Фото: pixabay.com
Через 10 років в Україні не залишиться жодного інтерната. Чому ? Тому що в інтернатах тільки 8 % сиріт в інших дітей в живих принаймні один з батьків , дітей з інвалідністю – 17 % . А основні причини потрапляння дітей в дитячі будинки – бідність сім'ї і складні життєві обставини .
Спочатку з інтернату виведуть дітей з благополучних сімей
"Багато дітей отримують помилкові діагнози. Це робиться, щоб залишити їх в інтернаті, нібито їм потрібна додаткова допомога. Приписують пороки розвитку, затримку розвитку. А це зовсім здорові діти, які потребують сім'ї", - розповідає в. о. міністра охорони здоров'я Уляна Супрун.
Діти з інвалідністю будуть навчатися зі здоровими однолітками
У школах вже почали відкривати інклюзивні класи і робити будівлі доступними для пересування всіх дітей. "Якщо це дитина з якимись особливими освітніми потребами, наприклад, у неї порушення мови, вона може вчитися в школі за місцем проживання. Але для цього треба відкрити інклюзивний клас, взяти додаткового педагога, який буде помічником цієї дитини і, відповідно, вона може жити в своїй сім'ї", - вважає Олена Ремень, завідуюча відділом забезпечення діяльності уповноваженого президента України з прав дитини
Сім'ям з дітьми з інвалідністю будуть допомагати соцпрацівники
Інтернати перестануть приймати дітей
Діти, яким не знайдуть батьків, будуть жити в групових будиночках по 15-10 осіб
В одній кімнаті будуть жити двоє – троє дітей . Умови в будиночку будуть максимально наближені до сімейних . З дітьми в будиночку буде п'ять вихователів – за кожним закріпиться по дві- три дитини . Діти будуть жити в кімнатах по двоє – троє . При цьому діти будуть ходити в загальноосвітню школу .
Замість інтернатів у громадах відкриються Центри соціальної допомоги сім'ї і дітям
Їх метою буде зберегти дитині сім'ю, а не забрати її від батьків . "Наприклад, в Житомирській області є інтернат з 192 дітьми. Всіх дітей батьки забирають додому або на вихідні, або на канікули. Таким чином це можна вважати навіть інтернатом. Але чомусь цей заклад існує", - розказує Маріанна Онуфрик, керівник Національного офісу по реформі деінституціалізації (EDGE) при уповноваженому президента України з прав дитини.
Дитину заберуть, якщо є загроза її життю...
Але тимчасово , поки проблему не вирішать . Наприклад , якщо дитина живе в неблагополучній сім'ї , батьки п'ють або б'ють дітей – її заберуть в Центр соціальної підтримки сімей та дітей , поки батьків лікуватимуть від алкоголізму і навчати , як правильно виховувати дитину . Якщо це не вдасться – тоді дитині будуть шукати нову сім'ю , а не поміщати в інтернат .
"В інтернатах дітям не вистачає тепла, обіймів. Ми підтримуємо деінституціалізацію – діти повинні вчитися в школі. Є випадки, коли в сім'ях насильство, але не треба створювати для таких дітей гетто. Треба знайти сім'ю для кожної дитини: приймальну, або патронатну. Але щоб дитина була в сім'ї і ходила в звичайну школу", - каже Павло Хобзей, заступник міністра освіти.
Спортивні та інші школи-інтернати для обдарованих дітей не закриють
"За Стратегії реформи, інституцією вважається заклад, де знаходиться 15 і більше дітей протягом більше трьох місяців і цілодобово. Ліцеї, де навчаються обдаровані діти і повертаються додому на вихідні – це вже не умови інституції. Спеціалізовані інтернати не в фокусі на першому етапі. Ми будемо вивчати можливості і далі з ними працювати, але підходи повинні бути іншими", - пояснює Маріанна Онуфрик.
Чим інтернати погані?
20 % випускників інтернатів мають судимість , а кожен десятий закінчує життя самогубством . Все тому , що в інтернаті дитина ізольована від суспільства і не вміє будувати взаємини з іншими людьми . Кожні три місяці перебування дитини в інтернаті призводять до затримки фізичного розвитку на місяць , говориться в Міжнародному дослідженні стану розвитку дітей , усиновлених з інституцій Miller and Hendrie . Діти випускаються з дитбудинків неготовими жити в суспільстві .
"Я жила в інтернаті з хорошими умовами, але коли я випустилася з нього – була практично повністю асоціалізованою. В інтернаті я була закрита, як в коробці. Ми жили в інтернаті, вчилися в ньому. Ми не виходили з нього, навіть коли нам було по 17 років, – розповідає випускниця інтернату Ліна Дешвар. – Я чітко пам'ятаю один момент з інтернату в Луганську. Я єдина на весь заклад була з інвалідністю. на різдвяні свята мене завжди садили за спинами працівників інтернату. Я ніколи не бачила, ні Нового року , ні ялинки, ні діда Мороза. Коли нам привозили подарунки, наш вихователь говорила: "Ви покладіть, будь ласка, ваші подарунки і підіть помийте руки". Ми так і робили, тому що маленькі були. Коли ми поверталися – подарунків не було. Ми навіть потім їх не бачили. Був випадок , коли вихователь не міг зі мною впоратися, я трохи нервувала – вона просто побила мене шваброю. Мені вже 27 років, але я по сьогоднішній день не можу взяти в руку швабру. У мене була подруга, вона була дуже розумною і добре вчилася, але через те, що у неї була перша група інвалідності, її відправили в інтернат. На сьогоднішній день вона так і живе там – їй 29 років. На ній повністю поставили хрест, їй не дали можливості вчитися у вузі, хоча вона була однією з кращих в класі. Тому я хочу, щоб інтернатів не було, вони калічать життя дітей".