей".
"Ми бачимо тут постійні поступки. Росіяни продовжують стріляти, а ми йдемо на поступки, продовжуємо закон про особливий статус. Нам потрібно чітко заявити свою позицію. Відмовитися від "мінських домовленостей". Чесно сказати, що санкції не прив'язані до "Мінська" – це політичний компонент, в першу чергу, проти Росії. Особливий статус небезпечний, оскільки може призвести до федералізації. Особливий статус на постійній основі, імплементувати до Конституції (що закладено в "формулі Штайнмаєра") – небезпечний для України надзвичайно", – зазначив депутат.
В цілому фракція дотримується позиції, що слід відмовитися від виконання нав'язаних Росією і вигідних Росії домовленостей.
"Батьківщина" (також не голосувала за продовження закону) дотримується схожої думки. При цьому особливо акцентує на тому, що норми нинішнього закону про особливий статус безпосередньо порушують Конституцію України.
"Наша фракція жодного разу не голосувала за цей закон. Тому що це, по суті, створення держави в державі, це створення Придністров'я", – зазначила в кулуарах парламенту журналістам лідер "Батьківщини" Юлія Тимошенко.
За її словами, фракція вважає, що єдино правильною стратегією України було б звернутися до підписантів Будапештського меморандуму (гарантував територіальної цілісності України в обмін на відмову від ядерної зброї) і домагатися відновлення законних меж на цій платформі.
"Потрібно було міняти на Будапештський формат і питати: якщо Україна змусили відмовитися від ядерної зброї, то де ці гаранти, що вони нам гарантували і як вони відкликатимуть свої війська і відновлюватимуть мир", – сказала Юлія Тимошенко.
У фракції "Оппоплатформа – За життя" позиція кардинально протилежна. Як розповів сайту "Сьогодні" народний депутат Юрій Павленко, фракція підтримала продовження закону, оскільки "після нормандської зустрічі не можна втрачати ані дня, потрібно відновлювати мир".
"Так, не в повній мірі нас цей закон влаштовує. Тому що він просто недієвий по суті. У нинішньому вигляді він працювати не зможе – це просто політична декларація. Саме тому ми запропонували свій, новий варіант закону. Який передбачає імплементацію формули Штайнмаєра, дія закону на постійній основі і таке інше", – сказав Юрій Павленко.
При цьому він акцентував, що без змін до Конституції ніякий закон про особливий статус працювати не буде в принципі.
"Конституція чітко передбачає територіальний устрій України. Там немає жодних окремих районів Донецької та Луганської областей. Щоб закон запрацював, необхідна серйозна робота з Конституцією. Ми до такої роботи готові", – сказав народний депутат.
Чекатимемо
Втім, у поточній ситуації найбільш важливо, які плани має на закон про особливий статус найбільша парламентська фракція "Слуга народу", чи здатна сама ухвалити будь-який необхідний законопроект (звичайно, крім змін до Конституції). І не тільки на цей закон: процес мирного врегулювання вимагає розробки спеціального закону про вибори в ОРДЛО, закону про амністію і т.ін. Крім того, як заявив днями представник української делегації в Тристоронній контактній групі з врегулювання конфлікту на Донбасі Олексій Резніков, Україна боротиметься за зміну "мінських угод", щоб зробити їх реалістичними.
Однак поки що українська влада взяла "паузу" у підготовці цих документів. Принаймні, такий висновок можна зробити зі слів Олександра Корнієнка. За його словами, поки що навіть не визначений підхід до написання нового закону.
"Якщо ми говоримо, як створюються закони, то є два шляхи. Перший – взяти і написати "з нуля". Другий – взяти існуючий закон і з ним попрацювати. Ми найближчим часом визначимося, яким чином ми працюватимемо, яка робоча група буде. Тому що спікер Верховної Ради неодноразово говорив, що такі закони потрібно розробляти усією Верховною Радою", – зазначив перший заступник голови фракції "Слуга народу" в коментарі журналістам.
За його словами, поки що "напрацьовуються позиції, які можуть бути в новому законі".
"Ближче до наступної "нормандської зустрічі" ми будемо бачити прогрес у виконанні тих домовленостей, які були досягнуті на цій зустрічі (9 грудня – авт.). І тоді вже будемо приходити до консенсусу щодо закону про особливий статус", – зазначив Олександр Корнієнко.
Уточнюючи, про які "маркерні" домовленості йдеться, народний депутат зазначив, що це припинення вогню, обмін, розведення військ в трьох нових точках.
Дійсно, припинення вогню – одна з ключових вимог законодавства України про пункт №1 в "мінських домовленостях". Його виконання продемонструє, чи дійсно агресор налаштований на реальне досягнення миру. Поки ж всі останні дні ранкові повідомлення прес-центру Операції об'єднаних сил починаються так: "Російська Федерація не виконує взяті на себе зобов'язання зі сталого припинення вогню у відповідності з прийнятим підсумковим комюніке на переговорах лідерів "Нормандської четвірки" у Франції" ...
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми