Битва пропаганди: хто вийде переможцем і що виграє Нагірний Карабах

5 жовтня 2020, 19:40
Експерти вважають, що в інформаційному полі сторони поки воюють як рівні

Паралельно з бойовими діями в Нагірному Карабасі між Азербайджаном і Вірменією розгорнулася справжня інформаційна війна. З боку практично неможливо розібратися в потоці дезінформації і численних фейків, які супротивні сторони щодня вкидають в інформаційний простір.

Сайт "Сьогодні" вивчав, на кого спрямовані удари в цій віртуальній битві й чи досягають вони мети.

Реклама

Головне:

  • Спочатку позиції Азербайджану в інформаційній війні були сильнішими.
  • Вірменія має більше можливостей вести успішну інформаційну війну.
  • Загалом сторони вийшли на паритет: явних переможців і переможених у цій битві немає.

Як воюють провокаціями

Війна між Вірменією та Азербайджаном супроводжувалася дезінформацією від самого початку.

27 вересня до своїх народів звернулися президент Азербайджану Ільхам Алієв і прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян.

Реклама

Просто порівняйте ці звернення:

Сьогодні вранці озброєні сили Вірменії, використовуючи різні види зброї, в тому числі важку артилерію, з декількох напрямків піддали обстрілу наші населені пункти, а також військові позиції ,. В результаті ворожого обстрілу є втрати, поранені серед мирного населення і військовослужбовців ... Азербайджанська армія в даний час завдає ударів по військових позиціях противника

Ільхам Алієв Президент Азербайджану

Звернення до народу 27 вересня 2020 року

Реклама

Азербайджан знову зробив широкомасштабні провокації. Є жертви і поранені, в тому числі серед мирного населення. Застосовуючи важке озброєння, противник атакує позиції Армії оборони Республіки Арцах (т.зв. "нагірно-Карабахська республіка", – Сьогодні) в усіх напрямках. Армія оборони веде запеклі бої .

Нікол Пашинян Прем'єр-міністр Вірменії

Звернення до народу 27 вересня 2020 року

Перевірити, чиє звернення містить більше правди, а чиє – лукавства, неможливо. Та й у будь-якому разі причини нинішньої війникриються зовсім не в черговій провокації однієї зі сторін.

Як відреагували ЗМІ та соцмережі

Експерти зазначають, що стратегія інформвійни в ЗМІ та соцмережах також відрізняється від попередніх часів.

"Вірменія спочатку робила ставку на традиційні ЗМІ, де у неї більше можливостей, ніж в Азербайджану. Той же приклад присутності т. зв. російських журналістів у Нагірному Карабасі підтверджує, що політично Москва підтримує Єреван, хоча і намагається позиціонувати себе як посередника і миротворця. Вірмени теж почали проявляти себе в соціальних мережах, але постфактум уже більше реагують", – говорить експерт, координатор групи "Інформаційний спротив" Костянтин Машовець.

Азербайджан же, спочатку поступаючись у можливостях ведення інформаційної війни в ЗМІ, зробив ставку на роботу "від людини до людини". Загалом, "ботоферми" активізувалися і з одного, і з іншого боку. Але тактика різна. Якщо вірмени працюють "на площах", тобто з масовою аудиторією, то Азербайджан обрав тактику "важких точкових ударів".

"Вони визначають ЛОМів у тій чи іншій цільовій аудиторії і працюють з ними через соцмережі. Коментують, наводять аргументи тощо. Це в російській, українській аудиторіях тощо. Видно, що виявляється системний підхід", – пояснює Костянтин Машовець.

Схожу думку висловив у коментарі "Сьогодні" й військовий експерт, керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко. За його словами, у пропагандистській війні між країнами величезну роль відіграють соціальні мережі як новий вид впровадження інформації, яку важко перевірити.

Якими "перемогами" обмінюються сторони

Отримавши відповідний імпульс від лідерів, інформаційна війна загуркотіла на всіх можливих фронтах.

Ось кілька прикладів.

Найпоказовіша інформація про втрати.

Про власні військові втрати сторони вважають за краще не повідомляти. Але водночас постійно інформують про втрати ворога. Причому в перші дні війни і Баку, і Єреван настільки захопилися "розгромом" супротивника, що цифри переступили всі можливі межі.

Наприклад, за інформацією Баку, на минулу п'ятницю було в цілому знищено:

  • 230 танків та іншої бронетехніки;
  • 250 артустановок;
  • 130 військових автомобілів;
  • 1 ЗРК С-300.

За інформацією Єревана, з початку війни Азербайджан втратив:

  • 250 танків та іншої бронетехніки;
  • 2 РСЗВ;
  • 110 БПЛА;
  • 16 вертольотів;
  • 11 літаків.

Якщо повністю довіряти цьому, то виходить, що вести війну з колишньою активністю і Азербайджан, і Вірменія зможуть хіба що кілька тижнів. Потім у них просто закінчиться озброєння. Втім, звичайно, якщо згадати війну на Донбасі, яка починалася нібито з того, що сепаратисти "зняли з постаменту" танк Т-34, а також те, що на сьогодні танків в "ДНР" і "ЛНР" більше, ніж у будь-якій європейській країні, то стає очевидним, що на війні всяке може бути. Але не без допомоги ззовні.

/ Фото: Сьогодні

"Сьогодні і Вірменія, і Азербайджан використовують всі три рівні інформаційної війни. Стратегічний, тактичний і оперативно-тактичний. Стратегічний рівень – це трансляція заяв офіційних осіб, зокрема представників інших країн, зустрічі, телефонні переговори. На тактичному і тактично-оперативному рівні сторони впливають насамперед на бойовий і моральний дух своєї армії і армії противника. Серед іншого і за допомогою дезінформації", – зазначив у коментарі сайту "Сьогодні" військовий експерт.

Як реагує міжнародне співтовариство

Крім інформаційної битви з усіма її недоречностями, які зможе помітити навіть непідготовлений спостерігач, ведеться війна на більш глибинних рівнях. Зокрема, на міжнародному.

За словами Костянтина Машовця, на початковому етапі війни у кожної зі сторін тут були свої переваги і недоліки.

Серед переваг Азербайджану – правова позиція. Світова спільнота вважає Нагірний Карабах територією цієї країни. Переважна більшість держав підтримують територіальну цілісність Азербайджану. Зі свого боку, зазначає експерт, Вірменія має впливову діаспору в багатьох країнах світу.

"Вірменія спочатку перевершувала Азербайджан в потенційних можливостях впливати на світову еліту завдяки наявності великої діаспори в багатьох провідних країнах. Нині діаспора використовується на 100%", – каже Костянтин Машовець.

По його словам, на зовнішньому рівні Вірменія працює за трьома головними напрямками:

  • намагається сформувати думку, що Карабах – споконвічно вірменська земля. Тут практикують екскурси в глибоку історію;
  • апелює до теми геноциду вірменського народу. Вірмени намагаються створити думку, що їхня поразка у війні й захоплення Азербайджаном Нагірного Карабаху спричинять різанину вірменів на цих територіях;
  • намагається показати себе жертвою, яка потребує міжнародного захисту. В межах цього напрямку Вірменія робить заяви про готовність до переговорів.

Окремий напрямок – робота на російську цільову аудиторію. Тут використовуються як різні смисли ("дружба з Росією", православ'я, членство в ОДКБ), так і інформаційні атаки на передбачуваного союзника. Як приклад такої атаки можна назвати згадуване повідомлення про нібито збитий Туреччиною вірменський літак.

Своєю чергою Азербайджан продовжує апелювати до справедливості. Лише останнім часом він почав розганяти інформацію про обстріл вірменами своїх мирних міст.

Хто перемагає в інформаційній війні

На думку Костянтина Машовця, нині спостерігається певний паритет в інформаційній війні.

"В Азербайджану була на початковому етапі й зберігається тепер ще одна важлива перевага: він воює сучасною технікою – БПЛА тощо. І там є можливість показати "картинку", яку беруть світові ЗМІ і яка розходиться соцмережами. За допомогою цього Баку може вести активний наступ в інформаційній сфері. Це дивляться", – говорить Машовець.

Водночас перевага згладжується тим, що вірмени оперативніші.

"Інформація з Баку запізнюється. Припустимо, звучить офіційна заява про взяття такої-то висоти. А відеопідтвердження надходить лише через кілька днів. За цей час вірмени встигають нав'язати думку, що повідомлення – фейк. Отже, у цілому підривається відношення до заяв Азербайджану. Я б сказав, що на сьогодні в інформаційній війні паритет з невеликою перевагою Азербайджану", – вважає Костянтин Машовець.

Що відбувається на фронті нині, дивіться в сюжеті: