Віктор Осятинський
Поговорити з польським реформатором, професором Центральноєвропейського університету Віктором Осятинський вдалося по закінченні Форуму. Через годину в Мін'юсті на нього чекав глава відомства Павло Петренко, тому, щоб дати нам інтерв'ю, Осятинський пожертвував обідом, попросивши водія заїхати по дорозі в кафе і швидко перекусити. Автора книги "Моя Конституція" добре знають в ЄС, а в Польщі вважають одним з головних експертів із конституційної реформи. На початку 90-х він працював в конституційній комісії Сенату, до 2000-го був одним із 4 директорів Центру вивчення конституціоналізму в Східній Європі, працював над конституційними змінами в посткомуністичних країнах. Консультувати Україну його особисто запросив Джордж Сорос.
— Що б ви порадили Україні?
— Чи не робити швидких конституційних змін, використовувати вже наявну Конституцію — вона не така вже й погана. Для мене перший пріоритет — суди. Ви потребуєте в очищенні судів. Питання складне і вимагає закріплення в конституційних положеннях (прописати в перехідних положеннях Конституції норму про очищення. — Авт.). Конституція встановлює незалежність судової влади. Але для цього потрібно піти на хитрість: у процесі очищення ця судова незалежність має бути обмежена чи скасована. Я прихильник звільнення всіх суддів і набору нових. Деякі наполягають на переатестації. Більш важливий факт, що процес має розпочатися, і він повинен бути відкритим. Для цього потрібна не тільки тотальна перезавантаження, а й інформаційна кампанія. Влада мусить пояснювати людям, що вона робить. Люди повинні знати, що тепер не дають хабарі і можуть зафіксувати факт вимагання хабара, повідомивши в органи. І такого суддю повинні покарати.
— Тобто вам більше подобається проект РПР?
— Це була моя ідея, тому я віддаю перевагу призначати суддів заново. Переатестацією можуть зловживати з політичних мотивів, тому потрібно вирішити: кого тестувати і призначати, а кого — ні.
— Колишній суддя КС Віктор Шишкін говорить, що кожен український президент намагається переписати Конституцію під себе.
— Не тільки український. Це нормально. Проблема в тому, що ви не приймете таку Конституцію, бо треба більшість голосів у ВР (300 голосів. — Авт.).
— У ВР не вистачить голосів?
— Так. Я пропоную, як я це називаю, робити Конституцію "в розстрочку". Берете одне питання, робите конституційний закон. Так ви усунете судову владу від цього процесу (зараз висновок по Конституції дає КС. — Авт.). Як я зрозумів, Порошенко хоче отримати більше влади. Якщо ви зробите очистку судової влади залежною (від президента. — Авт.), Ви ніколи цю очистки не проведете.
— Багато критики на адресу президента з приводу введення інституту префектів в кожній області...
— Так, критика є. Але якщо ви проводите децентралізацію, виникає питання: які повноваження ви передаєте на місця, а які залишаєте за центром. Звичайно існують представники центральної влади на місцях. Питання в тому, кому вони підпорядковуються: президенту, уряду або парламенту? У парламентсько-президентських республіках вони підпорядковуються парламенту (і уряду. — Авт.). У більш централізованих державах — президенту. Я розумію критику і президентську необхідність (ввести інститут префектів. — Авт.). Це повинно регламентуватися окремим законом або нормою Конституції, ви не знаєте?
— Це записано в проекті Конституції, який Рада проголосувала в першому читанні 31 серпня.
— Тобто проект не проголосований остаточно — потрібна спеціальна кількість голосів.
— 300 голосів.
— Думаю, 300 голосів не буде.
— Конституційна комісія реально намагається щось змінити або саботує реформи?
— Не думаю, що саботує. Але якщо КК не вдасться прийти до спільної думки (проводити переатестацію або звільняти всіх суддів. — Авт.), ВР має її розпустити. Зараз у робочу групу по судовій реформі в рамках КК входять судді, але я не думаю, що судді повинні там сидіти. Вони можуть консультувати, а в робочій групі мають бути представники парламенту та незалежні експерти.
— У чому головна проблема, чому реформи просуваються повільно?
— Проблема — у боротьбі президента з урядом і президента з парламентом. Іноді це боротьба за владу, іноді за цим стоїть якийсь інтерес.