Україна підготувалася до захисту своєї території. Фото AFP
Втративши Крим, українські влада зуміла адекватно підготуватися до можливого військового вторгнення з боку Путіна, вважають аналітики та учасники російсько-українського протистояння. Україна домоглася серйозних звершень на зовнішньополітичному фронті, в тому числі, фактично загального визнання анексії Криму і реальності загрози вторгнення російських військ на материкову Україну, забезпечила внутрішню мобілізацію і знешкодження лідерів диверсійних груп з організації сепаратистських заворушень на Півдні і Сході країни. "Російська весна" переорієнтується – тепер її метою буде не відторгнення російськомовних регіонів, а зрив президентських виборів, говорять експерти.
Вчорашнє засідання комісії Україна – НАТО ознаменувалося ключовою заявою глави Альянсу. Вперше за весь час україно-російського протистояння генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен публічно заявив про те, що Альянс готовий направити в Україну свої мобільні групи інструкторів, а також надати допомогу щодо захисту критичної інфраструктури.
"Є також можливість розміщення мобільних підрозділів в Україні у разі необхідності", – підкреслив генсек НАТО на прес-конференції.
Тим самим він дав чіткий сигнал президенту РФ Володимиру Путіну, що Альянс може офіційно бути присутнім в Україні на момент вторгнення. Це, в свою чергу, відразу ж розширить масштаб російсько-українського конфлікту до світового рівня, і, при найгіршому розкладі, привести до протистояння, в тому числі і збройного, Росія – НАТО. А прийняття ВР закону "Про схвалення рішення президента України про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України у 2014 році для участі у багатонаціональних навчаннях" цього року приймає новий сенс, хоча такі навчання проводяться щорічно.
З трибуни Ради в.о. міністра оборони Михайло Коваль заявив про те, що було запропоновано встановити чисельність учасників навчань з української сторони в 2,5 тис. чоловік і така ж кількість – від інших держав-партнерів. За словами екс-міністра оборони Олександра Кузьмука, навчання повинні бути проведені з травня по листопад, в тому числі і на півдні України – в Миколаївській області, в акваторії Чорного моря.
Путіну фактично пропонують вибір: відмова від просування на Схід і повернення військ від українського кордону в місця постійної дислокації на території РФ у відповідь на відмову НАТО на розширення до кордонів України, визнання нехай і неофіційного російської прописки Криму і скасування третього етапу санкцій.
Причому Стара Європа, включаючи Німеччину і США, одночасно продемонстрували бажання піти на компроміс з Москвою в разі відмови Кремля від планів вторгнення на материкову частину України. Так, офіційний представник держдепартаменту США Марі Харф, коментуючи паризькі переговори держсекретаря Джона Керрі і глави МЗС Росії Сергія Лаврова, прямо заявила, що мова йде зараз "про відведення військ від кордону (з Україною – ІФ), а не про виведення тих, які вже знаходяться в Криму". Публічно визнавши при цьому, що на кордоні з Україною "сконцентровані війська РФ чисельністю в десятки тисяч. І їх відведення було б хорошим попереднім кроком ".
Глава німецького МЗС у свою чергу чітко дав зрозуміти, що "шляху для України, що веде в НАТО" він не бачить. Крім того, країни-учасники так званого "Веймарського трикутника" – Німеччина, Франція і Польща – зробили спільну заяву про відмову від жорсткого вибору: ЄС чи Росія. У заяві міністрів закордонних справ трьох країн прямо говориться, що "Україні, Грузії, Молдові, Білорусії та Азербайджану необхідно надати можливість тісно співпрацювати як із західним, так і зі східним партнером".
Заступник голови Єврокомісії Оллі Рен також публічно дав зрозуміти, що Євросоюз не буде вводити санкцій проти РФ у разі деескалації кризи в Україні. "Жоден розумний європеєць не підтримує ідею економічних санкцій, – сказав Рен. – У тому випадку, якщо ескалації ситуації не відбудеться, вони не будуть потрібні".
Тобто Путіну пропонують не капітуляцію, як було спочатку, а фактично угоду. У такій ситуації російський президент може цілком прийняти умови, хоча б, на якийсь час, відмовившись від вторгнення. Тим більше що на таких умовах він може зберегти імідж переможця в очах свого російського виборця і уникнути введення санкцій на тому рівні, коли цей самий виборець міг би це відчути. Адже у ядерного електорату Путіна немає ні рахунків у закордонних банках ні фінансових можливостей для відпочинку або робочих поїздок в країни ЄС. При цьому він зберігає контроль Криму.
Суть в тому, що прийнявши ці умови Путін, може зовсім не відмовлятися від своєї місії збирача російських земель, а лише змінити тактику. Формально відвівши війська від українських кордонів, він зможе продовжити розгойдувати ситуацію через своїх агентів і співчуваючих в Україні. Сконцентрувавшись на зриві дострокових президентських виборів або дискредитації вже новообраного глави української держави.
Про це ж говорять і експерти. Перший голова СБУ, екс-прем'єр і екс-міністр оборони Євген Марчук, який одним із перших попередив про підготовку вторгнення російських військ, судячи з останніх коментарів, демонструє абсолютну впевненість у тому, що повномасштабної наступальної операції РФ в Україні не буде. Прийшли до тями українські збройні сили. І РФ розуміє: буде багато крові з обох сторін, яке б не було співвідношенні по балансу військ.
Марчук висловив упевненість, що сьогодні РФ робить основну ставку на зрив майбутніх президентських виборів "за всяку ціну": або шляхом організації прикордонного збройного конфлікту до виборів, або шляхом дискредитації вже новообраного президента відразу після виборів. В якості найбільш ймовірних регіонів для організації збройного конфлікту, з урахуванням наявності об'єктивних ознак підготовки спецоперації, за його словами, виступають Херсонська та Одеська області.
Солідарний з ним і один з найавторитетніших російських політологів Дмитро Орєшкін, провідний науковий співробітник Інституту географії РАН. "У Кремлі не чекали такої згуртованості Заходу. Передбачалося, що погаласують і замовкнуть – як із Грузією. Але перспектива санкцій третього ступеню виявилася абсолютно реальною – і за тверезим міркуванням, режим може їх не витримати", – написав він у своєму блозі на сайті "Ехо Москви ".
На його думку, нічний дзвінок Путіна Обамі і розворот літака Дж. Керрі для паризької зустрічі з Лавровим, що послідував за ним, був "ясним сигналом про бажання обговорити умови відступу в обмін на розблокування Придністров'я і "федералізацію" України. Американці, всупереч щирій вірі патріотичної громадськості, не дурні. Прочитали сигнал так, як його слід було прочитати: наступати Кремль боїться ".
Залишається додати, що бліц-криг в Криму виявився можливий тільки в умовах поділу портфелів новою владою. Захоплення кримського парламенту значно сприяв договороздатності лідерів опозиції і, зокрема, УДАРУ, згода якого на вхід в коаліцію і увінчало її створення. Захоплені виборами нового Кабміну як вчорашня опозиція, так і в цілому суспільство просто проспала момент, коли можна було розгорнути ситуацію. Росія навіть перенесла референдум, розуміючи, що вікно можливостей взяти Крим безкровно – без єдиного пострілу – у неї критично мало.
У разі наступу на Південно-Східні регіони без крові не обійдеться. "З кожним втраченим днем наростає боєготовність української армії – вже яка вона не є. Без стрілянини точно не обійдеться, а колективний Путін зовсім не хоче цинкових трун і слави ініціатора братовбивчої війни на чужій території", – резюмує Орєшкін.
Тим більше, що й еліти Південного Сходу вирішили зробити акцент на підвищенні статусу власних регіонів саме з новою київською владою, а не з безальтернативним Кремлем. І свідчення тому – перше офіційне оприлюднення Донецькою облрадою своїх побажань. Воно включає децентралізацію влади шляхом розширення повноважень і відповідальності місцевого самоврядування, створення виконавчих органів обласних та районних рад і створення (до проведення парламентських виборів) двопалатного парламенту і надання російській мові статусу другої державної. Крім того симптоматично і обрання кандидатом в президенти від ПР свого для Південного Сходу екс-губернатора Харківської області Михайла Добкіна, а не ліберала Сергія Тігіпка.
Це доказ того, що вибір між самостійністю в Україні і суб'єктністю в Росії зроблений. Причому далеко не на користь останнього. До того ж до України вже почали прибувати перші спостерігачі місії ОБСЄ, і двоє з них уже в Харкові, про що на зустрічі з керівництвом Харківської області розповів директор Центру запобігання конфліктів ОБСЄ Адам Коберацкі. Природньо вводити війська для Путіна в такій ситуації було б повним божевіллям. Чого за ним хто б що не говорив ні до, ні після анексії Криму не спостерігалося.