Крістіна Зеленюк
політичний оглядач 
Дар`я Нинько
Після незаконної анексії Криму і війни на Донбасі все частіше звучать слова про міжнародну ізоляцію Росії. Причому не завжди про це говорять президент США Барак Обама або канцлер Німеччини Ангела Меркель, які попереджувальні Росію про загрозу подальшої ізоляції через агресію щодо України. Найчастіше ці слова говорять самі російські чиновники на чолі з президентом РФ Володимиром Путіним, щоправда, в іншому ключі. Мовляв, ізоляція РФ провалилася, і 9 травня це показало, або ізоляції – немає, зате є дружба з Грецією і Китаєм, і взагалі, шлях ізоляції – не для Росії.
Дійсно, на парад у Москві приїхали близько половини запрошених перших осіб, але список тих, що відмовилися, виглядає не менш переконливо. Безумовно, РФ – важливий партнер для Китаю, адже товарообіг РФ з КНР становить 8% від торгівлі Китаю з США і ЄС. Та й у світову економіку найбільша по території Росія робить свій чималий внесок – на неї припадає близько 3,3% світового ВВП. Забезпечує цей внесок, в першу чергу, експорт вуглеводнів, за рахунок якого наповнюється близько половини федерального бюджету Росії. І хоча частку Росії на світовому енергетичному ринку і залежність від неї країн-імпортерів дещо перебільшують завдяки вмілій пропаганді, експорт нафти з Росії становить чималі 12% світового експорту "чорного золота".
Вагомості на світовій арені Росії додає той факт, що вона займає друге місце в світовому експорті озброєнь, а головне – що вона це озброєння готова застосувати. Західні країни переконуються в серйозності заяв російського керівництва не тільки по супутникових знімках з Донбасу, але і через почастішання перехоплення російських військових літаків над країнами Балтії. Проте Захід не тільки готує сили швидкого реагування в Європі або обговорює розгортання систем протиракетної оборони, але і застосовує щодо Росії політику стримування, одна з форм якої – політичні та економічні санкції, а також продовжує вести діалог у пошуках консенсусу.
На прохання "Сегодня.иа" голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко проаналізував, як змінилася політика Заходу щодо Росії на прикладі міжнародних організацій за півтора року.
G8
"Якщо оцінювати політику Заходу по відношенню до Росії, на сьогодні вона носить двоїстий характер, що забезпечує і можливість впливу на Росію, і, в той же час, гнучкість цієї політики. У чому подвійність: з однієї сторони – це тиск на Росію і покарання Росії за ті неприйнятні дії, які були здійснені в минулому році, починаючи від анексії Криму, тому що це грубе порушення міжнародного права за всю історію після закінчення Другої Світової війни, і не карати за це не могли, і закінчуючи покаранням за причетність Росії до катастрофи малайзійського "Боїнга" (РФ причетність заперечують, але виступають проти створення міжнародного трибуналу по краху Boeing MH-17 – прим. ред.), за сприяння війні на Донбасі. Тому – покарання у вигляді санкцій, а також специфічною формою покарання стало виключення Росії з елітного клубу, який раніше називався G8, Велика Вісімка, після виключення Росії став Великою Сімкою", – зазначає Володимир Фесенко.
Путіна на саміт G-7 у Німеччині не запросили. Фото: AFP
"В принципі, це сама безболісна форма покарання Росії для Заходу, тому що до запрошення Росії в цю організацію в 90-ті роки, це був елітний клуб провідних західних країн. І Росію туди запросили авансом, намагаючись через участь у цій організації впливати на РФ, на її президента. Частково це вдалося, але не в повному обсязі, та в епоху Путіна, швидше, Велика Вісімка використовувалася для переговорів з Росією, а не для того, щоб інтегрувати Росію в західний світ. З інтеграцією не вийшло. Тому, після виникнення проблеми Криму і війни на Донбасі Росію безболісно виключили з цього клубу, тому що, будемо говорити відверто, вона там була чужорідним і чужим елементом. Росія не стала частиною західного світу, тому західний світ з легкістю виключив Росію з цього елітного клубу", – пояснює експерт.
G20
Сімейне фото з саміту G-20 в Австралії, який Путін (ліворуч) достроково покинув. Фото: AFP
"А от з інших міжнародних організацій, де велику роль відіграють економічні інтереси, не спільні цінності, не загальні ідеологічні і політичні установки, як у Великій Сімці, а головна роль приділяється економічним питанням, наприклад, Велика Двадцятка, там Росія залишилася і взаємодія з нею триває", – нагадує експерт.
ООН
Постпред США при ООН Саманта Пауер пояснює російському колезі Віталію Чуркіну незгоду з його позицією щодо подій в Україні. Фото AFP
"Друга сторона політики ЄС та Заходу стосовно Росії – з одного боку покарання і тиск, передусім через санкції, економічні, політичні санкції, а з іншого боку – продовження діалогу, продовження взаємодії. Не можна перед Росією закривати всі двері, Росію не можна заганяти в кут, щоб не посилити її агресивність. Тому діалог з Росією триває на різних майданчиках і в різних формах. Це і ООН, де Росія залишається одним з членів Ради безпеки. І, хоча, деякі наші політики і дипломати і ставлять питання про виключення Росії – будемо реалістами, механізмів для виключення Росії з Ради безпеки на сьогодні немає. Тому треба бути об'єктивними, як би цього не хотілося – не вийде. І ООН, і Рада безпеки залишаються одним з майданчиків, де йде взаємодія з Росією. Зберігаються переговорні контакти, наприклад, у відносинах між ЄС і Росією, і саміти з Росією, і інші канали переговорів, двосторонні відносини активно використовуються для цього, і форма міжнародних організацій, в тому числі і Велика Двадцятка", – зазначає Володимир Фесенко.
Рада Європи
Російська делегація покидає зал засідань ПАРЄ після того, як Асамблея знову позбавила РФ права голосу.
"Але є організації, де довелося поєднувати ці два інструменти – тиск, санкції з одного боку, а з іншого боку – продовження діалогу. Але найбільш специфічно це проявилося нещодавно в Раді Європи на рівні Парламентської асамблеї Ради Європи. Там стояло питання про виключення Росії зі складу цієї організації, але на цей радикальний крок не пішли. В результаті зберегли нинішню ситуацію, коли права російської делегації обмежені, вони фактично не мають права голосу, не мають можливості брати участь у моніторингових акціях, але, при цьому, Росія залишається членом Ради Європи. І це пояснюється не тільки необхідністю збереження діалогу з Росією, але і необхідністю впливу на Росію, в тому числі по лінії Європейського суду з прав людини. Цей суд належить до юрисдикції саме Ради Європи, він не має нічого спільного з ЄС, як у нас деякі думають, що це орган, пов'язаний з Радою Європи. А Рада Європи – це організація, не пов'язана з ЄС, паралельна організація, куди входить багато країн, що не входять в ЄС, в тому числі Україна і Росія, і цілий ряд інших країн європейського континенту, які межують з Європою", – коментує політолог.
"Ця двоїста політика Заходу дозволяє, з одного боку, карати Росію, впливати на Росію, стримуючи її агресивну поведінку, тому що суть санкцій не в тому, щоб змусити Росію виконати якісь вимоги..., головне – ефект стримування, не дозволити Росії розширити масштаби агресії, на це спрямовані санкції, і примусити її до переговорів, що також вдалося. А друга лінія – це збереження контактів, діалогу з Росією, для того, щоб вирішити проблеми не через війну, а через переговори"
ОБСЄ
Лавров не відчув "ніякої ізоляції" на зустрічі з главами МЗС країн ОБСЄ у швейцарському Базелі в грудні 2014 року. Фото: AFP
"До переліку організацій, де теж відбувається активна взаємодія між Заходом і Росією, відноситься і ОБСЄ, яка активно залучена до врегулювання конфлікту на Сході України. Якраз ОБСЄ використовується не як інструмент тиску на Росію, а як інструмент взаємодії з Росією. Покарання – по лінії Великої Сімки, санкційний тиск – по лінії ЄС, по лінії теж Великої Сімки, а для взаємодії використовують ОБСЄ, Велику Двадцятку і деякі інші організації... Це не політика міжнародних організацій, це політика Заходу у міжнародних організаціях. Це не політика, яку вибудовує керівництво міжнародних організацій, це політика, яку вибудовують лідери західних країн, лідери західного світу по відношенню до Росії через міжнародні організації", – переконаний експерт.
Ймовірність зміни політики Заходу щодо РФ
"Є ймовірність. Це залежить від поведінки Росії. Якщо Росія буде посилювати агресивні прояви своєї політики, якщо вона буде розширювати масштаби конфлікту на території України або ця агресія торкнеться інших країн, не дай Бог для ЄС країн ЄС, то, звичайно, це призведе до посилення санкцій, до посилення тиску Заходу на Росію, і звичайно ж, може різко зрости ймовірність і прямого військового зіткнення. Це у випадку, якщо Росія піде на подальшу агресивну поведінку не тільки по відношенню до України, але і до інших своїх сусідів. Якщо ж Росія піде на пошук компромісних варіантів врегулювання проблем, що виникли, насамперед, на Донбасі, на Сході Україні, то тоді, звичайно ж, гнучка сторона західної політики може посилитися, може йти мова і про обмеження санкцій. Не про повне їх скасування, а про пом'якшення, тому що повна відміна навряд чи можлива, тому що залишиться проблема Криму. А ця проблема, боюся, що навряд чи буде вирішена в найближчій перспективі", – вважає Фесенко.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми