Інавгурація президентів України: урочистості Кучми, ейфорія Ющенко і казус Януковича

Кравчуку не вистачило практиків

Перший президент незалежної України Леонід Кравчук присягнув на вірність України 5 грудня 1991 року. "Це було в парламенті першого скликання. Ми всі були абсолютно різні: були і червоні директори, як нас називали, і дисиденти справжні ... І було дуже гаряче часом, але це був єдиний парламент, на обрання якого не впливали гроші", – вважає колишній народний депутат Юлій Іоффе.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Інавгурація першого президента проходила в умовах розвалу Союзу. "В основному серед звичайних людей вважалося, що переходимо від країни загального дефіциту до капіталізму, до країни загального достатку і почнемо жити як в розвинених країнах. Скажімо, за фінськими чобітьми для дружини не треба буде ганятися, вони вільно будуть лежати і їх навіть будуть нав'язувати покупцеві. І обрання президента, і його інавгурація проходили в очікуванні, що все налагодиться і ми заживемо", – розповів Юлій Іоффе.

На його думку, для того, щоб підняти економіку, потрібна була команда сильних управлінців і практиків. "Я був довіреною особою Леоніда Макаровича по Луганській області. Ми пробили тоді його рейтинг до 76%. Я прекрасно розумів, що Леонід Макарович – дуже великий інтелектуал. Самородок. Він був ідеолог, пройшов великий партійний шлях. Добрався до високих посад. Він дійсно дуже розумна людина. Але потрібно було будувати. І в мене була тривога щодо того, як він впорається. Та все ж економіка і промисловість – це не його стезя. І ситуація була непроста. І він не створив собі такого аналітичного центру, який би приймав рішення. Такого як, наприклад, у президента США Рональда Рейгана (через деякий я в бібліотеці конгресу прочитав про "рейганоміки"). Рейган теж не був профільним менеджером, але наявність такої команди дозволило артисту Рейгану пізніше стати найкращим президентом США за опитуваннями американців. Кравчуку потрібні були люди, які б не тільки розуміли, що таке капіталізм, але розуміли, яким чином це пройде через тут економічну ситуацію, яка була після СРСР", – згадує Іоффе.

"Білі комірці" Кучми

Фото Укрінформ

Інавгурація Леоніда Кучми перед вступом в перший президентський термін відбулася 19 липня 1994 року. "Запам'яталася інавгурація тут (у Раді) і запам'ятався дуже чіткий парад і передача влади біля Адміністрації Президента", – розповів колишній народний депутат Василь Грицак.

"По-перше, тут був повний зал. Що стосується зарубіжних гостей, то їх було так багато, що всіх і не згадаєш. Зал був вщерть заповнений. Я сидів на самому верху, де журналістська ложа. Дивом вдалося пройти. Жодного вільного місця не було. Дуже відбувалося велично, всі були задоволені, дуже урочисто було. Відчувався найвищий дух патріотизму, задоволення від того, що вибори пройшли мирно ... найбільше мені запам'ятався повний зал і повні кулуари", – розповів Грицак.

У 1994-му, за його словами, головні очікування були пов'язані з відновленням промисловості Сходу України. "Тоді ще ходили такі думки, що можна буде якось реформувати колгоспи, більш серйозно розвиватиметься сільське господарство... Зрозуміло, що цей елемент господарювання (колгоспи) вже відходить в історію, але треба було не розграбувати ферми, що не знищити техніку. Була надія, що президент не дозволить цього зробити. До речі, я вам скажу, що багато чого вдалося зупинити. Це я бачив по тих областях, де я працював. У 1993-94 роках йшло розграбування, техніку забирали, багато розмов було про паях, але нічого не змогли зробити. Потім почали давати землю в роботу. Сьогодні замість колгоспу може бути кооператив або ТОВ, але до роботи на землі почали ставитися більш шанобливо", – розповів Грицак.

Друга інавгурація Леоніда Кучми пройшла 30 листопада 1999 в Палаці "Україна".

Фото Укрінформ

"Тоді були великі розбіжності з приводу того, де проводити інавгурацію: у залі Верховної Ради чи в палаці "Україна". Чому все-таки вирішили в "Україні"? Наполіг особисто президент", – розповів колишній народний депутат Василь Грицак. "Я потім особисто говорив з Леонідом Даниловичем. І ми згадували це. Він каже: "Я сказав, що буде в "Україні"! Я захотів запросити не тільки народних депутатів. Тобто зрозуміло, що вся Верховна Рада була там.... Я захотів запросити губернаторів, громадськість, тобто представити всю Україну, щоб побільше людей побачили це торжество", – згадує Грицак.

Церемонія інавгурації, за його словами, була дуже урочистою. "Я перебував на балконі концертного залу "Україна". Пам'ятаю всі нюанси. Все було по секундах. По-моєму, навіть у залі був дрес-код: темний піджак, біла сорочка і темна краватка, ніяких квіточок. На балконі точно так само було, і це дійсно було дуже урочисто. Оголошували всіх президентів. Президента Російської Федерації не було, а багато президентів були – Словаччини, Литви, Польщі, Узбекистану, Азербайджану... Алієв був, як зараз пам'ятаю, і багато інших, в тому числі представники Заходу на рівні президента, прем'єр-міністра", – розповів Грицак.

У 99-му році Василь Грицак брав участь у виборчій кампанії. "Тоді такого поняття як фальсифікація не існувало. Ми (міліція) були мобілізовані. В кожному зручному випадку ми повинні були розповідати, чому Кучма повинен залишитися на другий термін. А основним конкурентом був Симоненко, і пов'язували ми його з поверненням до Радянського Союзу. Це був головний посил і меседж", – згадує Грицак. За його словами, така агітація працювала дуже добре. "Дільничний до людей приходив з якогось приводу: курку хтось вкрав, яблука падають не туди... Розмовляв з однією стороною, з іншою, примиряв їх. І говорив: Ви знаєте, що попереду вибори? – Так. – Ми вважаємо, що в державі має бути стабільність, в державі має бути спокій, курс, який є – тепер нам потрібно переходити від розмов до роботи над економічними проектами, розбиратися з фінансами, залучати інвестиції", – згадує Грицак, який тоді мав звання полковника.

У ті часи багато хто чекав, що Україна стане ближче до Європи. "Ми розуміли, що остаточно раз і назавжди Україна відійшла від всіх ідей Радянського Союзу. Були великі надії на чіткий євроінтеграційний курс. І дійсно, ви пам'ятаєте, в уряді з 2001-го року діяло Міністерство економічного розвитку та європейської інтеграції", – говорить Грицак.

За словами колишнього депутата, в 1999 році була загроза дестабілізації ситуації під час виборів. "Але на закріпленій території у нас не було ніяких порушень, ми чітко виконали завдання міністра Кравченка, не допустили ніяких провокацій. А було побоювання, що комуністи будуть піднімати людей, використавши це як останній шанс. Тоді, зрозуміло, не було конфлікту з Гонгадзе...", – сказав Грицак.

Ющенко і новий час

Інавгурація третього президента України Віктора Ющенка відбулася 23 січня 2004 року. Офіційна частина пройшла у Верховній Раді, після чого Ющенко відправився на Майдан. "Ющенко приймав присягу прямо на Майдані, куди прийшов разом з великою кількістю людей. Це був перший раз, коли президент приймав присягу публічно", – згадує народний депутат Андрій Павловський. "Мені запам'яталося тоді найбільше те, як багато було людей. Я тоді трохи запізнився і дивився в межах "Дитячого світу". Вийти на Майдан тоді було просто нереально: всі підступи були заповнені людьми. Ще запам'ятав, як люди кричали "Юля, Юля!" У той момент на Майдані панувала ейфорія. Було багато надій. Було відчуття, що дійсно з завтрашнього дня починається нове життя. Меседж "жити по-новому" був саме тоді, під час присяги Ющенка", – говорить Павловський.

Фото Г. Салай

Головні надії українців були пов'язані з відродженням країни. "Тоді думалося, що Україна нарешті отримала шанс спокійно еволюційно розвиватися і вводити європейські стандарти життя, торгові, морально-етичні, соціальні і т.д. Цього так і не сталося. Час було втрачено, і саме це стало передмовою для реваншу Януковича", – вважає депутат.

Напівпорожній зал при Януковичі

Четвертий президент Віктор Янукович приніс присягу 25 січня 2010 року. "Я був народним депутатом, знаходився в першому ряду, і якщо ви прокрутити відеозйомку – єдиний народний депутат, який потиснув руку в будівлі Верховної Ради Януковичу – це був я", – розповів екс-нардеп Василь Грицак. "Я був зліва на першій парті, і багато хто тоді сказали: вискочка, а я це зробив абсолютно машинально, не замислюючись. Сама інавгурація була затьмарена тим, що частина залу була порожньою. Права частина залу була накрита прапором, а ліва частина зали була, зрозуміло, вся заповнена", – розповів він.

Він вважає, що вже тоді Україна була поділена навпіл. "Це знакові речі. Коли ти дивишся на весь зал – це нормально. А коли дивишся на півзали, це переноситься і на всю державу. Я вважаю, це був якийсь нехороший знак. Потрібно було все-таки домовлятися всупереч амбіцій політиків", – говорить Грицак.

Екс-депутат розповів, що інформація про конфуз з дверима в парламент, яка ледь не закрилася перед Віктором Януковичем, розійшлася серед депутатів дуже швидко. "Він поки дійшов до трибуни, розпочалася офіційна церемонія, а по залу розійшлося, що зачинилися двері. У момент проходження інавгурації ми вже всі про це знали. Інформація переходить з ряду в ряд, хтось побачив – і хвилин через 15 абсолютно всі депутати знали, що стався цей казус з дверима. Я на це особисто не звертав ніякої уваги, в забобони не вірю", – розповів Грицак.

Головні очікування від Януковича, на думку Грицака, були пов'язані з розвитком економіки і боротьбою проти корупції. "Я думав, що маючи таку потужну підтримку в парламенті, можна буде навести порядок. До цього кожен керівник: що губернатор, що голова адміністрації, що начальник управління – обласного, міського чи районного – був удільним князьком. У мене була надія на те, що буде дуже великий економічний прорив, ми побачимо порядок у фінансах, закінчиться ця свистопляска з курсом валют, з тими всіма процесами, які проходили з рефінансування... Зупинять грабіж", – сказав Грицак. Він згадав, як курс долара був завищений практично до 12 гривень, а потім опустився до 8. "Стояли дикі черги, люди намагалися поміняти цю гривню. А постійно велася пропаганда, що краще тримати гроші в гривні, тому що вона вже стабільна", – нагадав Грицак. Від Януковича також чекали формування прозорої системи влади. "У мене були найбільші надії на те, що команда, яка має більшість у парламенті, може сформувати уряд, а формував тоді парламент уряд разом з президентом", – каже Василь Грицак. Під час президентських виборів 2010 року Віктор Янукович у другому турі обійшов екс-прем'єра Юлію Тимошенко трохи більше, ніж на 3% голосів. На думку Грицака, тоді більш вагомим був фактор очікуваного економічного зростання, а не особистість кандидата. "Не в Юлії Володимирівні справа. Всі думали про великий економічний прорив України", – вважає Грицак.