Життя вимушених переселенців стане легше. Верховна Рада прийняла поправки до закону. Тепер довідка переселенця буде безстроковою. Її не потрібно буде продовжувати кожні півроку. А значить – ніяких перерв у виплатах пенсій або соціальних допомог більше не буде.
Якщо у переселенця в паспорті є штамп з пропискою на тимчасово окупованих територіях, органи соціального захисту зобов'язані взяти його на облік у день подачі заяви.
Можна подати інші документи: трудову книжку, військовий квиток, документи про освіту, нерухомості та інші.
Переселенцям, що не звільнилися зі своєї роботи до виїзду із зони бойових дій, не потрібно більше це підтверджувати.
Втім, пільг при працевлаштуванні новий закон не дає. А з роботою і житлом у людей, які виїхали з охопленого конфліктом Донбасу, ситуація складна. Хоча держчиновники обіцяли і те, й інше.
Не залишити в біді переселенців чиновники і депутати обіцяли з початку військових дій на Сході. Рік тому парламент прийняв закон, який гарантував "мігрантам мимоволі" турботу держави. Але на ділі вона обмежилася допомогою в кілька сот гривень.
Матір з сином-інвалідом з Красного Луча живуть у колишньому університетському гуртожитку в селищі під Києвом з літа минулого року. Сюди їх, як і з півсотні інших сімей з Донбасу, поселили волонтери. Потім у власника та орендаря корпусу почалася судова тяганина. За борги відрізали опалення, періодично вимикають світло.
"З нами ніхто договір не уклав. Як ми надалі будемо проживати – теж не знаємо. Виженуть нас звідси, не виженуть", – каже жінка.
На вирішення житлової проблеми держава дає їм на двох 1600 гривень.
У гуртожитки, санаторії та реабілітаційні центри Дніпропетровської області вдалося поселити п'ятьдесят п'ять тисяч осіб. Більше місць немає. Валентині Василівні з дочкою і зятем з Попасної запропонували дві кімнати в самому благодійному центрі. Замість плати за житло – посильна допомога волонтерам.
Молоді живуть окремо. Меблі, електрообігрівач і телевізор – у кімнаті все є. Скільки тут проживуть – Інна не загадує.
"Поки дозволяють – будемо жити. Додому повертатися – не знаю. Заводи не працюють, там, де ми працювали", – сказала Інна.
Це пейзаж – не в зоні бойових дій, а за 30 кілометрів від Запоріжжя. Побудовані при Радянському Союзі шахти з видобутку марганцю стали жертвою лихих дев'яностих. Під тоннами бетону – найбільше в Європі родовище марганцевої руди. Разом з рудниками завмерло життя і в недобудованому місті-супутнику – Степногорську.
Безробіття, відсутність газу і централізованого опалення зробили його найбільш депресивним містом у країні. Але навіть сюди від безвиході їдуть переселенці. Однокімнатну квартиру тут можна зняти за триста гривень.
У Харківській, Дніпропетровській і Запорізькій областях, які найближче до Донбасу, з початку року з’явилося сім модульних містечок. Їх прозвали "будиночки Меркель": гроші на будівництво, меблі та побутову техніку виділила Німеччина.
Незважаючи на безліч хвалебних репортажів з відкриття містечок, деякі переселенці поставилися до них насторожено.
Крім окремих будинків для сімей, кілька корпусів дійсно відведені під гуртожиток. Але родичів намагаються розмістити разом.
Луганчанка Тамара живе удвох з мамою. Поки до них нікого не підселюють, хоча кімната розрахована на чотирьох. Санвузол набагато просторіший за спальню.
"Гаряча вода є. Тут бойлер за стінкою, 200 літрів", – показує жінка.
Німці розраховували, що це буде тимчасовий притулок. Але багато хто живе тут вже більше півроку, хоча і мріють повернутися в уцілілі будинки.
З транзитних містечок людей пообіцяли не виганяти: живіть, скільки потрібно. Виселити можуть тільки в одному випадку.
"Була поножовщина. Нап'ються, а потім між собою бійки. Нап'ються – за ножі хапаються. А потім частину прибрали, частина сама поїхала. І якось заспокоїлося", – поділилися адміністратори модульного містечка.
Щоб відразу було і житло, і робота – такі варіанти рідкість, але зустрічаються. Ось, наприклад, у Вінницькій області пропонують не тільки пусті хати і працю на землі. Ладижинська міська лікарня чекає лікарів різних профілів. Їм дають службові квартири і обіцяють ділянки під забудову.
А в Запорізькій області три занедбані лікарні переробляють під гуртожитки. Сільради отримали гранти від ЄС і ООН. На меблі та побутову техніку грошей, правда, не вистачить. Але переселенців бентежить інше.
"Всіх цікавить, звичайно, робота. Але з роботою, у нас, звичайно, важко", – уточнив Микола Чубуклієв, голова сільської ради.
Знайти гроші на будівництво соціального житла, запропонувати пільгові кредити працездатним, а не чекати, що більше мільйона переселенців повернуться на Донбас. Такі побажання від волонтерів до влади. А ось обговорювати з нами ці проблеми в Міністерстві соцполітики чомусь відмовилися. Люди, які пережили одну зиму далеко від дому, з острахом чекають настання нинішньої.
Цю та інші новини ви можете подивитися у випуску інформаційної програми "События недели" на каналі "Україна"