Ключові заяви Путіна й оцінка експертів: президент РФ шукає миру із Заходом

Сьогоднішня промова Путіна в Сочі на дискусійному клубі Валдай наштовхнула на думку про новий курс Росії і його спроби знайти компроміс із Заходом. Незважаючи на зовнішню розслабленість і навіть гумор, його риторика несла в собі відверті сигнали на укладення нових правил світового порядку. Але вже не з позиції сили, як після анексії Криму, а з позиції "чистого аркуша", і навіть про підтримку сепаратистів на Донбасі Путін говорив без колишнього пафосу, а з позиції нібито арбітра між Києвом і терористичними організаціями "ДНР" і "ЛНР". І навіть польські корені Львова і "новоросійські" витоки Харкова, Одеси і Миколаєва, були згадані ним з точки зору історичного "складносурядного устрою України", але при цьому він визнав суверенітет і державність України. Ми зібрали ключові цитати Путіна, що стосуються України, і розпитали експертів про те, чого чекати Україні в новій системи координат, запропонованій Москвою.

Україна, Донбас, Крим:

"Можливо, що дозволено Юпітеру, не дозволено бику. Але я хочу сказати, ведмідь ні в кого дозволу питати не буде. Він у нас в країні, взагалі, вважається хазяїном тайги. Йому в інших зонах незручно. Але він нікому тайгу не віддасть".

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

"Україна – це інша держава. Дійсно, виборчі дільниці можуть відкриватися за межами країни, в якій проходять вибори, щоб громадяни цієї країни, які живуть за кордоном, могли брати участь в голосуванні. Але нам не надходило від української сторони ніякої інформації, ніяких пропозицій відкрити тут (у Криму і Севастополі) виборчі дільниці"

"Якщо Україна хоче зберегти територіальну цілісність, не треба чіплятися за якесь село. Потрібно припинити кровопролиття і вибудовувати діалог з Південним Сходом"

"Якщо хтось знову увійде в спокусу в спробах використовувати силу для остаточного вирішення українського конфлікту, він зажене його в глухий кут"

"Україна – один з прикладів такого роду конфліктів, які мають вплив на загальносвітову розстановку сил, і він далеко не останній"

"Ніколи не піддавав сумніву, що Україна є повноцінною європейською державою. Інша справа, що історія формування України – це досить складний процес... Україна – це складносурядна держава, і ми виходимо з історичної даності"

"У нас – і в Росії, і в Україні – одна ментальність, а в Європі, мабуть, інша. У нас, якщо чоловік запрошує дівчину в ресторан, він за неї платить. А у вас все за гамбурзьким рахунком – кожен платить за себе. Але в даному випадку – це інша ситуація. ЄС запропонував асоціацію з Україною, взяв на себе певну відповідальність. Ну, допоможіть Україні, хоча б на місяць дайте бридж-кредит"

"Якщо, не дай Бог, знову хтось увійде в спокусу в спробах використовувати силу для остаточного вирішення цієї проблеми на Південному Сході України – зажене ситуацію остаточно в глухий кут. На мій погляд, є ще шанси домовитися"

Янукович – красень

"Не буду приховувати, ми допомогли йому перебратися в Крим, і він там ще перебував протягом декількох днів, у Криму. На той період часу Крим був частиною України, але оскільки події в Києві розвивалися дуже швидко і бурхливо,... в таких умовах йому в Київ повертатися вже було безглуздо"

"Він поїхав і дав команду вивести всі сили правопорядку з Києва, красень також. У Києві що відбулося, ми знаємо... Незважаючи на всі підписи міністрів закордонних справ, як тільки Янукович залишив Київ, тут же відбулося захоплення його адміністрації і будівлі уряду збройним шляхом"

Шлях Росії:

"Ми не збираємося збивати якісь блоки і втягуватися в "обмін ударами". Не мають під собою підстав і твердження, що Росія намагається відновити якусь свою імперію, зазіхає на суверенітет своїх сусідів. Росія не вимагає собі якого-небудь особливого, виняткового місця у світі. Поважаючи інтереси інших, ми просто хочемо, щоб наші інтереси враховували і нашу позицію також поважали"
"У нас немає бажання повернутися до тоталітарного минулого. Це тупиковий шлях розвитку"

Американська загроза:

"Я не думаю, що США для нас представляють загрозу. Я думаю, що "політика правлячих кіл США є помилковою. Вона суперечить нашим інтересам і підриває довіру до США. І в цьому сенсі завдає і США певний збиток. Підриває довіру до США як до одного з глобальних лідерів в економіці і політиці"

Європейський клієнт:

"Якщо, припустимо, припинити повністю наші поставки енергоносіїв в країни ЄС, ми хочемо цього? Звичайно, ні. Навіщо нам це робити, коли це справний клієнт і платить. Але можна уявити, що це відбудеться з волі наших партнерів у Європі? Я ледве собі це уявляю. <...> Відмова від російського газу вб'є конкурентоспроможність економіки Європи. Це я вже навіть не знаю, якою колонією потрібно бути Європі для того, щоб піти на це. Я думаю, що здоровий глузд переможе, і до цього не дійде"

"Чого вони ображають Україну подачками в 40 мільйонів доларів, нехай дадуть хоча б півтора мільярда"

Політологи про валдайську промову Путіна

Володимир Фесенко, директор Центру прикладних політичних досліджень "Пента": Путін гратиме з Україною, як кішка з мишкою

Ставитися до сьогоднішнього виступу Путіна треба спокійно. Є, звичайно, хороші сигнали, що не було якихось жорстких агресивних заяв. Але це ще нічого не означає, і зовні миролюбна риторика не означає, що такою ж буде і політика. Так що говорити про те, що буде якийсь новий курс по відношенню до України – передчасно. Практика останніх місяців показала – Росія, зокрема Путін, може говорити одне, а робити зовсім інше.

Тобто зовні така миролюбна риторика, готовність співпрацювати з Україною – заяви про те, що ми не будемо претендувати на територію наших сусідів – це виглядає дуже красиво, але Путін говорив і про те, що сепаратистів вони не будуть підтримувати. І дав зрозуміти, що вони покладають відповідальність за порушення домовленостей на обидві сторони. Хоча насправді – ключові домовленості порушує, перш за все, інша сторона ("ДНР", "ЛНР") і, зокрема, питання про вибори "ДНР", "ЛНР"... Путін знову ж або не знає, що малоймовірно, або робить вигляд, що сепаратисти проводять свої вибори в порушення мінських домовленостей. Тобто, маніпуляція присутня, і, мені здається, Путін продовжує грати з Україною, як кішка з мишкою. Просто зараз не кігті по відношенню до нас застосовуються, а нас так м'яко утримують в котячих обіймах. Але розслаблятися не варто, це не більш ніж зміна тактики, а точніше – риторики, яка ще ні про що не говорить.

Хоча потрібно відмітити добрі сигнали, в тому числі і такі, як заява глави адміністрації Президента РФ Сергія Іванова про готовність РФ визнати парламентські вибори в Україні.

Але я все таки більше сподіваюся на зиму і на сніг, ніж на Путіна. Взимку все-таки важче воювати. І холод зими суттєво знизить інтенсивність бойових дій у зоні конфлікту.

А якщо в цілому говорити, мені здається, що Путін вів діалог не стільки з Україною, скільки із Заходом, і дав зрозуміти Заходу словами одного відомого персонажа, – "не винувата я, він сам прийшов". Путін дав зрозуміти, що, мовляв, не ми винні, це Америка почала руйнувати систему міжнародного права. Він переклав відповідальність із себе на Америку. Відомий прийом. Так само кажуть ґвалтівники – це не я винен – це мене спровокували – дівчина або жінка короткою спідницею, яскравим платтям... Але при цьому робить сигнал Заходу, мовляв – всі. І ви порушили правила, і ми. І давайте знову повернемося до правил.

При цьому, за його словами, стратегія щодо сепаратистів у нього залишається незмінною. І він хоче змусити Захід домовлятися із сепаратистами безпосередньо. Для цього йому потрібні сепаратистські вибори на Донбасі.

Віктор Небоженко, політолог, директор Соціологічної служби "Український барометр"

Путін готовий домовлятися, але хоче бути ініціатором миру спільно із Заходом.

Я не помітив додаткової агресії в його словах. І якщо ви порівняєте його нинішню промову з весняною, де неіснуюча "Новоросія" розглядалася як союзник Росії, то це дві абсолютно різні людини промовляли. Зараз є мінські угоди, ясно, що "Новоросія" як проект не відбувся ні всередині, ні зовні. Так що я не вважаю, що він повертається до дуже агресивної і небезпечної риторики літа 2014 року, коли кожне слово "Новоросія" означало для нас загрозу, зараз я цієї загрози не бачу.

Його риторика була спрямована скоріше на європейську публіку, людей, які щодня думають, як поєднати безпечну подачу енергоносіїв і мирне вирішення конфлікту в Україні. Мені здається, що це розраховано не на офіційний Київ – оскільки Валдай почався раніше, ніж пройшли парламентські вибори в Україні. У нас немає ще прем'єр-міністра, парламентської більшості. Тобто по суті немає суб'єктів переговорного процесу.

Він шукає якийсь план, який задовольняв би і Захід, і США, і Росію. Я пам'ятаю той жах...після Криму. Коли було видно, що він справді готувався до стрибка і це було добре видно. Коли його слова про "Новоросію" і те, що російські своїх не здають, порівнювали з промовою Гітлера у 30-ті роки при аншлюсі Богемії..

Так що не побачив якихось висловлювань, які змусили б Україну стиснутися перед Новим роком. Путін шукав і підбирав якісь вирази, які б задовольнили і внутрішнього споживача інформації, і були певним сигналами і для Брюсселя, Вашингтона, Риму і т.д. Він хоче, щоб компроміс виходив не тільки від нього. Не Путін миротворець, а Путін як один з прихильників і будівельників мирного договору. І це щось нове в його риториці. Адже півроку тому це був чоловік, який вважав себе Деміургом, який здатний руйнувати старі правила і диктувати нові.

Андрій Міселюк, політолог, директор Інституту соціально-політичного проектування "Діалог"

Путін не тільки остаточно припинив якісно генерувати нові ідеї (в перші роки його президентства – глибокі, якісні і часто по-справжньому проривні), але і спроби робити це.

Його п'ятничний виступ на Валдаї – це якийсь зведений "Кодекс усталених правил Путіна". У цей документ кремлівський "хранитель зупиненого часу" звів основні пункти і "пунктики" свого світогляду. Путін знову продемонстрував, що його нинішні схеми надзвичайно далекі від реального стану справ у світі (про що говорила та сама Ангела Меркель).

Більш того, в цих схемах присутні потужні, "залізобетонні конструкції", багато з яких представляють звичайні людські страхи, комплекси і фобії. Так, в озвучених на Валдаї конструкціях від колишнього гебіста Путіна Росія прямо як у часи "холодної війни" на рівних сперечається за світове лідерство з Америкою. Саме Штати, а не Росія захопленням Криму і вторгненням на Донбас, руйнує світовий порядок. Українці самі починають війну з частиною своєї країни. А доблесні російські війська з'являються в Криму для того, щоб перешкодити зловмисним "украм" тероризувати волелюбних кримчан, які прагнуть до Росії. І т.д. і т.п.

Це все – субпродукти виключно для внутрішнього російського вжитку. З урахуванням того, що російський громадсько-політичний і медійний простори за півтора десятка років путінської епохи повністю зачищені від конкуренції, подібні форми мислення стали невід'ємною частиною світогляду росіян і користуються великою підтримкою російського суспільства. У цьому сенсі Путін поки ще повністю конгруентний для запитів переважної більшості росіян.

Ситуація серйозно зміниться тоді, коли жителі РФ відчують на практиці, на своїй кишені, а не побачать по телевізору, результати санкцій світової спільноти проти найнебезпечнішого "гібридного агресора" 21 століття. Тоді їм доведеться поставити своєму лідеру дуже неприємні запитання про те, як співвідносяться з реальністю вигадки про могутнього світового лідера – російського ведмедя, який господарює так, як йому самому хочеться.