Шанс на життя, або глухі кути трансплантології в Україні. Чому українці змушені шукати порятунок за кордоном? Чому при чинному законі про трансплантацію у наших хірургів зв'язані руки? І скільки ще рахувати дні тим, для кого донорський орган означає шанс на життя? Відповіді шукала кореспондент "Сегодня" Ірина Любич.
Лікарняна палата для Валерії Поліно – і власна кімната, і шкільний клас. Вдома буває раз в три місяці. Через хворі нирки дівчина вже два роки буквально прив'язана до апарату гемодіалізу.
"Я отруїлася, мама думала, що просто отруєння. Мені ставало гірше з кожним днем. Сказали гостра ниркова недостатність. І я зрозуміла, що вже все. Що вже доведеться робити пересадку", – говорить Валерія Поліно.
У відділенні на 25 ліжок – 31 один пацієнт з усієї країни. Більшість з них – в черзі на операції. Очікування затягується на роки, дожити до трансплантації допомагає дорогий діаліз.
"З 1 січня діти не виписуються на споріднену трансплантацію. І плюс на сьогоднішній день у нас навіть немає змоги зробити аналіз на сумісність – коли перевіряють сумісність родинного донора і реципієнта", – говорить завідувач Відділення інтенсивної та еферентної терапії хронічних інтоксикацій національної дитячої спеціалізованої лікарні "Охматдит" Марія Пономарьова.
Щорічно 5000 українців потребують пересадки. У черзі за нирками стоять 2,5 тисячі хворих. Ще півтори тисячі чекають нову печінку. Щоб в грудях забилося здорове донорське серце мріє тисяча пацієнтів. Однак за роки незалежності в Україні пересадили всього 6 сердець. Не дочекавшись операції щодня дев'ять пацієнтів помирають.
У 2019 жоден український трансплантолог не взявся за скальпель. За новим законодавством всіх донорів і реципієнтів зобов'язані вносити до спеціальної електронної системи. Однак вона досі не запрацювала. Кабмін дозволив тимчасово оформляти згоду на папері. Але правоохоронці попереджають: за кожну сімейну трансплантацію, яка дозволена законом, лікарі будуть відповідати в дільницях.
"Законом встановлено порядок використання єдиної системи трансплантації. І формально, якщо вони будуть проводити операції, будуть отримувати згоди або незгоди, і не будуть вносити цю інформацію до електронного реєстру, як це передбачено законом. Так, це буде підпадати під кримінальну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 143", – говорить співробітник департаменту боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми Нацполіції України Андрій Кравченко.
Щоб "розморозити" сімейну трансплантацію, в Міністерстві охорони здоров'я просять небагато часу. Запевняють: складну систему, яка об'єднує дев'ять реєстрів, закінчать до кінця березня, в квітні почнуть тестування. А дієву модель трансплантації обіцяють до кінця року.
"Терміни, які були визначені для того, щоб впровадити цю систему в Україні, які були визначені законом, абсолютно нереальні. Я заявляю про це абсолютно відповідально. Для того, щоб імплементувати ці норми, потрібно як мінімум рік часу", – упевнений заступник міністра охорони здоров'я України Роман Ілик.
Тим часом сусідня Білорусь входить в ТОП-30 країн з розвитку трансплантології. Серед півтисячі прооперованих – кожен 10-й – українець.
"У нас проблеми трошки іншого роду. У нас є органи, і на ці органи є реципієнти. Ми не можемо задовольнити на сьогодні навіть половину потреб, які виходять від українців, тому, що програма трансплантації існує для білоруських громадян, перш за все", – пояснює директор мінського Науково-практичного центру хірургії, трансплантології, і гематології Республіки Білорусь Олег Руммо.
Одному закону не під силу вирішити проблему трансплантації, переконаний Руммо. Кожна медустанова, де є реанімації, має стати донорською базою. З відповідним обладнанням. Інакше Україна і далі буде витрачати мільярди бюджетних коштів на закордонне лікування.
"Проблему трансплантацій в Україні можуть вирішити самі українці. Якщо ви не будете, що називається, годувати своїх лікарів, і виконувати трансплантації у себе в країні – ви будете годувати чужих лікарів, оскільки це операції, що рятують життя", – говорить Олег Руммо.
Знову відкрити операційні можуть народні депутати. Два законопроекти, які розблокують трансплантації в Україні, вже чекають своєї черги на розгляд в сесійній залі.
Раніше ми писали, що трансплантація органів в Україні опинилася під загрозою. Операції можна буде проводити тоді, коли створять єдину інформаційну систему трансплантації.
Як повідомлялося, Верховна Рада 17 травня 2018 року проголосувала за законопроект № 2386а про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людини.
Закон передбачає презумпцію незгоди, а також створення центрального органу виконавчої влади в сфері трансплантації та ЕІСТ для збору, реєстрації, накопичення відповідної інформації, а також здійснення об'єктивного і неупередженого розподілу анатомічних матеріалів людини – і для визначення пари донор-реципієнт.
Закон вступає в силу з 1 січня 2019 року, а чинний в даний час закон "Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини" втратить свою силу з 2019 року.
Нагадаємо, раніше лікарі розвінчали міфи про загрози масових викрадень для трансплантації за кордоном. Крім того, законом передбачено, що учасники бойових дій, а також мирні жителі, загиблі в зоні проведення ООС, не можуть стати донорами посмертно.