Фото AFP
У Вірменії тривають масові акції протесту, які почалися 19 червня через рішення влади підняти енерготарифи. Тисячі людей вийшли на вулиці столиці держави. Вірмени висловлюють невдоволення не тільки підвищенням вартості комунальних послуг, але і роботою діючого президента Сержа Саргсяна. Однак політичні експерти кажуть, що протести у Вірменії, яка є єдиним союзником Росії на Закавказзі і одним з найближчих – на пострадянському просторі, не відвернуть увагу Москви від подій на Донбасі.
"Вірменія геополітично дуже залежить від Росії, – прокоментував Сегодня.ua глава Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко Росія відвернеться від Донбасу, якщо у них щось трапиться. Вони не будуть посилати війська до Вірменії. Там і так є військова база, та й характер політичного режиму не зміниться, а якщо і буде якась корекція влади – особливі відносини з Росією збережуться".
Візуально події в Єревані в чому схожі з київськими подіями в кінці 2013 року. Протести носять масовий характер. Не дивлячись на спроби силовиків розігнати людей за допомогою водометів, величезна кількість місцевих жителів продовжують відстоювати свої позиції.
Фото AFP
Але незважаючи на схожість з українським Майданом, політичні експерти запевняють – те, що відбувається у Вірменії має ряд істотних відмінностей.
"Розвиток подій може нагадувати український Майдан – коли поліція застосовує необґрунтовану силу до мітингувальників. Але говорити, про те, що вірмени готові на такий опір, як українці – поки ще рано", – коментує Сегодня.ua політолог Ярослав Макітра. Також, за словами експерта, вірмени добре пам'ятають лютневі події 2008 року, коли після президентських виборів у країні пройшла серія протестів. Люди вийшли на вулицю через масових порушень у виборчому процесі. Тоді в сутичках із силовиками загинуло 8 осіб, але і це не привело до революції.
Незважаючи на те, що в Україні під час Євромайдану, як і зараз у Вірменії, з боку протестуючих звучать антиросійські настрої, причини протестних настроїв – зовсім різні. "Принципово неправильно називати це Майданом, – розповідає Володимир Фесенко. – Формальні подібності є, але, не можна проводити аналогії. У нас Майдан спочатку не носив антиросійського характеру – він був проєвропейський. Антиросійська хвиля виникла після анексії Криму та агресії на Донбасі. І у Вірменії є протест проти російської компанії, але немає в цілому протиросійського протесту".
Фото AFP
Незважаючи на такі настрої мітингувальників, Росія продовжуватиме грати у Вірменії важливу політичну роль, упевнений професор кафедри політології Національного університету "Києво-Могилянської академії" Олексій Гарань. "Антиросійські настрої будуть наростати, але ми повинні розуміти, що Росія – фактично єдиний союзник Вірменії, яка продовжує перебувати в стані військового конфлікту з Азербайджаном", – заявив він у коментарі Сегодня.ua.
Тліючий військовий конфлікт в Нагірному Карабасі в нинішній ситуації може бути використаний проти вірменської опозиції. "Це обмежує можливості опозиції – влада може апелювати до питань національної безпеки і звинувачувати опозицію в тому, що вони грають на стороні зовнішнього ворога", – розповів Олексій Гарань.
Однак необхідно враховувати і дуже складну економічну ситуацію в країні. "Коли Вірменія відмовилася від угоди про Асоціацію з Євросоюзом, вона сама себе як би ізолювала, і суспільство це проковтнуло. А от зараз у зв'язку з підвищенням цін на електроенергію, яка знаходиться в монополії російського постачальника – було спровоковане невдоволення владою. Зараз це невдоволення переноситься на владу, яка обрала Євразійський союз", – пояснив Гарань.
Фото AFP
В цілому політологи заявляють, що спрогнозувати розвиток ситуації в Єревані вкрай складно. Влада Вірменії діє обережно – враховуючи протестні настрої, які відбулися в кінці 2013 року в Києві після агресивних дій правоохоронців. Якщо політики Вірменії не зможуть вгамувати протест нинішніми методами, то переведуть його в латентну фазу. "На нинішньому етапі влада Вірменії враховує українські події. Нехай перевищує силу, але зараз не видно явної агресії з боку вірменських політиків", – прокоментував політолог Ярослав Макітра.
Фото AFP
В цілому події продовжують залишатися напруженими. Щоб вийти з ситуації, що склалася, вірменські політики намагаються лавірувати і застосовувати різні методи впливу на демонстрантів. "Складно зараз уявити – чи вдасться владі контролювати ситуацію. Поки що їй вдалося зманеврувати – комбінацією силових і політичних методів "- пояснює Гарань.
До чого призведуть протести: варіанти розвитку подій
Силове придушення протестів у Єревані, якщо влада на це піде, може нести далекосяжні наслідки. Експерти розповідають, що розгін демонстрантів не вирішить проблему, а тільки посилить ситуацію. "У майбутньому це може перерости у велике протистояння, – розповідає Ярослав Макітра. – Ситуація накручується, і те, що на початку здавалося економічним протестом, набуває політичної форми і в найближчі роки може виплеснутися в масштабні акції протесту".
Фото AFP
Політологи зазначають, що нинішні акції в Єревані вже принесли певні плоди і дали старт для зародження нової політичної сили. "Починається новий період політичного життя Вірменії. Застій, який тривав останні роки, коли не було альтернативи чинній політичній партії, закінчився. У Вірменії починається період політичної турбулентності", – розповів Володимир Фесенко.
Також експерти говорять про те, що якщо влада спровокує протестуючих – не виключений варіант негативного розвитку подій у Вірменії. У подібному випадку можливе масове кровопролиття.
"Можливо, якщо в найближчі дні відбудуться якісь екстраординарні події, як це було в Україні – тоді влада зовсім втратить під собою ґрунт", – розповідає Ярослав Макітра. Однак, за словами експерта, ситуація, яка склалася в країні з Нагорним Карабахом, утримує багатьох протестувальників від більш радикальних дій. "Не треба забувати, що у Вірменії є гаряча точка – Нагірний Карабах. Вірмени чітко розуміють, що будь-які спалахи всередині країни – завжди приводили до загострення конфлікту в Карабаху, – розповідає Макітра. – Слабкістю Вірменії скористається Азербайджан, який має своє бачення розвитку невизнаної "Нагірно-Карабахської республіки". Там може виникнути загострення, проте говорити про проведення якихось референдумів по аналогу України можна. Там немає такого локального і компактного проживання представників "російського світу", щоб за таким сценарієм розвивалися події".