Віталій Рябошапка
провідний політичний оглядач Переговори щодо мирного врегулювання на Донбасі входять або вже увійшли в нову фазу. Події на переговорах і навколо них переконливо свідчать, що там відбуваються якісь процеси, які здатні, зрещтою, змінити логіку діалогу і вплинути на його результати. Але ось в який бік повернеться переговорний процес?
Берлінський "прорив"
Протягом багатьох місяців на переговорному фронті стояло відносне затишшя. Якщо під час чергових зустрічей в межах Тристоронньої контактної групи, контактів на рівні радників президентів України і Росії, або ж під час човникових вояжів представників Києва і Москви до Берліна і Парижа і досягалися якісь угоди, то це були угоди з розряду "дрібних кроків у напрямку ", але аж ніяк не" великого стрибка ". Навіть 11-годинні переговори в Берліні політичних радників учасників "нормандського формату", що відбулися 3 липня, здавалося, не дали якогось відчутного результату.
Принаймні, після переговорів сторони по-різному оцінили їх підсумки: якщо за словами глави Офісу президента Андрія Єрмака зустріч в Берліні "на крок наблизила проведення саміту в "нормандському форматі ", то його російський візаві – заступник голови Адміністрації президента Російської Федерації Дмитро Козак дав протилежну оцінку. Зазначивши, що про таку зустріч говорити ще дуже рано. "Необхідно виконати в повному обсязі ті рішення, які були ухвалені на саміті 9 грудня. А це десятки законів, які потрібно не тільки розробити, а й узгодити з Донбасом ", – сказав Козак.
Проте, саме ця зустріч зробила можливою підписання в межах ТКГ домовленості про припинення вогню. У Берліні це питання було головним, за результатами обговорень сторони, по суті, згенерували "дорожню карту" для ТКГ, яка через двадцять днів привела переговірників до укладення угоди про перемир'я.
Але ця зустріч послужила поштовхом і до інших подій – ультиматуму Дмитра Козака, і тактичної гри Києва у відповідь у Тристоронній контактній групі.
Чому Козак пішов на ультиматум
27 липня – в день, коли почалося перемир'я на Донбасі, Дмитро Козак відправив своїм колегам по переговорах в рамках радників глав держав "Нормандської четвірки" лист,а в якому недвозначно висловився про недоцільність продовження "змістовних" переговорів у такому форматі. На його думку, формат може бути збережений виключно для обговорення питань "організаційно-технічного забезпечення глав держав і урядів" "нормандського формату". Предметні ж переговори слід передати на рівень МЗС.
"Лист пана Козака, на мій погляд, – це скоріше про тонку дипломатичну гру, коли одна зі сторін переговорів хоче посилити свої позиції та перехопити ініціативу", – прокоментував крок російського візаві глава ОП Андрій Єрмак.
Повністю згодні з цією версією і спостерігачі. При цьому вони називають й інші можливі мотиви дій заступника голови адміністрації Путіна.
"Угода про перемир'я створила ілюзію, що в переговорному процесі великий прорив. Насправді це далеко не так. Перемир'я дійсно досягнуте. І дійсно дотримується, що само по собі, звичайно, прорив: раніше угоди про припинення вогню починали порушуватися на другий-третій день. Але ось з інших питань є проблеми. Якщо коротко: Росія наполягає на вирішенні політичної частини Мінських угод. Включаючи внесення до Конституції особливого статусу двох республік. Україна на це не йде, вказуючи на необхідність вирішити питання безпеки", – зазначив в коментарі сайту "Сьогодні" політолог Володимир Фесенко.
Дійсно, на вже згаданих переговорах у Берліні вимоги конституційних змін і змін закону про особливий статус Донбасу були головними для Росії. За підсумками Україна за підтримки Німеччини і Франції не поступилася Москві. Що, власне, і викликало реакцію Козака.
"Тут можуть бути декілька цілей у цього листа. По-перше, підвищити ставки в переговорах, спробувати примусити Україну і наших союзників піти на умови Москви. Друга версія – це спроба "видавити" з переговорів Єрмака. Хоча деякі ЗМІ пишуть, що насправді стосунки Єрмака і Козака чудові, а все, що ми бачимо – хитра багатоходівка, це не так. Але різні джерела, в тому числі російські, говорять про інше. Що Козак особисто ображений на Єрмака за те, що десь після березня Єрмак, фактично, "закрився". Не йде на жодні поступки. І що, нібито, не виконуються якісь попереднє домовленості. А тому і в листі є певний натяк, що ось українського радника треба поміняти, і тоді переговори на рівні радників можна буде відновити", – зазначає Володимир Фесенко.
За його словами, ще одна версія полягає в тому, що лист Козака – спроба Москви перемістити центр переговорів з "нормандського формату" до Мінську, в ТКГ.
"Натяк на це в листі Козака явно є. Мовляв, у "нормандському форматі" ми ні про що не можемо домовитися – українська сторона все блокує. А ось в Мінську вдалося домовитися про припинення вогню. І це, нам треба розуміти, не тільки спроба перенести переговори на рівень Мінська. Це спроба вивести за рамки переговорів Німеччину і Францію, які в "нормандському форматі" підтримують Україну, і які не присутні на рівні ТКГ ", – каже Володимир Фесенко.
Політолог, професор Києво-Могилянської Академії Олексій Гарань також вважає, що головна мета ультиматуму Козака – натиснути на Україну і змусити піти на поступки щодо політичного блоку мінських домовленостей.
"Росія таким чином намагається чинити тиск на Україну, з іншого боку – це все робиться з метою чинити тиск на наших західних союзників. Ось, мовляв, Київ не йде на компроміс. І, звичайно, це робиться на внутрішню аудиторію – як російську, так і українську. В Україні, до речі, ця теза агресора – про те, що саме Київ не хоче йти на компроміс, не наближає мир, що Зеленський – той же самий Порошенко активно розкручує проросійська опозиція", – зазначає Олексій Гарань.
Відповідь України
Практично паралельно з вищеописаними подіями серйозні зміни відбулися і в Тристоронній контактній групі. Українську делегацію залишив її керівник Леонід Кучма. Як зазначали багато експертів – скоріше за все, у зв'язку з втомою і поважним віком (9 серпня Леоніду Даниловичу виповниться 82 роки). Очевидно, що багато хто очікував "омолодження" делегації – посаду керівника, зокрема, пророкували заступнику Кучми в ТКГ, віце-прем'єру Олексію Рєзникову, який, де-факто, і так тримає всі нитки переговорів в Мінську в своїх руках. Однак призначення стало певною мірою несподіванкою: літнього Кучму на посаді замінив ще більш літній перший президент України Леонід Кравчук. Трохи пізніше до групи підтягнули і експрем'єра України Вітольда Фокіна.
Вітольд Фокін, якому в жовтні виповниться 88, керував урядом УРСР, а потім першим урядом незалежної України, разом з Кравчуком підписував в Біловезькій пущі угоду про ліквідацію СРСР. Фокін з 1993 року керівник громадської організації Міжнародний фонд гуманітарних та економічних зв'язків України з Російською Федерацією, а з початку 2000-х – луганським земляцтвом у Києві. "Його знають на Донбасі, він з 16 років в шахті. І ми хотіли б мати в групі людину, яку знає Донбас. Щоб він міг сказати, чого хочуть стратегічно, національно і як завгодно, люди, які там живуть ", – пояснив пропозицію залучити до переговорів Вітольда Фокіна новий глава ТКГ.
Втім, експерти зазначають, що тісні особисті зв'язки з Фокіна з Донбасом, так само як і зв'язки першого президента України з російським істеблішментом, залишилися далеко в минулому.
"Якщо говорити про якісь особисті зв'язки, то звичайно, українська делегація в цьому втратила. Леонід Кучма з Борисом Гризловим (глава російської делегації, ексспікер Держдуми РФ) працювали на своїх посадах одночасно певний час. Важко сказати, наскільки близькими там були контакти, але вони були. Але на той час Фокін давно був на пенсії, а Леонід Кравчук – просто народним депутатом. Тому, коли мова йде про призначення Кравчука, потрібно говорити в насамперед не про зв'язки, а про статусність. Перший президент України – це дуже високий статус. Щодо Фокіна, то, звичайно, це людина з величезним досвідом, колишній прем'єр. Але все це в минулому. Він, на жаль, давно відірваний від контексту, тому на політичні рішення впливати не може. Тим паче на переговорний процес. Я не знаю, як він може там допомогти", – зазначає Володимир Фесенко.
За словами політолога, ці призначення можна розглядати, як частину тактичної гри України навколо переговорів взагалі та у відповідь на демарш Козака зокрема.
"Козак поставив ультиматум і натякнув на перенесення центру переговорів в ТКГ. Україна відповіла на це політичними пенсіонерами в ТКГ. Це така тактична гра яку можна буде потім скорегувати і повернеться до роботи в форматі радників або "Нормандської четвірки". Тому що, як би ми цього не хотіли, все найважливіші і продуктивні рішення були прийняті в цих форматах ", – зазначає Володимир Фесенко.
Нові обличчя, нові завдання
Втім, було б в корені неправильно говорити, що експерти повністю списують з рахунків роботу ТКГ на даному етапі. Як відзначають в один голос політологи, роботу ТКГ як і раніше буде контролювати перший заступник голови ТКГ Олексій Резніков. Щодо ж Леоніда Кравчука і Вітольда Фокіна, то перед ними стоять різні завдання.
"Думаю Кравчук, на переговорах буде відображати виключно стратегію Банкової. А ще він потрібен насамперед для того, щоб коментувати процес на телеекранах для української аудиторії. Він сам сказав, що переговорний процес вимагає публічності. Але от особисто у мене виникають побоювання. Я не виключаю того, що Зеленський буде готувати якісь поступки. І ось Кравчук буде звертатися до патріотичної частини населення, щоб ці поступки виправдовувати і пояснювати. Ось мені здається в цьому головна роль Кравчука, якому, самому, до речі, подобається, як вчителю все роз'яснювати", – каже Олексій Гарань.
З іншого боку, за його словами, можливий і протилежний варіант: якщо переговори ні до чого не призведуть, Кравчук буде роз'яснювати чому.
"Я не виключаю і того, що насправді (на переговорах, – авт.) нічого не станеться. І тоді будуть говорити, що, ось ми хотіли миру, зробили все, але Росія знову все зриває", – зазначає Олексій Гарань.
Політолог Вадим Карасьов вважає, що медійність Леоніда Кравчука навіть посилить позиції України.
"Кучма при всіх його достоїнствах – не медійний політик. А Кравчук – медійний. І він починає пояснювати, роз'яснювати, публічно розставляти акценти. Тому його прихід в групу – це скоріше активізації ТКГ, активізації української позиції ", – зазначив Вадим Карасьов в коментарі сайту "Сьогодні".
За його словами, з приходом Кравчука і Фокіна Україна спробує змістити акценти в переговорах.
"У Росії був і залишається головним акцент на політичній складовій Мінських угод, Україна раніше наполягала на виконанні пунктів блоку безпеки. А зараз до питань безпеки додалися питання економічної реінтеграції. Звідси заяви про вільну економічну зону на Донбасі. Річ у тім, що, коли підписувалися Мінські угоди, економіки ЛДНР були все ще інтегровані. Згадаймо: там працювали підприємства, які платили податки в Україні. Ситуація змінилася після 2017 року, і сьогодні економіка ОРДЛО швидше інтегрована з російською. Тому у нас з ОРДЛО неможливий навіть "придністровський варіант" – Придністров'я активно торгує навіть з ЄС через Молдову. І ось, як я думаю, Україна хоче вирішити питання безпеки, потім питання економічної інтеграції, ну і потім вже братися за політичну частину. Це оновлений порядок денний, який спробує вирішити Україна", – каже Вадим Карасьов.
У будь-якому випадку, як зазначають експерти, багато чого буде залежати від того, як довго триватиме перемир'я.
Якою бачить мету своєї роботи на чолі української делегації в ТКГ Леонід Кравчук, дивіться в сюжеті:
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми