При Порошенку чисельність української армії збільшилася на 85 тис. осіб. Фото: з архіву "Сегодня"
З моменту інавгурації президента Петра Порошенка минуло три роки – 7 червня 2014-го він в залі засідань ВР склав присягу і взяв на себе зобов'язання "усіма своїми справами боронити суверенітет і незалежність України". "Сегодня" згадала, як відбувалася ця процедура, зібрала "портрет гаранта" в цифрах, а також дізналася, як "коронують" президентів в різних країнах.
У перегонах за президентське крісло Порошенко переміг 25 травня, а третього червня український парламент призначив дату інавгурації на сьоме число. Офіційна частина відбулася в будівлі Верховної Ради. Після клятви на Пересопницькому Євангелії та Конституції України, підняття президентського штандарта і молебню в Софійському соборі Порошенко зустрівся з главами іноземних делегацій. За даними нашого МЗС, привітати українського президента приїхали представники 56 країн. Серед них були, наприклад, вже екс-прем'єр Канади Стівен Харпер, тодішній віце-президент США Джо Байден і попередник нинішнього голови Євроради Герман ван Ромпей.
Експерти називають кілька головних досягнень Порошенка за три роки. Політолог Вадим Карасьов зазначає відродження державних інституцій і особливо акцентує увагу на армії і службах безпеки. Також він ставить в заслугу президенту і пожвавлення національної економіки. Експерт зазначає, що це спільна заслуга президента і нашого Кабміну, – в цьому питанні вони з гарантом працюють злагоджено. Позитивні економічні зрушення підтверджують і дані міжнародних відомств – МВФ зафіксував зростання українського ВВП на 2%.
Дипломатичною перемогою президента називають укладання Мінських домовленостей. "Також не можна не згадати і останню подію, найяскравішу і найпомітнішу – надання Україні безвізового режиму з ЄС з 11 червня", – резюмує політексперт Володимир Фесенко.
"Коронація": магія сімки, запинки і сироти
Сама процедура інавгурації в різних країнах давно обросла власними правилами і умовностями. Так, в Штатах вона відбувається завжди в один і той же час – 20 січня опівдні, коли офіційно закінчуються повноваження президента, який йде. Хоча частіше інавгурація відбувається в різні дні, є країни, які, як і США, закріпили процедуру в календарі: в Мексиці це 1 грудня, в Бразилії – 15 березня, а в Колумбії – 7 серпня.
У державах Середньої Азії ритуал традиційно пишний. У тому ж Казахстані ось уже майже два десятиліття левова частка процедури інавгурації ґрунтується на магії числа сім і білому кольорі. Президент від своєї резиденції до конгрес-холу йде рівно сім хвилин, і за цей час звучать сім гарматних залпів. При цьому його шлях застелений білою доріжкою, довжина якої становить рівно 450 метрів, а присягу приймає президент, стоячи на білій же кошмі (великий шматок повсті). Велика кількість білого кольору пов'язує процедуру з древніми казахськими традиціями.
У Франції процедура "коронації" лідера країни куди скромніше – колишній президент зустрічає свого наступника на сходах Єлисейського палацу, після чого вони усамітнюються, і старий передає новому ядерні коди. А ось в Чехії інавгурація досить сувора – якщо новообраний президент в тексті присяги робить найменшу запинку або відступ, то це може стати причиною для негайного скасування результатів виборів і призначення нових, хоча досі такого казусу не траплялося. Варто зазначити, що попередній президент США Барак Обама, зачитуючи текст присяги 2009 року, двічі запнувся. А ось в ПАР на сьогоднішню процедуру інавгурації помітно вплинув апартеїд (політика расової дискримінації щодо корінного темношкірого населення, що проводилася з 1948 по 1994 роки). Ще 1999 року на честь інавгурації президента Табо Мбекі на всі пам'ятники колонізаторам наділи на голови зелені мішки. Крім того, сама церемонія почалася з того, що Мбекі особисто натягнув мішок на одну з статуй.
Однак нерідко президенти самі змінюють порядок цього ритуалу. Вісенте Фокс, який став главою Мексики 2000 року, відмовився від пишної процедури і вирушив до самих нетрів і конфліктного району Мехіко, де поснідав з безпритульними. Пізніше Фокс був визнаний одним з найхаризматичніших лідерів світу, який мало що зумів зробити для своєї країни.