Мемуари майора Прищика: Перший офіцерський наряд

Усі думають, що в армії важливіший за всіх міністр оборони, але служба показує, що не все так просто. Особливо для лейтенанта, який щойно вступив на посаду

У свій перший офіцерський наряд лейтенант Правда заступив у неділю, 17 серпня. День був теплий і сонячний, солдати і сержанти, які заступали в наряд, курили в тіні біля плацу полку. Група музичного супроводу матеріалізувалися біля трибуни, і через кілька хвилин два барабанщика з усією пролетарською ненавистю і азартом стали бити в свої бувалі бойові бубни. Наряд, покидавши недопалки, зеленою змією виповз на плац. На чолі процесії браво йшов караул. Лейтенант твердим кроком вийшов на середину строю.

- Наряд, становай! Рівняйсь! Струнко! Рівняння на середину-у-у! – скомандував він.

Реклама

Цього моменту він чекав довгі чотири роки курсантського життя, в лейтенантських грудях пощипувало і переповнювало.

Після обов'язкової процедури перевірки зовнішнього вигляду і знання статей статуту черговий дав команду слідувати по місцях несення служби. Змія розвернулася і поповзла назад на вихід з плацу. З блискучих на сонці труб гримнуло "Прощання слов'янки", б'ючи ногами об асфальт і тримаючи рівняння праворуч, з особами, сповненими строгістю і оптимізмом, служиві пройшлися урочистим маршем повз чергового та його помічника.

Лейтенанту в деякому сенсі пощастило. На найближчу добу він надходив у підпорядкування до зразкового нероби і джигуна капітана Бувалого, що давало повну самостійність у вирішенні всіх завдань, які надходили. Кабінет чергового знаходився в будівлі комендатури, з вікна вартівні можна було спостерігати життя у військовому містечку. У дворі комендатури випускник Курганського автобусного заводу в зеленому кольорі наповнював повітря запахом бензину. Старлей, якого змінював Правда, сподіваючись встигнути відчути красу вихідного дня, поспішав, як на пожежу, і безслідно зник відразу після доповіді про здачу наряду. Правда сів на місце чергового і став розглядати розкладені під склом інструкції та правила.

Реклама

- Так, я про все вже домовився, – з порога почав Бувалий.

- У сенсі? – не розуміючи, про що йде мова, запитав лейтенант.

- Тобі взагалі нікуди виходити не потрібно, вечерю днювальний по комендатурі тобі принесе сюди, – сяючи, проспівав майстер переговорного жанру.

Реклама

- Ну, добре, якщо так. А в туалет? -продовжував з'ясовувати диспозицію Правда, сам до кінця не розуміючи, до чого така турбота.

- Туалет тут, в коридорі, в туалет можна, – напучував натхнений незрозуміло чим капітан, ховаючи в сейф табельний ПМ і магазин з патронами до нього.

- Минулого разу мало не втратив, тут надійніше, – зі знанням справи прокоментував Бувалич свої незрозумілі для помічника дії.

- Все, я пішов, скоро буду, – на одному диханні вимовив черговий і зачинив за собою двері вартівні.

Помічник присів на стілець і, склавши руки на грудях, оглянув кімнату. Подумав: "Може, так і повинно бути? Гаразд, розберемося, не в перший раз". У вартівні пахло гасом і казенщиною – старі шпалери, вибілений стелю, інтер'єр відрізнявся прісності і одноманітністю. Пролунав телефонний дзвінок, лейтенант взяв трубку.

- Алло, добрий день, а Танюха є? – зазвучав в трубці кавказький акцент.

- Ви куди дзвоните? – обурюючись, відповів запитанням помічник чергового.

- Слухай, що ти мені питання ставиш? Танюсі дзвоню, що незрозуміло? А ти хто такий? – обурювався голос гір.

- Хто, хто ... дід Пихто! – безапеляційно відповів Правда і повісив трубку.

Лейтенант вийшов подихати свіжим повітрям на поріг комендатури. Містечко жило своїм життям. Мами з колясками, велосипедисти, гасаючі зграйки дітей – все було по-недільному мило.

На протилежній від будівлі комендатури стороні вулиці ріс сосновий гай, через який ішов чоловік у військовій формі, за характером його переміщень було видно, що він був сильно втомленим, оскільки рухався виключно від дерева до дерева. Його переходи були невпевнені, ноги його явно не слухалися, та й ішов він, спотикаючись і петляючи, по кілька хвилин відпочиваючи біля кожного дерева. Йому було важко, але все ж він ішов. Відчайдушне протистояння людини і сил природи, в якому перемагав військовий, надихнуло лейтенанта, і він відправив днювального дізнатися, чиє це тіло дрейфує на горизонті і як називається порт, в який слід цей самотній вітрильник.

- Товаришу лейтенант, він не говорить, – захекавшись, доповів солдат.

- Як не говорить? В армію німих не беруть, – здивувався офіцер.

- Він сильно п'яний, по погонах прапорщик, а прізвище його, здається Бахусевич, – поділився спостереженнями днювальний.

- Давай-но, веди його сюди, будемо оформляти в санаторій "Шорсткі стіни", – зглянувся лейтенант над бідуючим індивідуумом.

Днювальний, козирнувши, побіг до вростаючого в сосну Бахусевича. Кілька спроб – і військового вдалося віддерти від дерева, але перші спільні кроки далися насилу. Ноги прапорщика ослабли і, напевно, розраховували, на те, що їх понесуть разом з тілом. Солдат обхопив прапорщика за талію, після чого пара почала виконувати танго в соснах, поступально рухаючись від дерева до дерева. Мета була близька, всього кілька перебіжок відокремлювали організм, змучений, як сказали б класики, нарзаном, від затишної одномісної камери в гарнізонній комендатурі. І тут в ситуацію увірвалася жінка, одягнена в домашній халат мідно-купоросного кольору. Шльопанці, волосся, зібране в пучок на потилиці і кухонний рушник через плече видавали в ній генетику амазонських племен, що населяли територію гарнізону в доісторичні часи.

- Ю-ю-юра-а-а-а! – закричала амазонка, побачивши вальсуючу в соснах пару.

- С-с-па-сі..., – вирвалося з переміщуваного в просторі Бахусевича.

- Потім будете дякувати, товаришу прапорщик, – відповів спітнілий солдатів.

- С-спа-сі..., з-спа-сі ..., з-спа-сі-іть, – з останніх сил видавив із себе прапорщик і закрив очі.

- Юро, а куди це тебе тягнуть!? – сама запитала і сама ж обурилася фрау Бахусевич.

- Віддай! Я кому говорю? Віддай зараз же! – кричала жінка, завдаючи рубаючих ударів бойовим рушником по спині днювального.

- Жінко, припиніть мене бити, я виконую наказ! – закричав днювальний і, збившись з курсу, потягнув обм'яклого Бахусевича в невідомому напрямку.

- Я тобі дам наказ! Ти у мене на все життя запам'ятаєш! – кричала жінка, продовжуючи наносити моральну і фізичну шкоду солдату.

2_47

Уникаючи знищення рушником, солдат притулив Бахусевича до дерева, а сам відбіг убік. Але жінка продовжувала наступ.

- Товаришу лейтенант, врятуйте! – закричав побитий при виконанні солдатик.

Правда, зваживши шанси, попрямував на допомогу до солдата. Дика жінка, побачивши підмогу, що наближається, кинулася на офіцера з рушником наголо.

- Зараз я тобі покажу, почому в Одесі руберойд! – волала вона.

Атака фрау Бахусевич змусила лейтенанта тікати. Правда забіг у будівлю комендатури і закрив двері на шпінгалет. Розлючена жінка завдала декілька відчутних ударів у двері, від яких посипалася штукатурка. Після чого вона повернулася в сосни, періодично вигукуючи погрози на адресу військових. Взявши здобич за комір, амазонка зникла в напрямку двоповерхового житлового будинку. Лейтенант відкрив двері і запустив всередину шокованого подією солдата. На столі у вартівні задзвонив телефон.

- Алло, це зі школи. Покличте до телефону Танюху!

- Знову двадцять п'ять, – подумав помічник чергового. – Немає Танюхи! – відрізав він.

- І що мені тепер робити? У нас скоро почнуться заняття, хочу про дещо попросити, – бідкалася вчителька.

- Вибачте, у мене молоко підгорає! – закінчив розмову лейтенант і занурився в роздуми про таємничу незнайомку, якій усі дзвонять: "Ну гаразд, кавказцю дала неправильний номер телефону, щоб не приставав. А зі школи теж її питали. Може, збій номерної бази стався на селищній АТС?" Роздуми перервав днювальний, що приніс ще теплу вечерю, що було єдино зрозумілою і приємною подією в сьогоденному наряді. Уплітаючи гречану кашу за обидві щоки, лейтенант знову був потривожений телефонним дзвінком. Правда приклав до вуха трубку телефону.

- Це дзвонить Ізольда Тихонівна, дружина майора у відставці Василя Петровича Шапіро, передайте Танюсі, що ми завтра їдемо туди і назад і будемо чекати на дорозі біля нашого будинку, – підірвало лейтенанту мозок прохання пенсіонерки.

- Добре, – відповів помічник чергового.

- Спасибі вам велике, юначе, – відповіла пенсіонерка.

Дзвінки Танюсі тривали ще довго, лейтенанту здавалося, що дзвонили всі кому не ліньки, а деякі по кілька разів. В якийсь момент він подумав, що, напевно, так прийнято жартувати на офіцером, який вперше заступив у наряд. А ввечері, о пів на одинадцяту, у вартівню увійшов сержант надстрокової служби висотою в два метри і з шириною плечей, що дозволяла увійти в двері тільки боком. Багряне усміхнене обличчя сержанта випромінювало тепло і взимку могло замінити масляний обігрівач.

- Мені ніхто не дзвонив? Я сержант Танюха, – представився увійшов.

Як виявилося, сержант Танюха був водієм автобуса, який стояв у дворі комендатури, і по понеділках він їздив у справах до райцентру. Про це знали всі жителі військового містечка і часто просили підвести або щось купити, а оскільки в ті часи ще не було мобільних телефонів, зв'язок тримали через чергового.

Читайте також:

Реклама на segodnya.ua Реклама
Всі новини
Останні новини
Показати ще
Реклама на segodnya.ua Реклама
ЗСУ: головне
Докладніше
Хроніка обстрілів
Більше про це
Війна в Україні з космосу
Більше новин
Українці за кордоном
Дізнатись!
Діпломатичний фронт
Більше новин
Save Life
Поради лікаря
Допомога під час війни
Більше новин
"Разом нас багато"
Нас не подолати
Наші гроші
Більше новин
Life новини
Більше новин
Всі новини
Останні новини
Показати ще
Герої не вмирають!

Позивний “Депутат”... Сергій Компанієць - старшина роти 93-ї окремої механізованої бригади “Холодний Яр”. Воював на передовій з 2014 року. Хлопці називали 47-річного старшину батьком, бо він допомагав і вчив кожного. Загинув у бою під Ізюмом, прикриваючи побратимів. Його 16-річний син пішов вчитись у військовий коледж…

Історія героя
статистика
Курс криптовалюти сьогодні

Валюта

Ціна, usd

Bitcoin (BTC)

58966.68

Bitcoin Cash (BCH)

301.89

Binance Coin (BNB)

406.73

Dogecoin (DOGE)

0.1

Ethereum Classic (ETC)

28.32

Litecoin (LTC)

74.65

ЗАПРАВКИ
Паливо сьогодні
95+
95
ДП
ГАЗ
51,50
49,38
50,05
27,61
51,90
49,90
50,90
27,89
53,05
51,38
51,62
27,56
53,09
51,09
51,20
27,61
53,68
52,29
53,68
28,48
56,99
54,99
54,99
28,97
56,99
54,99
54,99
28,98
57,88
54,39
54,49
28,29
58,99
56,99
55,99
28,48
-
48,90
49,05
26,98
Наша економіка
5 головних цифр
1
Споживча інфляція Споживча інфляція
18%
2
Облікова ставка Облікова ставка
25%
3
Офіційний курс євро Офіційний курс євро
29,7 грн
4
Офіційний курс долара Офіційний курс долара
29,25 грн
5
Міжнародні резерви Міжнародні резерви
$22,8 млрд
Знати більше💡
Вони нас підтримали
легенди спорту

ВЕЙН ГРЕЦЬКІ. Ми всі згодні, що це безглузда війна. Ми всі бажаємо всім в Україні всього найкращого та молимося за них.

ПЕЛЕ. Я надсилаю свою солідарність народу України. Я молюся і прошу Бога, щоб запанували мир, свобода та любов

ДОМІНІК ГАШЕК. Кожен дорослий у Європі добре знає, що Путін – божевільний убивця, і що Росія веде наступальну війну проти вільної країни та її народу.

ПАОЛО МАЛЬДІНІ. Ніхто не очікував побачити війну на європейській землі, ми хочемо бути на боці народу України.

КЛАУДІО ТАФФАРЕЛ. Дорогі друзі, українці! Наразі весь світ стежить, хвилюється та обурений тим, що відбувається в Україні. Бажаю, щоб на вашу землю якнайшвидше повернувся мир.

1 /2
Валюта
Курс гривні сьогодні

Валюта

Ціна (грн)

Долар США ($)

38.42

Євро (€)

41.72

"Ми з України"
Наш плейлист

PROBASS ∆ HARDI

"Доброго вечора"

PROBASS ∆ HARDI

Макс Барських

"Буде весна"

Макс Барських

Олександр Пономарьов

"Україна переможе"

Олександр Пономарьов

Антитіла

"Топити за своє"

Антитіла

ТНМК и Kozak System

"Мамо"

ТНМК и Kozak System
Співаймо разом!

Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з правилами використання файлів cookie.

Прийняти