Президент України Володимир Зеленський виступив зі святковою промовою під часурочистостей з нагоди Дня Незалежності. Повний текст виступу оприлюднила прес-служба Глави держави. "Сьогодні" також публікують повне відео виступу Володимира Зеленського.
Дорогі українці!
Кожен мій ранок починається з SMS-повідомлення.
Це SMS від Генерального штабу. За минулу добу обстрілів – сім, втрат – дві. Цифри можуть бути різними, але тільки одна робить ранок добрим. Це – нуль.
Обстрілів – нуль. Втрат – нуль.
І давайте для початку скажемо спасибі тим, завдяки кому ми можемо сьогодні бути тут, під яскравим сонцем і чистим блакитним небом.
І щоб ці оплески почули наші захисники, які зараз на сході країни захищають Україну.
Завдяки вам сьогодні ми відзначаємо 28-ту річницю з Дня Незалежності.
Хоча не зовсім правильно говорити, що Україні – 28. Адже до 91-го року ми встигли чимало. Відбулося хрещення Київської Русі, Іван Федоров видав у Львові "Апостол", засновано Києво-Могилянську академію, козаки на чолі з Богданом Хмельницьким і Іваном Сірком підкорили фортецю Дюнкерк, на світ з'явилася Конституція Пилипа Орлика. Україна була однією із засновниць ООН, а Сергій Корольов зробив вагомий внесок у підкорення космосу людством. Це – лише кілька важливих подій яскравою історії нашої багатовікової і, одночасно, молодої країни.
Ну а сьогодні ми відзначаємо, мабуть, найважливіший день у житті держави. День, коли вона здобула незалежність.
Сьогодні вже сформувалося ціле покоління, народжене в незалежній Україні. Для них це нормальний стан речей. Для них не може бути по-іншому. І це чудово. Тому що це покоління – наша ментальна опора. Опора свободи, демократії і розвитку. Вони мислять інакше, вони думають сучасно, а отже – Україна буде рухатися тільки вперед.
Разом з тим, ми з вами не повинні забувати, що Незалежність не з`явилася за помахом чарівної палички. Активна боротьба за неї почалася більше 100 років тому. Тривала вона і за часів Радянського Союзу. Микола Руденко, Василь Стус, Петро Григоренко, В'ячеслав Чорновіл, Левко Лук'яненко, учасники Революції на граніті. Це неповний список тих, хто боровся за здобуття Незалежності. Хтось – ціною власної свободи, а хтось – ціною власного життя. Заради цього одного дня. 24 серпня 1991 року. І цей день був неминучий. Бо, як казав Левко Лук'яненко, прагнення до незалежності закладено в нашому генетичному коді.
Минуло 28 років. 28 різних років. Непростих, тривожних, тернистих, але – наших спільних. І всі ці роки ми пережили разом. Всією країною.
Всією країною ми тягнули кравчучки, нарізали купони і дивилися як "Багаті теж плачуть". Всією країною мали ваучери, ходили в "мальвінах", а ті, кому пощастило, – з пейджерами.
Всією країною стрибали на рекордну висоту – 6 метрів 14 сантиметрів.
Першими перетинали басейни Сіднея і Афін, плакали на олімпійському п'єдесталі в Атланті, коли вгору піднімався український прапор.
Всією країною змушували тремтіти грандів європейського футболу. Коли Лужний зі Львова отримував пас від Головка з Херсона, віддавав на Реброва з Горлівки, а той – на киянина Шевченка ... Тоді "гол" звучало від Ужгорода до Луганська.
По всій країні, від Донецька до Карпат, ми летіли до зірок разом з Леонідом Каденюком і раділи, коли у відкритому космосі вперше в історії прозвучало "Ще не вмерла ..."
Всією країною стояли в черзі в перший Макдональдс і слухали "Танець пінгвіна" від Кузьми. Чекали армагеддона з настанням 2000 року і раділи на ранок, що його пережили.
Всією країною ми підкорили Європу "Дикими танцями" і відстояли демократичний вибір у 2004-му. Всією країною молилися за моряків "Фаїни" в полоні сомалійських піратів і плакали за гірниками на шахті Засядька.
Всією країною раділи, коли на когось падав вінок.
Намагалися встигнути до Євро-2012 і всією країною не розуміли: як можна було не побачити гол у ворота Англії?
Це були різні роки. Непрості, але тепер, оглядаючись назад, можна сказати, що до певного моменту – безтурботні. Адже потім настав 2014 рік.
Спочатку всією країною ми довели, що маємо гідність. Не побоялися водометів і кийків. А дехто не побоявся і снайперських куль.
Тоді всією країною ми дізналися, що сотня може бути небесною.
А потім на нашу землю прийшла війна. Яку ми зустріли усією країною.
І тут "усією країною" – це вже не просто художній прийом. Тому що ми – в прямому сенсі слова – усією країною збирали на бронежилети, медикаменти, тепловізори.
Всією країною, в Інтернеті і біля телеекранів, були прикуті до новин зі сходу. Новин, де інші слова втрачали сенс, а перед очима були тільки назви населених пунктів і кількість загиблих героїв.
Як це не парадоксально, але тоді ми народилися вдруге. Як країна і як суспільство. Об'єдналися і згуртувалися. Згадали це забуте відчуття – коли ти пишаєшся своєю Батьківщиною. Саме тому сьогодні тут зібралася гордість України! В першу чергу – це наші воїни. Ті, хто захищав, і ті, хто зараз захищає нашу землю. Це сім'ї військових. Ті, хто втратив сина, батька, чоловіка або брата. Це волонтери. Ті, хто допомагає, іноді віддаючи останнє. Тут також ті, хто вчить, і ті, хто рятує життя кожен день. Ті, хто на спортивних аренах світу прославляє Україну. Наш науковий і творчий потенціал. І звичайно – наше майбутнє – наші діти. Ці люди – не просто учасники Ходи Гідності. Це наші тисячі причин любити Україну.
Знаєте, коли мене запитали, а за що ти любиш Україну? Дивне питання. А за що ти любиш свою маму? Вона тебе народила, виховала, підняла на ноги. Я люблю Україну, я тут народився, я люблю наш прапор і радію, коли він переможно майорить. Я люблю наш гімн, тому що це – наш найголовніший хіт! Бо яку ще пісню так знає і так співає кожен з нас?
Я люблю нашу землю, бо кожен куточок України – це велика сім'я.
І для тих, хто не розуміє сьогоднішній біль українців, я поясню дуже доступною мовою.
Уявіть, що, наприклад, сусід відібрав у вас двох дітей. Першу дитину – просто викрав. Їй видали нове свідоцтво про народження. А потім кажуть: так ми не забирали вашу дитину. Вона сама захотіла жити з нами. Ну і що, що під дулом автоматів? Це її бажання. І взагалі – хто вам сказав, що це – ваша дитина? Вона споконвіку була нашою. Ви не хвилюйтеся, їй тут буде краще, у нас прекрасний притулок біля моря, під сонечком.
І ось минуло 5 років. І ті, хто був так стурбований, кажуть: так, начебто, все нормально. Дитина за вами вже не плаче. І взагалі – не сильно вона на вас і схожа. Чому вони так говорять? Тому що це – не їхня дитина.
А другу вашу дитину закрили в дитячій кімнаті. І поставили озброєну охорону. Вам кажуть – яка охорона? Там нікого немає. І ви чуєте, як ось тут поруч, за стіною, ваша дитина плаче, але не можете туди зайти.
Кожен день у кожного з нас розривається серце. І будь-які перемоги або досягнення неповноцінні, адже наша сім'я неповна. І настане день, і ми обов'язково зберемося разом. Тому що голос рідної крові переможе!
Дорогі українці! Ми різні. Але єдині. Повинні бути єдині, тому що тільки тоді ми сильні. Зрозуміти, що розраховувати повинні тільки на себе. Не сваритися через минуле, а об'єднатися заради майбутнього. Україномовні і російськомовні, незалежно від віку, статі, віросповідання – бути єдиним народом. Не на плакатах, не в гаслах, а ось тут. У кожного в серці. Ми повинні рухатися вперед, разом будувати країну, разом робити неможливе і щоранку говорити собі: "Я українець". І я можу все!
Наша земля – неповторна, чарівна, непорушна, неймовірна, дивовижна, казкова, чудова, прекрасна. Якби не наша Батьківщина, людство могло б і не знати про ці слова. Адже всі вони були придумані для того, щоб описати Україну.
І сьогодні вона відзначає 28-му річницю Незалежності. За ці роки ми зробили найголовніше. Ми їх примножили. Зберегли незалежність і свободу.
І бережемо сьогодні. Хтось – ціною власної свободи, а хтось – ціною власного життя.
У цей важливий день ми віримо, що в українському календарі скоро з'явиться інша, не менш знакова дата. Конкретне число і місяць – неважливі.
Тому що це буде день, коли настане мир.
І мій ранок буде починатися з SMS-повідомлення: за минулу добу в Україні народилося 1000 хлопчиків та 1001 дівчинка.
З днем народження, Україно!
Слава Україні!
Читайте також:
Хода Гідності в День Незалежності України: онлайн-трансляція
Раніше президент на Алеї Героїв Небесної сотні оголосив загальнонаціональну хвилину мовчання. Після цього пролунали 100 ударів дзвонів, які символізують сто ударів серця кожного з полеглих Героїв Небесної сотні.
Також нагадаємо, що до Дня Незалежності на каналі "Україна" відбулася прем'єра фільму "Україна: еволюція гідності".