Хто насправді переміг і хто програв у війні за Нагірний Карабах

Друга Карабаська війна завершиласябез переможених, але з переможцями. Азербайджан звільнив більшість окупованих територій. Вірмени залишили собі шанс жити в Нагірному Карабасі. Туреччина підтвердила претензії на лідерство в регіоні. Росія зберегла вплив і увійшла миротворцем на територію Азербайджану.

Розбираємо підсумкиі наслідки 44-денної війни.

Що втратив / набув Азербайджан

До втрат Баку можна віднести:

• жертви серед військових і цивільного населення;
• витрати на війну;
• території Нагірного Карабаху, які Азербайджан міг, але не встиг звільнити;
• входження російських миротворцівна окуповані території Азербайджану в Карабасі.

Експерти при цьому зазначають, що наявність російських миротворців у Карабасі не стане такою проблемою для Баку, як, наприклад, є для Молдови присутність військовослужбовців РФ у Придністров'ї.

Що ж стосується "упущеної вигоди" у вигляді повного звільнення окупованих територій, то, як зазначають фахівці, це було для Азербайджану завдання-максимум.

Основні завдання Баку вирішив:

• залагодив заморожений на десятиліття конфлікт на своїх умовах;
• звільнив більшу частину окупованих територій;
• посилив позиції в регіоні стратегічного союзника (Туреччини), а отже, і свої.

Що втратила / набула Вірменія

Як не дивно, Єреван в цій ситуації також не залишився без певних придбань:

• вірмени залишили за собою частину територій Нагірного Карабаху, де вони можуть проживати. Правда, вже в нових реаліях;

• вірменські еліти отримали неоціненний досвід: корупція і дерибан власної держави призводять до сумних наслідків; покладатися на таких союзників, як Росія, не можна. Гарантом перемог може бути лише власна армія.

Вірменія отримала гарантії, що російські миротворці захищатимуть вірмен, які проживають на окупованих територіях Нагірного Карабаху. Раніше таких гарантій не було. Вірменія сильно розраховувала на допомогу Росії після початку війни. Але це виявилося ілюзією.

Втрати Вірменії також очевидні:

• втрачена велика частина окупованої Єреваном території Азербайджану;
• різко посилилися роль і значення Росії;
• у перспективі країну чекає політична турбулентність.

Що втратила / придбала Росія

Успіхи турецько-азербайджанського альянсу не могли не відбитися на позиціях Росії в регіоні:

• Росія змушена приєднатися до домовленостей як третя сторона;
• Москва змушена рахуватися з різким посиленням в регіоні Туреччини;
• роль Росії в регіоні стала дещо меншою.

Втім, для Москви не все так сумно:

• поки її миротворці є на окупованих територіях, вона контролюватиме ситуацію;
• Москва посилила свої позиції у Вірменії, зокрема за допомогою зміцнення місцевих проросійських політсил;
• Кремлю вдалося продемонструвати, що опозиція до Москви карається.

У Росії було два шляхи: втрутитися в конфлікт військовою силою або піти на домовленості в тому форматі, який вимагала Туреччина. Другий шлях не вигідний Росії, але перший був ще менш вигідним. Думаю, пасивність Росії в ході цієї війни пояснюється і особистими причинами. Путін не сприймає прозахідного Пашиняна. Він показав, що народ, який обрав керівника всупереч волі Кремля, буде покараний.

Що втратила / придбала Туреччина

Втрати, які Реджеп Таїп Ердоган має закарбувати (якщо, звісно, захоче) за підсумками війни, такі:

• погіршення і так поганих відносин з низкою країн Євросоюзу і державами, які підтримали Вірменію;
• затвердилося його реноме жорсткого політика, що йде до мети, не зважаючи на думки інших.

Надбань у нього – не так за кількістю, як за вагою, значно більше.

• Туреччина утвердилася в ролі регіонального лідера, потіснивши Росію.
• Посилено найближчого союзника Анкари в регіоні – Азербайджан.
• Перемоги Азербайджану, досягнуті за допомогою турецької зброї, зробили продукцію турецького воєнпрому об'єктом пильної уваги в усьому світі.

Зараз всі військові експерти обговорюють ефективність турецьких безпілотників. Це означає, що Туреччина може в перспективі отримати нових покупців своєї зброї.

Що буде далі?

Експерти акцентують, що питання Нагірного Карабаху не вирішено остаточно, але заморожене надовго. Наскільки – залежатиме від певних обставин. Вони такі:

1. Відносини Туреччини і Росії.

2. Готовність Азербайджану в майбутньому взяти під контроль території, що залишилися під окупацією, в обмін на надання їм особливого статусу або автономії.

Поки що на тлі ейфорії від перемоги я не бачу такої готовності. Навіть про культурну автономію не йдеться. Але Москва і Єреван висуватимуть такі вимоги в майбутньому.

Хоча нині Баку заперечує можливість надання особливого статусу Нагірному Карабаху в складі Азербайджану, думаю, це ще буде предметом переговорів.

3. Прагнення вірмен взяти реванш.

Думаю, вірменські еліти зроблять висновок з подій. Вірменія може підготуватися і спробувати закріпитися в Нагірному Карабасі. Зараз в Вірменії такі настрої – там не змирилися з втратою земель.

Президента Азербайджану Ільхама Алієва воєнні та дипломатичні успіхи зробили в очах народу героєм.

На тлі попередніх економічних і політичних проблем Алієв, звичайно, у великому виграші. Він для народу герой, визволитель, збирач земель.

Навпаки, прем'єра Вірменії Нікола Пашиняна очікують серйозні проблеми.

Старі політики вже починають кричати про "зраду". Їхня мета – скинути Пашиняна і повернутися до влади, відновити стару корумповану систему.

Нагадаємо, президент Азербайджану Алієв заявив, що Туреччина введе своїх миротворців у Нагірний Карабах.

Також нагадаємо, що російських миротворців у Нагірний Карабах введуть на п'ять років.