Десантників проводжали в останню путь. Фото: Міноборони
У місто Броди Львівської області у неділю, 6 липня, доставили тіла загиблих авіаторів, повідомляє прес-служба Міноборони.
"Підполковник Андрій Бєлкін, майор Дмитро Шингур і майор Руслан Мазунов, які пілотували вертоліт Мі-8, 24 червня пострілом з переносного зенітного ракетного комплексу були збиті неподалік від гори Карачун у Слов'янську Донецької області. Разом з екіпажем на борту вертольота знаходилися ще 6 військовослужбовців. Ніхто не вижив", – зазначено у повідомленні.
Сьогодні, 6 липня, мешканці міста Броди вишикувалися вздовж центральної вулиці, щоб вшанувати пам'ять героїв-авіаторів. Люди тримали в руках квіти, в місті вирішили приспустити національні прапори з траурними стрічками. Під звуки траурного гімну Майдану "Пливе кача" три військові автомобілі проїхали через Броди до військової частини, де проходили службу офіцери.
На плацу авіаційної бригади бойових побратимів зустрічав весь особовий склад
Прощання з підполковником Андрієм Бєлкіним і майором Русланом Мазуновим відбулося у клубі військової частини. З майором Дмитром Шингуром бойові друзі попрощалися на плацу частини. На автомобіль поклали вінки і квіти. Після цього тіло льотчика-штурмана вертолітної ланки військово-транспортним літаком доставили в Запорізьку область, звідки він родом. У загиблого залишилися дружина, малолітні донька і син.
Майор Руслан Мазунов був бортовим авіаційним техніком вертолітної ланки. Його поховали в Бродах – не на центральному кладовищі, а на тому, що на вулиці Тернопільській. Так вирішила сім'я загиблого.
"Це дуже велике горе для нашого міста і району", – зазначила представник Бродівської міськради Оксана Приступа. За її словами, вісім силовиків з міської військової частини загинули на Донбасі. У всіх молоді сім'ї, маленькі діти. У Руслана Мазунова залишилася дружина і двоє синів.
Командира вертолітної ланки підполковника Андрія Бєлкіна поховали у Рівненській області в місті Радивилів, де він проживав з родиною. 2 липня йому виповнилося б 37 років. Сиротами залишилися троє дітей, старшому синові 14 років, одній доньці 12 років, другій – лише три.
"Це величезна трагедія для нас усіх, – розповів родич дружини загиблого пілота Іван Гадьо. – Надія (дружина загиблого) сказала молодшій трирічній доньці, що тато перетворився на ангела і тепер захищатиме маленьку сирітку з небес. Молодшій доньці просто не змогла сказати про смерть тата".
Іван розповів, що Андрій проходив військову службу в окремій бригаді армійської авіації у Львівській області, жив, будував плани на майбутнє, тричі літав у миротворчі місії на Африканський континент, але завжди повертався додому. А тут, на рідній землі, загинув, захищаючи свою землю і свій народ.
Офіцер був родом із Криму. Звідти попрощатися з сином приїхала матір. Вона взяла жменю землі з могили сина, щоб привезти частинку його душі в рідну Алушту.
Під час прощання у церкву святого Олександра Невського в Радивилові прийшли майже всі місцеві жителі.
"Боляче бачити, яке горе принесли чужі імперські амбіції у звичайні українські сім'ї, загибель Андрія – це втрата, яку нічим тепер не заповнити, – сказав односельчанин Володимир Жолнович. – Я добре знайомий з родиною офіцера. Чув, що він обіцяв дітям приїхати на свій день народження погостювати. А повернувся в домовині... Будемо молити Бога, щоб люди схаменулися, склали зброю і ми повернулися до мирного життя".
Поховали офіцера на місцевому кладовищі. Попрощатися із загиблим із зони АТО прилетіли бойові товариші Андрія. Під час церемонії військові не стримували емоцій.
"Сьогодні проводжаємо в останню путь загиблого від рук бандитів нашого брата. На його могилі клянемося помститися. Не дамо життя його вбивцям", – сказав один з офіцерів-льотчиків.
Священик із Радивилова отець В'ячеслав оголосив збір коштів на підтримку сім'ї пілота.