5 вересня 2014 року в Мінську представники України, Росії та ОБСЄ – Леонід Кучма, Михайло Зурабов та Хайді Тальявіні – в присутності представників т.зв. "Л/ДНР" Ігоря Плотницького та Олександра Захарченка підписали тристоронню угоду про припинення вогню на території Донецької та Луганської областей. У річницю першого "Мінська" сайт "Сегодня" вирішив дізнатися, чи актуальні сьогодні перші і другі Мінські угоди і чи потрібні вони Україні.
Головне – запобігли великій війні
Критики Мінських угод постійно звертають увагу на те, що ці документи так і не принесли Україні бажаного миру. Тобто, ні перший, підписаний у вересні 2014 року, ні другий документ, який має назву "Комплекс заходів щодо виконання Мінських угод", підписаний 12 лютого 2015 року, не принесли очікуваного результату. Мовляв, на території Донецької та Луганської областей тривають бойові дії.
Але, незважаючи на такі закиди, експерти вважають, що саме ці документи, нехай і не припинили вогонь на окупованих територіях, але все ж запобігли "великій" війні на Донбасі і допомогли відвести від українських кордонів серйозні російські сили.
"Мінські угоди припинили велику війну. У перших Мінських угодах написано, що виключається застосування авіації. Ви уявляєте, що було б, якби діяла російська авіація? Ми пам'ятаємо Іловайськ, ми пам'ятаємо Дебальцеве... Це були великі військові операції. На даний момент "гарячої" війни немає, а є уповільнений конфлікт, конфлікт низької інтенсивності, який, на жаль, майже кожен день забирає життя людей. Але великих операцій немає. У цьому сенсі перші Мінські угоди стали частиною дипломатичного фронту України проти Росії", – вважає професор політології Києво-Могилянської академії, науковий директор фонду "Демократичні ініціативи" Олексій Гарань.
При цьому, як зазначають політологи, зменшилася кількість жертв конфлікту на сході України, а заручники отримали можливість повернутися додому.
"Так, повного миру немає, але війни стало менше. Кількість щоденних обстрілів в зоні конфлікту знизилося в рази, кількість людей, які гинуть і страждають, теж значно зменшилася... Крім того, відбувається обмін заручниками. Велика частина полонених, які перебували по обидва боки конфлікту, повернулися додому. Не всі, але багато", – додає директор правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко.
І хоча, як перші, так і другі Мінські угоди не принесли повноцінного миру, вони, на думку політологів, дали платформу для його досягнення..
"Мінські угоди створили якусь правову і політичну рамку виходу з кризи. Швидкого і легкого миру бути не може. Але поганий мир кращий за сварки, а прагнення до миру краще відсутності будь-яких правових рамок для переговорів і для пошуку миру", – говорить Фесенко.
Україна виграла час, а Росія отримала санкції
Незважаючи на суперечливість документа, Мінські протоколи в цілому дали Україні можливість "озброїтися".
"Для України протоколи (Мінські угоди. – Ред.) дали можливість виграти час і перебудувати українську армію", – вважає політолог Олексій Гарань.
Раніше, на момент активних бойових дій 2014-го і на початку 2015 року, за словами експертів, у ЗСУ не чим було відбивати атаки противника.
"Перші угоди підписувалися після Іловайської трагедії, в умовах, коли українська армія була слабкою, а українська держава була не в змозі швидко вирішити питання обороноздатності", – говорить виконавчий директор Центру суспільних відносин Євген Магда.
На думку експертів, тоді підписання Мінських угод було важливим тактичним кроком для країни.
Крім іншого, на думку експертів, Мінські угоди дають, як Україні, так і нашим західним партнерам, можливість карати Росію санкціями за невиконання пунктів цих угод.
"До Мінських угод зараз прив'язані всі міжнародні санкції. Угоди схвалені на рівні ЄС та на рівні Ради безпеки ООН. І постійно підкреслюється, що санкції проти Росії триватимуть до повного виконання Мінських угод. А це включає і виведення іноземних військ (з території України. – Ред.), і те, що контроль над кордоном переходить до України. Але Росія не виконує ці умови. І це дає можливість продовжувати санкції проти неї", – пояснює Олексій Гарань.
Протиріччя в підходах до виконання
Плюси Мінських угод вже сьогодні виправдовують необхідність їх підписання 2014 і 2015 років. Але все ж існує скептичне ставлення до повної реалізації як першого, так і другого "Мінська". Крім того, багато хто сумнівається в можливості виконання угод в повному обсязі в майбутньому. Експерти пов'язують це з тим, що Україна і Росія зовсім по-різному дивляться на положення цього договору.
"Жоден пункт цих угод не виконано повністю – ні з обміну заручників, ні з припинення бойових дій, не кажучи вже про політичну частини угод. Багато положень, особливо політична частина, є нездійсненними, на межі утопії. Ще одна проблема – це прямо протилежні підходи до розуміння Мінських угод. Росія хоче, щоб т.зв.. "ДНР" і "ЛНР" були в складі України як утворення широкої автономії, щоб вони підкорялися Москві, але при цьому Київ за це платив. Для України це неприйнятно. Україна хоче реінтеграції регіонів не як самостійних суб'єктів, а як територій, які поступово повертаються в правове поле України. І особливий статус – це лише форма виходу з кризи", – зазначає політолог Володимир Фесенко.
Але все ж, на думку експертів, від угод ні в якому разі не можна відмовлятися..
"Мінські угоди дуже суперечливі, і Україна їх підписувала в дуже складному становищі. Положення з безпеки нам вигідні, а політичні ні... Чи ефективні угоди? Не дуже. Чи виконуються? Ні, не виконуються. І Росія навіть порушує пункт номер один (Повне припинення вогню. – Ред.). Відмовитися від них? Ні. Обидві сторони незадоволені. Але нам потрібно було зупинити Росію", – пояснює політолог Олексій Гарань.
Зміна ватажків "Л/ДНР": що далі
У зв'язку з ліквідацією ватажка бойовиків "ДНР" Олександра Захарченка і відходу від справ ватажка "ЛНР" Ігоря Плотницького стала поширюватися інформація про те, що це може вплинути на Мінські угоди. Але експерти поспішають зруйнувати цей міф.
"Ніяк смерть Захарченка не впливає на Мінські угоди. Точно так же, як і "вихід з ладу" Плотницького. Мінські угоди залишаються в тому ж статусі. Перші Мінські протоколи були підписані в тристоронньому форматі – це представники України, Росії та ОБСЄ. Хоча Росія каже, що це підписав Київ і бойовики, а Росія і ОБСЄ виступають посередниками. Ні, це не так. Захарченко та Плотницкий підписали ці угоди в форматі ознайомлення і повідомлення, мовляв, вони їх бачили, вони про них знають", – говорить Гарань.
Тобто екс-ватажки "Л/ДНР" Захарченко і Плотницький – не повноцінні учасники Мінських угод, а лише спостерігачі.
"Представники "ДНР " і "ЛНР" підписали цей договір як спостерігачі, і на переговорах в Мінську вони присутні як спостерігачі. Це напівофіційний статус. Вони не учасники переговорного процесу", – доповнює Фесенко.
Резюмуючи факти і наслідки Мінських угод, експерти кажуть, що, незважаючи на всі плюси і мінуси угод, думки про їх важливість, гідної альтернативи в України наразі немає.
"Треба розуміти, що Росія не піде на підписання інших домовленостей. Вона на той момент розраховувала, що ситуація розвиватиметься на її користь, це виявилося не так. Тому нам треба з цього виходити", – вважає політолог Євген Магда.
Крім того, на думку експертів, Мінські угоди потрібні як нагадування Україні про те, що вона змушена була йти на поступки, щоб не втратити більше.
"Це приклад гібридної дипломатії, це приклад того, що, щоб уникнути подібних дій, потрібно системно розвивати державу, це приклад того, що нам треба розвивати свої можливості", – підсумовує Магда.
Нагадаємо, нещодавно міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров розповів про те, що потрібно зробити, щоб зупинити протистояння на Донбасі.Крім того, в Берліні заявили, щопісля смерті Захарченка важливо не допустити ескалації конфлікту на Сході України.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми