В Україні не залишиться інтернатів. Фото: pixabay.com
В Україні через дев'ять років не залишиться жодного інтернату. Це стане наслідком реформи, мета якої – уникнути потрапляння дітей до інтернатних закладів. Держава відмовиться від функції виховувати дітей, а допомагатиме родинам. Зараз в інтернатах тільки 8% сиріт, решта мають батьків. Дитину віддають до інтернату через бідність родини, якщо у дитини інвалідність, або якщо в школі порахують дитину відстаючою – це теж причина, з якої батьки віддають дітей до школи-інтернату. Сайт "Сегодня" дізнався, що буде з дітьми з інтернатів після реформи.
Діти потрапляють до інтернатів через бідність
Основна причина потрапляння дітей до інтернатів – бідність родин і складні життєві обставини, проаналізували в організації Hope and homes for Children. Решта поширені причини – складності засвоєння шкільної програми і стан здоров'я.
І кількість дітей в інтернатних установах зростає. 2000 року їх було 99 тисяч, зараз – 106 тисяч. При цьому кількість сиріт скоротилася з 40% до 8%, а кількість дітей з родин зросла з 60 до 92%.
"В СРСР була мета, щоб усіх дітей виховувала держава – в інтернатах. Україна досі не може викорінити цю сумну спадщину", – говорить уповноважений президента з прав дитини Микола Кулеба.
Перебування дитини в інтернаті має негативні наслідки, як для неї самої, так і для суспільства. Половина дітей з інтернатів мають затримку в розвитку. А кожні три місяці перебування дитини в інтернаті призводять до затримки фізичного розвитку на місяць, говориться в Міжнародному дослідженні стану розвитку дітей, усиновлених з інституцій Miller and Hendrie.
За двадцять п'ять років в Україні стало менше дитячого населення, але дітей в інтернатах стало більше. Фото: pixabay.com
Все через те, що в інтернаті неможливо приділити увагу кожній дитині, її індивідуальним потребам. До того ж, інтернатні заклади ізольовані від суспільства – більшість з них знаходиться за населеним пунктом або оточені лісом. А відсутність прикладу для наслідування призводить до того, що кожен п'ятий випускник інтернату має судимість.
Наслідки інтернатної системи:
- 20% випускників інтернатів мають судимість;
- 14% займаються проституцією;
- 10% протягом двох років після випуску закінчують життя самогубством;
- Тільки 10% нормально уживаються в суспільстві.
В інтернаті дитина отримує одяг, їжу від держави, діти в таких закладах не пробують готувати їжу самостійно, у них немає необхідності допомагати в побуті, як це в роднах. Все це формує споживацьке ставлення, і на виході з інтернату вона не готова до самостійного життя, зазначають в Hope and homes for Children.
При цьому на інтернатні установи держава витрачає понад 7 млрд гривень на рік. З них тільки 15% суми йде на харчування дитини, їжу і ліки. Решта – на комунальні послуги, зарплати персоналу.
Родини замість інтернатів
Замість інтернатів Україна будуватиме нову систему. І головною в ній буде родина. За Національною стратегією реформування інтернатних закладів, до 2026 року в Україні не залишиться жодного інтернату. У них просто не буде потреби.
Замість інтернату з'являться Центри соціальної допомоги родинам та дітям. У таких центрах в громаді надаватимуть послуги: соціально-психологічна реабілітація, робота з батьками дітей для повернення дитини до родини, соціальна адаптація дітей до суспільства, соціальна профілактика, поліпшення відносин в родині тощо.
На базі Центру будуть створені відділення термінового влаштування дітей, відділення для батьків з дітьми, малий груповий будиночок, соціальна квартира, відділення невідкладної допомоги родині та відділення денного перебування родин з дітьми з обмеженою життєдіяльністю.
В Україні з'явиться нова форма підтримки дітей. Фото: pixabay.com
Так, у відділенні термінового влаштування дітей тимчасово проживатимуть діти з неблагополучних родин: якщо дитина в родині терпить насильство, а також знайдені або підкинуті діти. У такому відділенні дитина може перебувати не більше дев'яти місяців. За цей час соціальні працівники повинні вирішити проблему в родині або знайти їй нову.
У відділенні для батьків з дітьми перебуватимуть батьки, у яких є ризик відмови від дитини. Мати або батько з дитиною може перебувати в відділенні рік. Цей час соціальні працівники працюватимуть над тим, щоб дитина залишилася в родині.
Діти, яких не вдасться залишити в родині, житимуть в малих групових будиночках. Він буде розрахований не більше, ніж на 15 дітей. Життя в такому будиночку буде наближена до родинних умов. З дітьми в будиночку буде п'ять педагогів – за кожним закріпиться по дві-три дитини. Діти житимуть в кімнатах по двоє-троє. При цьому діти ходитимуть до загальноосвітньої школи.
У соціальній квартирі зможуть проживати сироти та діти без батьківського піклування від 18 до 23 років. Крім проживання в соцквартири, допомагатимуть людині стати частиною суспільства, реабілітуватися, знайти роботу, відновити відносини з родичами.
Реформа інтернатів пройде в два етапи. Фото: pixabay.com
Рформа проходитиме в два етапи. Спочатку в кожній області створять план перепрофілювання інтернатів – це займе весь 2018 рік. А з 2019-го почнеться виведення дітей з інтернатів – повернення до родин або пошук нових батьків.
"На першому етапі почнеться зменшення наповнення інтернатних установ. З наступного року з інтернатів виводитимуться діти з благополучних родин, яким немає загрози для життя і здоров'я, де потрібно створити тільки якусь послугу. Якщо це дитина з якимись особливими освітніми потребами, наприклад, у неї порушення мови, вона може вчитися в школі за місцем проживання. Але для цього треба відкрити інклюзивний клас, взяти додаткового педагога, який буде помічником цієї дитини і, відповідно, вона може жити в своїй родині", – зазначає Олена Ремень, завідувач відділу забезпечення діяльності уповноваженого президента України з прав дитини.
Всього реформа займе дев'ять років. Насамперед вона стартує в Житомирській області. Регіону допомагатиме організація "Люмос", заснована британською письменницею Джоан Роулінг. Ця організація працює над реформуванням інтернатів, в усьому світі.
Опір реформі
Ліквідацію інтернатів не підтримує керівництво дитбудинків. На думку директора Рава-Руської спеціалізованої школи-інтернату Андрія Солтіса, діти в загальноосвітніх школах-зазнаватимуть дискримінації та почуватимуться пригнічено, а в інтернатах діти в рівних умовах і про них є кому подбати.
"Влада вважає інтернати занадто витратними. Тобто, якщо є організоване харчування дітей і їх проживання – це вже для нашої держави розкіш. Це дуже погана тенденція, тому що багато дітей соціально незахищених верств населення, залишившись у звичайній школі – я говорю зі свого досвіду, оскільки працював у загальноосвітній школі – там буде соціальний фактор, і діти почуватимуться пригнобленими. в нашій школі принцип диференціації не має ніякого значення. Тим більше, у нас є соціально-психологічна служба. Такі діти часто ображені на весь світ і їм необхідна постійна підтримка", – розповідає Солтіс.
В інтернатах бояться змін з трьох причин, каже колишній директор дитбудинку Олена Гуржій. Перша – це робочі місця, працівникам інтернатів доведеться шукати або нову роботу, або перенавчатися, щоб працювати в новій системі. Наступна причина – для реформи потрібно докласти зусиль і працю, що багатьох відлякує. Третя причина – є люди, яким інтернати вигідні. В інтернатах крутяться великі гроші, а реорганізація все виверне навиворіт. Також у працівників інтернатів є досить "бонусів": 56 днів відпустки, 20% доплата до зарплати, доплати за вислугу років, 100% доплати до Дня знань.
Замість відправлення дітей до інтернатів держава намагатиметься зберегти дитині родину. Фото: pixabay.com
Сама Олена Гуржій закрила свій інтернат ще три роки тому і разом з колективом створила Центр соціальних послуг для родин та дітей. Вона ніколи не планувала працювати в дитбудинку, а тим більше керувати ним.
"Я кілька разів намагалася піти з цієї роботи, але мене перший раз зупинила адміністрація. Потім мене зупинили діти – написали на асфальті "Олено Вікторівно не кидайте нас, ми вас любимо". І я йшла не через те, що не любила дітей , а мені було дуже важко, у мене не було досвіду роботи і було дуже складно. Але саме любов до дітей і розуміння, що вони в мене вірять, люблять, рухало щось міняти. Ні мене, ні мій колектив ніхто не вмовляв закривати дитбудинок. Нам просто показали, що дітей можна любити по-іншому, що не потрібно створювати для них рай на землі – ось в цьому інтернаті, тому що, коли вони з них виходять – вони гинуть. Жити вічно в інтернатах діти не будуть. Жоден інтернат не замінить дітям родину", – поділилася Гуржій.
Зараз в Україні 1,5% дитячого населення перебуває в інтернатах. Мета реформи – зменшити це число втричі, до 0,5%, і щоб ці пів-відсотка виховувалися не в інтернатних закладах, а в альтернативних до біологічної родини формах: прийомних родинах, дитячих будинках родинного типу, малих групових будиночках.