Степан Полторак. Фото: з архіву "Сегодня"
В понеділок президент України Петро Порошенко вніс до Верховної Ради кандидатуру нового міністра оборони України. Замість звільненого напередодні Валерія Гелетея, ця посада була запропонована командуючому Національною гвардією України Степану Полтораку.
Як пояснив під час зустрічі з майбутнім главою відомства сам президент, підставою для внесення його кандидатури стало, перш за все, спілкування з військовими. "Я поспілкувався з генералами, зустрівся з простими бійцями, з комбат. Бесіди з ними переконали мене в правильності мого вибору", – наводить слова Порошенка його прес-служба.
Кандидатуру нового міністра парламент повинен буде розглянути завтра, на останньому пленарному засіданні Верховної Ради. Порошенко вже висловив сподівання, що депутати Полторака підтримають.
МІЛІЦІОНЕР І ПРОФЕСОР. Майбутній міністр оборони України Народився 11 лютого 1965 року в селі Весела Долина, що в Одеській області. Випускник Орджонікідзевського вищого військового командного училища МВС СРСР, в 1983 році Полторак продовжив службу в лавах збройних сил.
У березні 2002 року Степан Полторак очолив харківську Академію внутрішніх військ МВС України. З викладацької роботи він пішов лише через 12 років – спочатку на посаду командувачем Внутрішніми військами МВС 28 березня 2014, а 13 березня, після того, як ВВ МВС були ліквідовані, за указом в.о. президента Олександра Турчинова очолив новостворену Нацгвардію.
Правда, треба зауважити, що депутати на цій посаді затвердили Полторака далеко не відразу – 1 квітня голосування за його кандидатуру успішно провалили, і тільки два тижні тому він отримав необхідну кількість голосів.
Кандидат педагогічних наук, професор, в серпні 2014 року, Полторак отримав звання генерал-полковника.
ОБВИНУВАЧЕННЯ. Не обійшлося, треба зауважити, призначення Півторака в Нацгвардію і без скандалів: в березні замглави Ради офіцерів В'ячеслав Білоус в ефірі "Громадського" розкритикував Полторака за те, що той під час подій Евромайдана відправив курсантів своєї Академії на Майдан, придушувати мирну акцію.
"Чому на посаду (голови Нацгвардії – ред.) пропонують Полторака, керівника міліцейської академії з Харкова, який відправляв сюди курсантів для придушення Майдану", – говорив він.
ОЦІНКИ. На думку директора Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимира Фесенко, таке рішення президента цілком закономірно. "Полторак командує Національною гвардією, має досвід керівництва великим військовим формуванням. Брати на цю посаду людину без такого досвіду достатньо ризиковано. Експеримент з Гелетеєм показав, що "кидати" на Міноборони людини з паралельної сфери – це теж несе певний ризик. З іншого боку, Полторак, як я розумію, добре себе проявив під час АТО, тому у президента є довіра до нього", – відзначає політолог.
"Так, дійсно, такий варіант (призначення громадянського політика – ред.) можна застосовувати, – вважає Володимир Фесенко, – але тільки в мирний час. А зараз на цій посаді має бути людина з військовими знаннями і військовим досвідом".
"Йде підміна понять. Шукають кандидата на посаду міністра оборони, а знаходять на посаду начальника Генерального штабу, – каже" Сегодня.ua "директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський. – Якщо йдеться про ефективність, як хочете назвіть – антитерористичної операції, спеціальної операції, то, що у нас зараз відбувається, – то за це міністр оборони не відповідає, він не є головнокомандувачем Збройними силами, за це відповідає начальник Генерального штабу".
При цьому міністр оборони, за словами Сунгуровського, повинен бути достатньо авторитетною фігурою навіть на міжнародному рівні, оскільки він повинен вести переговори з Російською Федерацією. "Він повинен бути авторитетним у колах Кабміну, тому що він веде мову про держзамовлення, про виділення коштів на реформування армії і так далі. Він повинен бути авторитетною фігурою в Збройних силах. Він повинен бути хорошим стратегічним менеджером. Не знаю, наскільки пан Полторак відповідає всім цим критеріям", – додав експерт, зазначивши: "Я нормально ставлюся до Полторак, але я не бачу в ньому тих якостей, якими повинен володіти міністр оборони. Можливо, вони проявляться".
Дійсно, каже Сунгуровський, є два процеси, які дуже сильно взаємопов'язані між собою, але які дуже сильно відрізняються за своєю специфікою.
"Це питання будівництва і розвитку Збройних сил і питання застосування Збройних сил. Це різні процеси, і очолювати їх повинні різні люди. Точно так само, як архітектор (в нашому випадку міністр, – ред.) будує будинок, а начальник ЖЕКу (Генштаб, – ред.) його експлуатує".
А ось екс-глава Генштабу Анатолій Лопата вважає, що оборонне відомство має очолити професійний політик. "Міністром оборони повинен бути високо підготовлений політик, який має хороші відносини в Кабінеті міністрів і у президента. Це повинно бути шановне обличчя серед політиків держави. Він повинен відповідати за бюджет Збройних сил, за їх фінансування і соціальний захист", – сказав він, додавши , що в переважній частині демократичних країн пост міністра займає цивільний.
При цьому експерт висловив думку, що керівництвом, розвитком та підготовкою Збройних сил повинен займатися Генеральний штаб. "Там одноосібні якості повинні спиратися на колективний розум Генштабу, і якщо це так, тоді цивільному міністру легко керувати збройними силами", – сказав Анатолій Лопата.