Що об'єднує конфлікти на Донбасі і в Нагірному Карабасі, і які висновки має зробити Київ

Третій день триває ескалація між Вірменією і Азербайджаном навколо Нагірного Карабаху. На думку експертів, як і в ситуації на Донбасі, в ескалації на Закавказзі зацікавлена РФ, проте в іншому ці два конфлікти відрізняються. Головна відмінність полягає в тому, що на Сході України конфлікт був створений штучно і підтримується Москвою, а історія протистояння в Нагірному Карабасі налічує сотні років.

Уже кілька днів навколо Нагірного Карабаху зберігається напружена ситуація. Достеменно невідомо, яка зі сторін спровокувала ескалацію – і Вірменія і Азербайджан стверджують, що перемир'я на лінії зіткнення порушили їхні опоненти.

У неділю, 3 квітня, Міноборони Азербайджану заявило про рішення в односторонньому порядку припинити військові дії. До того моменту азербайджанські військові змогли взяти під контроль частину територій, які раніше утримували вірмени.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Пізніше у відомстві повідомили, що війська Азербайджану залишаться на повернутих під свій контроль стратегічних висотах, а, в разі загострення, республіка готова провести "повномасштабну операцію по всій лінії фронту із застосуванням всіх видів озброєння".

У Міноборони Вірменії, в свою чергу, повідомили, що вірменські підрозділи просунулися вперед на деяких ділянках лінії зіткнення, звільнивши "нові позиції".

Згідно недільного звіту Управління ООН з координації гуманітарних питань (УКГП), щонайменше 33 людини загинули і понад 200 отримали поранення в результаті запеклих зіткнень в Нагірному Карабасі в минулі вихідні.

Як відомо, Азербайджан остаточно втратив контроль над Нагірним Карабахом і прилеглими до нього територіями в 1994 році після декількох років війни з Вірменією за цей регіон.

Після цього конфлікт був заморожений, але час від часу на лінії розмежування трапляються сутички.

При цьому Азербайджан вимагає від Вірменії в першу чергу не повернути Нагірний Карабах, а звільнити окуповані азербайджанські території.

"Для того щоб вирішити конфлікт, треба прибрати першопричину. А першопричина – в окупації Вірменією азербайджанської території, і це міжнародно-визнаний факт. Є чотири резолюції Ради безпеки ООН, є рішення Генеральної конференції ООН, є документи Ради Європи, Європарламенту, ПАРЄ тощо, де однозначно потрібно від Вірменії вивести окупаційні війська. Адже мова йде не про сам Нагірний Карабах, а про п'ять прилеглих до Нагорного Карабаху районах", – заявив, коментуючи нинішнє загострення, посол Азербайджану в Росії Полад Бюльбюльогли.

Разом з тим, якщо Єреван погодитися виконати ці вимоги, тоді Нагорних Карабах, виявиться "відрізаним" від Вірменії. Це, на думку експертів, є однією з причин, чому за два десятиліття боку так і не змогли домовитися.

Карта. Фото: hvylya.net

Донбас-Нагірний Карабах: багато відмінностей і одна спільна риса

Як відзначають експерти, незважаючи на зовнішню схожість (втрата контролю над частиною територій), порівнювати конфлікти на Донбасі і навколо Нагірного Карабаху не варто. Хоча все-таки одна спільна риса у цих конфліктів є.

"Відмінностей набагато більше, ніж схожого. Конфлікт на Донбасі можна, більшою мірою, порівнювати з конфліктом в Абхазії і Південній Осетії, хоча там теж є істотні відмінності, ніж з конфліктом в Нагірному Карабасі. Конфлікт в Нагірному Карабасі – це конфлікт між Вірменією і Азербайджаном, конфлікт, який виник в процесі розпаду Радянського Союзу. А конфлікт на Донбасі виник абсолютно в інших умовах", – пояснив Сегодня.ua глава Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко.

Протистояння Вірменії та Азербайджану за Нагірний Карабах триває вже сотню років, нагадує експерт з міжнародних питань Олександр Палій.

"Вірмено-азербайджанському протистояння вже років 100, а якщо брати протистояння Вірменії з турками – то набагато довше. А них конфлікт традиційний. У нас цей конфлікт абсолютно штучний", – сказав він.

При цьому до конфлікту на Донбасі пряме відношення має Росія, зазначає Володимир Фесенко.

"РФ веде на території Донбасу неофіційну гібридну війну проти України. Вона грає на протиріччях між Азербайджаном і Вірменією в рамках цього конфлікту, підживлює ці протиріччя, але все-таки прямого відношення до цього конфлікту не має", – сказав він.

При цьому, як зазначає екс-заступник голови ВСУ Ігор Романенко, на відміну від протистояння РФ і України на Донбасі, між Вірменією і Азербайджаном зберігається відносний військовий паритет. "Там плюс-мінус паритет. Якщо десь щось з'являється у одних, інші швидко починають нарощувати. Як гонка озброєнь США і СРСР", – сказав він Сегодня.ua.

А зацікавленість РФ в існуванні цих двох конфліктів і є спільною рисою, вважає Олександр Палій. "Росія зацікавлена в обох конфліктах. Тільки в Нагірному Карабасі вона не прямо впливає, а в Україні впливає безпосередньо", – сказав він.

Таким чином, конфлікт на Донбасі дозволяє РФ тиснути на Україну, на в Нагірному Карабасі – на Вірменію і Азербайджан, відзначають експерти.

Уроки для Києва

При цьому нинішня ситуація в Нагірному Карабасі наочно демонструє до чого може в підсумку прийти конфлікт на Донбасі, відзначають експерти.

"Конфлікт на Донбасі дуже свіжий і не заморожений. А Карабах сьогодні є прикладом размороженного конфлікту. Історія з Карабахом – це якась проекція на майбутній конфлікт на Донбасі: навіть якщо конфлікт на Сході України вдасться хоча б частково заморозити, завжди буде існувати ризик розморожування конфлікту і відновлення бойових дій", – пояснив Володимир Фесенко.

І на Донбасі у РФ набагато більше можливостей активізувати військові дії, додає Ігор Романенко. При цьому, за його словами, Росія якраз і розглядає таке військовий тиск як в Нагірному Карабасі і в Україні, як один з основних інструментів впливу. "Є тільки питання, пов'язані з війною і з озброєними силами. Це Путін хоче використати максимально. При цьому на великий повноцінний конфлікт РФ не піде. Конфлікт середньої інтенсивності і обернеться багатьма витратами, які, з точки зору Путіна, вже нераціональні", – сказав він, пояснивши, що дії РФ на Донбасі і в Сирії – тому підтвердження.

І в цьому, на думку Олександра Палія, складається ще один урок для України: в першу чергу, потрібно розраховувати на власну армію. "Головний урок – головний союзник країни – це її власна армія. Це стосується і азербайджанців, які намагаються відстояти свою територіальну цілісність, і Карабаху, який за допомогою вірмен намагається зберегти за собою контроль над цими територіями", – сказав він.