Іван Кравцов: "Вторгнення в Україну за участю Білорусі – неможливе"

Іван Кравцов: Процес трансформації нашого суспільства триває / Фото: Сьогодні

Виконавчий секретар Координаційної ради білоруської опозиції і соратник екскандидата в президенти Білорусі Віктора Бабарика та Марії Колесникової Іван Кравцов був видворений із своєї країни спецслужбами у вересні минулого року під час масштабних акцій протесту проти режиму Олександра Лукашенка. Якийсь час він провів в Україні. А потім поїхав до Польщі, звідки продовжує свою роботу з командою. Сайт "Сьогодні" зустрівся з Іваном у Києві і поговорив про ситуацію в Білорусі.

- Після того, як Ви залишили Білорусь, минуло 9 місяців. Ви все ще продовжуєте займатися опозиційною діяльністю?

- У вересні я став мимовільним учасником спецоперації білоруських спецслужб з видворення Марії Колесникової. Мені з Антоном Родненковим вдалося втекти з країни в Україну, а через кілька днів ми поїхали в Польщу. Ми організували в Варшаві штаб, куди також перевезли і частину команди Віктора Бабарика. Зараз у Варшаві працюють близько 15 людей.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- Якесь переслідування з боку спецслужб Білорусі спостерігається?

- Після того, як на мене було заведено кримінальну справу у вересні, якоїсь додаткової інформації я не отримував, ніяких неформальних дій з боку спецслужб або правоохоронців не відбувалося.

Нова політична партія і допомога політв'язням

- Чим саме Ви зараз займаєтеся?

- Наприкінці березня ми запустили партію "Разом" (Разам), яку ми планували з Віктором Бабариком ще в червні, перед його арештом. Ми отримали досить хороший відгук – 6,5 тисячі заявок в партію, провели анкетування, майже з двома тисячами людей поспілкувалися особисто. Також ми запустили проєкт "23-34.net". 23-34 – це стаття білоруського кодексу про порушення порядку проведення масових заходів, за якою було затримано близько 40 тисяч людей. Проєкт збирає дані протоколів про затримання. Це велика база. Крім того, представили проєкт "Politzek.me", в якому збираємо історії політв'язнів у Білорусі – їх вже понад 400 людей. Цим людям допомагають волонтери, а команда проєкту завжди на зв'язку з родичами.

- Як Ви працюєте в Білорусі з-за кордону?

- Частина команди штабу залишилася в Білорусі. У тому числі великий айті-бізнесмен Максим Багрець, підприємець Дмитро Подолинський, наш прессекретар Гліб Герман, волонтери та інші учасники організації.

Під час протестів Ви співпрацювали зі Світланою Тихановською, вона зараз бере участь у Ваших проєктах?
Ми окрема організація, і так було завжди. Білоруський демократичний рух – це цілий комплекс різних команд і організацій з різним фокусом. Є громадські ініціативи, є фонди солідарності, фонди допомоги, і це все окремі, автономні команди. Те ж саме і з політичними силами. Був штаб Тихановської, був штаб Валерія Цепкала, штаб Бабарика. У момент проведення спільної кампанії зі Світланою наш штаб взяв на себе організаційне навантаження, при цьому ми всі працювали паралельно, не об'єднуючись в єдиний штаб. Спілкування між командами не припинялося ні на день, і зараз продовжуємо спілкуватися, в тому числі через Координаційну раду, до якої входять представники від всіх рухів. Тихановська більше працює по міжнародного порядку денному, ми ж – по внутрішньому, наші основні політичні фігури перебувають у в'язниці – це Марія Колесникова, Віктор Бабарико. Ми завжди були орієнтовані на роботу всередині Білорусі, на роботу з активістами. Різні прізвища, різні команди, які координуються і працюють спільно.

Черговий сплеск репресій

- Високий зараз рівень протестних настроїв у Білорусі? Люди на вулиці не виходять?

- Ми бачимо, що ситуація змінюється. Якщо в лютому-березні конфлікт заморозився і протестна активність знизилася практично до нульового рівня, то з кінця квітня розпочався черговий сплеск репресій, який ще більше руйнує країну. Зараз вартість будь-якого вуличного акціонізму дуже висока. Люди не виходять на вулиці, але це не означає, що вони поміняли свою думку. Репресіями та арештами влада сильно "закрутила гайки". Людей били кийками, масово виписували штрафи, садили в СІЗО, за перебування в яких громадяни повинні заплатити. Зараз будь-яке відкрите вираження політичної думки – це величезний ризик. Тому люди йдуть у підпілля, створюють телеграм-чати, спілкуються між собою.

- Які удари нанесла влада свободі слова?

- Розгромлено найбільше ЗМІ країни TUT.BY з аудиторією 3 мільйони унікальних відвідувачів на місяць, заарештовано 15 людей. Це дуже сумно, адже тиск на ЗМІ – один з ключових показників, на які дивиться світова спільнота. А репресії проти журналістів – крок до перетворення країни в ізгоя.

- Затримання колишнього головного редактора Telegram-каналу NEXTA Романа Протасевича теж можна назвати спробою "закрити рот" невгодним ЗМІ?

- Сталося все досить закономірно. Це короткозорість і дивна логіка влади. Ми бачили, як білоруська пропагандистська машина губилася в показаннях, маніпулювала фактами. У неї один мотив: переслідування тих, хто, на думку керівництва країни, веде деструктивну діяльність стосовно Республіки Білорусь. Але справжня деструктивна діяльність – не визнавати очевидне: що змінилося суспільство і його запит.

- Лукашенко заявив про підготовку замаху на нього. Одним із затриманих підозрюваних також був філолог Олександр Федута.

- Крім як неякісною постановкою мені це складно назвати. Олександр Федута абсолютно нешкідлива людина, якого жартома називають "пушкіністом". Розумна, освічена, інтелігентна людина, яка останніми роками займається політичною аналітикою. І тут розігруються якісь сцени з записом розмов для того, щоб створити необхідний владі сюжет. Його співучасником називають Григорія Костусєва. Він глава офіційної партії БНФ, відвідував державний канал, на який доступ опозиційним політикам заборонений. Це неможливо, якщо тебе не схвалили зверху. Довести до такого абсурду, коли таких нешкідливих людей намагаються звинуватити в якомусь втручанні ззовні, це просто сміх.

- Навіщо ж влада робить такі нелогічні дії?

- Глава держави боїться визнати, що зробив помилку, вибрав неправильний політичний курс, і це призвело до невдоволення людей. Набагато простіше пояснювати свої промахи зовнішнім втручанням або змовою. Таким чином можна легко зняти з себе відповідальність.

- І чого ж влада домоглася такими жорсткими методами?

- Влада очистила вулиці від незадоволених, але проблеми країни цим не вирішила, громадську думку не змінила. Жити краще люди не стали, рівень економічного розвитку країни не підвищився.

Допомога Заходу і України

- Яка була роль західних країн та України під час протестів у Білорусі?

- Якщо говорити про фінансову підтримку демократичного руху бюджетами іноземних держав, то такого не було. Весь наш штаб завжди працював на волонтерських засадах, і це стосується багатьох команд. Почалося все ще до президентських виборів, з боротьби з коронавірусом. У березні минулого року влада заявила, що коронавірусу в Білорусі немає, і всіляко ігнорувала боротьбу з вірусом. Люди самі почали збирати гроші на закупівлю засобів індивідуального захисту, ліків. Ця солідарність проявилася і пізніше, під час протестних акцій. Створювалися фонди, підключалися волонтери, люди відправляли гроші на потреби учасників акцій зі своїх банківських карт. Організувати допомогу з боку бюджету держав в такі короткі терміни неможливо. Це займає від півроку. Я особисто пройшов з травня по вересень всю кампанію в Мінську і ні разу не бачив інформації про те, що хтось виділяв якісь ресурси або матеріально-технічну допомогу. Все робилося силами людей.

- А моральна підтримка відчувалася?

- Сильна підтримка відчувалася від білоруської діаспори. У серпні, коли почалися протести, діаспори дуже активно сприяли: вони збирали гроші на допомогу і організовували спостерігачів до виборчих дільниць в посольствах, проводили акції солідарності з усього світу. Країни Європейського союзу і США давали оцінку того, що відбувається, це також нас підтримувало. Що стосується України, останнім часом її риторика стала більш однозначною, і це нам зрозуміліше.

Чи небезпечне зближення з Росією

- Зараз ми спостерігаємо зближення Білорусі з Росією. Чи не побоюються білоруси поглинання країни великим сусідом?

- Громадяни Білорусі оцінюють ризики втрати суверенітету або незалежності білоруської держави, як низькі. Росія і Білорусь тісно пов'язані, населення Білорусі за соцопитуваннями добре ставиться до Росії, у нас немає такого негативного сприйняття РФ, як, з відомих причин, в українців. Більше 65% довіряють і підтримують російське керівництво. У нас це питання навіть відсутне в порядку денному. Головна наша проблема – мирний транзит влади. Якщо для цього знадобиться політичний тиск з боку Росії, люди Білорусі будуть це вітати. Своїми діями чинна влада підвищує цей ризик істотно. Набагато більше побоювання викликає втрата економічного суверенітету, це набагато реальніше.

- Є ймовірність того, що Росія сприятиме зміні влади в Білорусі?

- Без Росії вирішити питання Білорусі неможливо. Еросоюз і США це також розуміють. Сьогодні Білорусь для Росії – велика проблема. З одного боку, Росія, як військовий союзник, повинна публічно підтримувати чинну владу Білорусі. З іншого боку, через авторитарний режим Лукашенка ускладнюються контакти РФ з Європою і Америкою. І багаж, який змушена нести Росія, стає для неї все важчим.

- Восени пройдуть спільні навчання збройних сил Республіки і РФ. З огляду на загострення відносин України з Білоруссю і Росією, чи може послідувати спільна військова атака на Україну?

- Абсолютно не бачу таких ризиків. Так, у нас укладено військовий союз з Росією, але впевнений: будь-яке вторгнення в Україну, причому за участю Білорусі, неможливе.

Чи піде Лукашенко знову в президенти і чи чекати нових протестів

- Які шанси Лукашенка виграти наступні президентські вибори і чи будуть нові акції протесту?

- Може я виглядатиму оптимістом, але я впевнений, що в наступних виборах Лукашенко не братиме участі. У нас зараз йдуть процеси переформатування. Звучать заклики надати конституційного статусу Всебілоруським народним зборам, конституційна комісія також вносить пропозиції щодо зміни системи влади. Тут два варіанти: або виборів президентських більше не буде, або Лукашенко не братиме в них участь.

- Якщо все ж будуть вибори і Лукашенко переможе, знову спалахнуть протести?

- Час працює на нас. Погляди тих людей, які голосували в 96-му році на референдумі, змінюються під впливом дітей, онуків. Тоді був розвал СРСР, була невизначеність. Зараз люди вже можуть вибирати. А ще через п'ять років буде ще більше людей, які хочуть змін, демократизації, кращих умов життя для себе і своїх близьких. Форма прояву незгоди може бути різною. Чи будуть це протести – залежить від ситуації в країні. Це як каструля, яка кипить: ти її закрив, а потім вода поллється через край і погасить вогонь. У будь-якому випадку зміни в суспільстві вже відбуваються, і державна машина змушена адаптуватися. Будь-який політик, у якого немає пропозицій, не має майбутнього.

Нагадаємо, в Мінську близько 10-ї години ранку у понеділок, 7 вересня 2020 року, біля Національного художнього музею невідомі люди посадили члена Координаційної ради Марію Колесникову в мікроавтобус з написом "Зв'язок" і відвезли в невідомому напрямку. Цього ж дня на зв'язок перестали виходити ще двоє членів КС – прессекретар Антон Родненков і виконавчий секретар Іван Кравцов.

Вранці 8 вересня стало відомо, що всі три опозиціонери прибули на кордон з Україною, однак Колесникова відмовилася виїхати з Білорусі і її затримали – вона порвала свій паспорт. А ось Кравцов і Родненков потрапили на територію України.

Також сайт "Сьогодні" повідомляв, що білоруські чиновники і пролукашенківські ЗМІ поширили брехливу заяву про те, що Кравцов і Родненков нібито були затримані українськими прикордонниками.