Фото: kremlin.ru
Відносини Берліна і Москви переживають не найкращі часи. І сьогоднішній перший за два роки візит канцлера Ангели Меркель до Сочі на переговори з президентом РФ Володимиром Путіним – яскраве тому підтвердження. Як і прогнозували експерти, він став швидше ознайомчим: напередодні саміту G20 в Гамбурзі Німеччини як приймаючій стороні важливо сформувати хороший і ємний порядок денний. Саме тому в понеділок – напередодні зустрічі з Путіним в Сочі – Меркель відвідала Саудівську Аравію.
Як і анонсувалося, лідери Німеччини і Росії торкнулися і тему Донбасу. На прес-конференції Ангела Меркель заявила, що не бачить сенсу в новій угоді з врегулювання ситуації на Донбасі і ще раз зазначила, що про зняття санкцій, можна говорити тільки після повного виконання Мінських домовленостей. Володимир Путін, в свою чергу, сказав, що недавній підрив авто зі спостерігачами СММ ОБСЄ на Донбасі лише веде до ескалації. Що цікаво, зустріч Путіна і Меркель пройшла напередодні телефонних переговорів президентів РФ і США, які відбудуться о 19:30 за київським часом. Це будуть їх треті телефонні переговори після інавгурації Трампа. Ні в Білому домі, ні в Кремлі не повідомили, про що говоритимуть президенти. Але зідзвонилися лідери після появи низки публікацій про їх швидку можливу зустріч.
Міжнародний вояж: рейтинги і порядок денний саміту G20. Від сьогоднішньої зустрічі канцлера Німеччини з президентом Росії істотних проривів не очікували. Принаймні, в Берліні. За інформацією німецької преси, напередодні візиту Ангели Меркель до Сочі представників медіа навіть на брифінг не зібрали, хоча перед важливими міжнародними переговорами журналістам зазвичай розповідають офіційні, і навіть неофіційні подробиці майбутніх зустрічей.
Російська преса сприйняла візит канцлера як жест доброї волі. Мовляв, Меркель не приїжджала до Росії два роки. Востаннє з офіційним візитом канцлер літала до Москви в травні 2015 для участі в пам'ятних заходах з нагоди 70-ї річниці закінчення Другої світової війни. Минулого року лідери Німеччини і Росії бачилися на полях саміту G20 в Китаї і на переговорах "нормандської четвірки" в Берліні 19 жовтня.
Зустріч пройшла без казусів. Путін не показував Меркель своїх собак, як 2007 року, коли він прийшов на зустріч з лабрадором на прізвисько Коні, хоча канцлер боїться собак. Не дарував Володимир Путін Ангелі Меркель і квіти, щоб не напроситися на подарунок у відповідь – цукерки. Колись, за інформацією німецького видання Bild, "цар Кремля, спробував подарувати квіти і отримав на прощання в подарунок – цукерки. А меседж цього наступний: російський ведмідь має солодкий зуб – як мило".
Переговори Меркель і Путіна відбулися в два етапи. Після першого лідери вийшли до преси. Як і анонсувалося, центральною темою переговорів стала Сирія і порядок денний саміту G20. Але не обійшлося і без українського питання. Канцлер Німеччини ще раз підтвердила прихильність Мінським угодам. Тільки після їх повного виконання, за її словами, можливе зняття з Росії санкцій. Стосовно наглядової місії СММ ОБСЄ на Донбасі то, за словами лідера Німеччини, міняти її на миротворців ООН поки що немає сенсу. Навіть незважаючи на нещодавній інцидент з підривом автомобіля ОБСЄ, в результаті чого загинув спостерігач з Америки. "Тут не має сенсу шукати інші формати, які не принесуть більшої користі. Ми єдині в тому, що робота представників ОБСЄ дуже важлива", – заявила Меркель.
Путіна, судячи з його заявою на прес-конференції, інцидент з підривом авто місії ОБСЄ на Донбасі стурбував більше. "На щойно минулій зустрічі у вузькому складі, як я вже згадав про це, ми говорили і про ситуацію в Україні, яка викликає серйозну заклопотаність. Ми з пані Меркель знаходимося в постійному контакті і з іншими учасниками "нормандського формату". Нещодавній підрив автомобіля ОБСЄ на Донбасі шкодить врегулювання конфлікту і веде до ескалації", – заявив президент РФ.
Глибока заморозка або перезавантаження "нормандського формату"? Українські, та й західні аналітики не вірять в те, що Меркель, враховуючи її багаторічний досвід спілкування з Путіним, могла пообіцяти йому, наприклад, скасування санкцій. Адже її слова на прес-конференції за підсумками першого раунду переговорів з Путіним про "надії зняття санкцій з Росії..." багато хто сприйняв неоднозначно.
Час від часу в Німеччині лунають заклики до скасування санкцій і повернення до business as usual. Кілька тижнів тому в інтерв'ю сайту "Сегодня" співголова групи "Зелених" у Європарламенті Ребекка Хармс закликала німців не укладати великі угоди з російськими держпідприємствами, такими, як "Газпром". "Як приклад візьмемо "Північний потік-2". Це проект, який сприяє фінансуванню російської армії. Прибуток "Газпрому" буде використаний для збільшення бюджету російської армії. Це не в інтересах Німеччини. Не в інтересах Німеччини або Європи нарощувати імпорт енергоресурсів з Росії , поки Кремль використовує свої природні енергетичні ресурси для розширення своєї влади і впливу", – говорила Ребекка Хармс.
Втім, такі голоси в Берліні в меншості, і говорити про розворот Німеччини в бік Росії навряд чи доводиться. Але і Росія не поспішає виконувати взяті на себе за посередництвом Берліна зобов'язання. За словами Штеффена Зайберта, "російсько-німецькі відносини ускладнюють анексія Криму та значний внесок Кремля в дестабілізацію ситуації на Сході України". До цього може додатися і третя проблема – можливе втручання Росії за аналогією з США і Францією в передвиборні перегони в Німеччині. Шанси Меркель утриматися в кріслі канцлера експерти оцінюють як досить високі, що не сильно влаштовує Москву. Її головний конкурент, колишній президент Європарламенту Мартін Шульц, був би вигіднішою для Кремля фігурою. Варто тільки згадати, що на пост канцлера його висунула Соціал-демократична партія Німеччини. Її лідер і колишній голова – член правління "Газпрому" і близький друг Путіна Герхард Шредер. Однак рейтинги соціал-демократів за останні кілька тижнів просіли на три відсоткових пункти: з 32% на початку квітня до 29%. Водночас Християнсько-демократичний союз (партію Меркель) готові підтримати 37% виборців, що на 2% більше, ніж на початку квітня.
Що ж буде з Мінськими угодами і ситуацією на Донбасі? З моменту останньої зустрічі в рамках "нормандського формату" в Берліні пройшло майже півроку, а сторони не просунулися навіть в питанні розробки "Дорожньої карти" – покрокового плану імплементації Мінських угод. Навіть остання телефонна розмова лідерів "нормандського формату" 18 квітня стала швидше прощальною – вже через тиждень Франсуа Олланда біля керма Франції змінить новий президент.
Експерти припускають, що уповільнений військовий конфлікт триватиме. Ясність повинна внести перша зустріч Дональда Трампа з Володимиром Путіним, яка, на думку колишнього посла США в Україні Стівена Пайфера відбудеться на полях саміту G20 в Гамбурзі. "Я бачу все менше і менше причин турбуватися про секретну угоду між президентами Трампом і Путіним, яка б стосувалася України. Офіційні особи США усвідомлюють, що вони не можуть укласти угоду і змусити її діяти, за спиною України", – сказав сайту "Сегодня" Стівен Пайфер.
Водночас, за словами представника України в підгрупі з безпеки Тристоронньої контактної групи Євгена Марчука, навряд чи Путін піде на якісь поступки. "Після того, як Путін і його команда зрозуміли, що їх надії на те, що Трамп буде "з ними" (в такому примітивному сенсі), ви бачите, як Путін почав поводитися. Це стара доктрина путінського поведінки, ніколи не йти ні на які поступки, на угоду партнеру або противнику. Простіше кажучи, Путін ніколи і ні разу не йшов на поступки під тиском", – сказав Євген Марчук в інтерв'ю сайту "Сегодня".
На думку експертів, більш-менш картина повинна прояснитися, як тільки в Кремлі визначаться зі своєю генеральною лінією напередодні президентських виборів, які в Росії заплановані на березень 2018 року. Те, що нинішнє російське політичне керівництво розігруватиме карту Донбасу в своїй передвиборній риториці, сумнівів немає. Але ось підхід, на думку джерел сайту "Сегодня" в українських дипколах, до кінця незрозумілий. У Кремлі, зазначають джерела, є різні групи впливу. Одні виступають за анексію окупованих територій Донецької і Луганської областей за кримським сценарієм, інші – за підтримку постійно тліючого військового конфлікту як чинника дестабілізації України зсередини.