Президент Росії Володимир Путін заявив, що Москва готова виконати перед Вірменією союзні зобов'язання, передбачені Договором про колективну безпеку. Але лише тоді, коли настануть підстави, виписані у Договорі.
Що це за підстави і чи піде Володимир Путін на зіткнення з Азербайджаном і (швидше за все) з Туреччиною розбирався сайт "Сьогодні".
Головне:
- Договір про колективну безпеку розглядає агресію проти будь-якого з членів ОДКБ, як агресію проти всіх держав договору. Але сама ОДКБ – "мертва організація"
- Вірменія де-юре не є жертвою агресії Азербайджану, понад те, офіційно вона взагалі не бере участь у війні.
- Швидше за все Єреван за неофіційними каналами звертався до Москви щодо підтримки і отримав відмову. Тому офіційно цю тему піднімати не поспішає
- Заява Путіна може бути як попередженням, так і капітуляцією
Чому Кремль не втручається
У середу, 7 жовтня президент Росії Володимир Путін, нарешті, відповів на питання, чи готова Росія виконувати свої зобов'язання перед Вірменією в межах ОДКБ.
"Бойові дії, на превеликий наш жаль, досі тривають. Вони тривають не на території Вірменії. Щодо виконання Росією своїх договірних зобов'язань в межах цього договору, то ми завжди дотримувалися, дотримуємося і будемо дотримуватися своїх зобов'язань", – сказав Володимир Путін.
Що мав на увазі російський президент?
Перш за все незаперечний факт:
- Азербайджан розпочав наступальні дії на власній міжнародно визнаній території. Вірменія не є жертвою агресії.
У статті четвертої Договору про колективну безпеку, зокрема, йдеться про те, що агресія проти будь-якої з держав ОДКБ розглядається, як агресія проти всіх членів. "У разі вчинення агресії всі інші держави-учасниці на прохання цієї держави негайно нададуть їй необхідну допомогу, зокрема й військову", – наголошується у Договорі.
Але річ у тім, що офіційно Вірменія навіть не приймає участь у війні. Так, наприклад, в одному з останніх звернень до вірменського народу прем'єр-міністр Вірменії Нікола Пашинян так описав ситуацію: "Ось уже тиждень армія оборони Арцаха, наші добровольчі загони, б'ються на смерть на священній землі Арцаха".
Тобто навіть Єреван не визнає участь у війні своїх збройних сил. А тому, стаття 4 на цей момент де-юре не працює.
Які кроки здійснює Вірменія
Як уже писав сайт "Сьогодні", одним з головних завдань Вірменії на сьогодні є залучення Москви до конфлікту на своєму боці. Єреван неодноразово робив спроби показати себе жертвою агресії. Взяти хоча б інформацію про нібито збитий турецькими ВПС вірменський винищувач. Або про обстріл міста Варденіс у Вірменії.
Будь-який з цих приводів Москва могла б трактувати, як акт агресії. Понад те, нинішні обстріли вірменськими військами мирних міст Азербайджану, на думку деяких експертів, мають одну єдину мету: викликати у відповідь симетричні удари по території не тільки Нагірного Карабаху, а й Вірменії. У цьому випадку Єреван отримав би незаперечні докази агресії.
При цьому офіційно Вірменія в ОДКБ не зверталася, і як стверджують офіційні особи, поки не планує.
"Звернення в ОДКБ – політичне питання. Дуже важко говорити про межі, коли настав час звернутися. Ми тісно працюємо з ОДКБ, але запустити конкретні процедури – інше питання" , – сказав прем'єр Пашинян.
Правда, через три дні представник Міноборони Вірменії Арцруні Ованесян заявив, що Єреван збирає і надасть ОДКБ факти агресії Азербайджану проти Вірменії.
Експерти не виключають, що на рівні телефонних переговорів Вірменія зондувала питання, чи зможе Москва втрутитися у війну. І, судячи з усього, на даному етапі отримала негативну відповідь. Саме тому Єреван і не акцентує увагу на темі ОДКБ.
Чи заступиться Росія?
Якщо факти агресії будуть надані Єреваном в ОДКБ, чи означає це, що Росія поспішить на допомогу Вірменії?
Зовсім ні, – стверджують українські військові експерти:
- Для Москви не потрібен привід, щоб ввести свої війська на ту чи іншу територію, в той чи інший спосіб, що вона вже довела в Криму і на Донбасі.
- Якби у Кремля було бажання, він би давно надав допомогу Вірменії – технікою, посиленням присутності в цій країні, "вагнерівцями" і т.п.
"Якби Путіну це було потрібно, вони б знайшли привід, щоб втрутитися. Влітку нинішнього року, під час чергової ескалації між Азербайджаном і Вірменією сім російських транспортних Іл-76 просто привезли до Вірменії всю апаратуру і екіпажі. І азербайджанські безпілотники, які зараз панують в повітрі, тоді буквально за півдня були зметені з неба. Дуже великі втрати були", – зазначив у коментарі сайту "Сьогодні" військовий експерт Михайло Жирохов.
За його словами, Путін втрутиться у конфлікт тільки тоді, коли йому це буде вигідно.
"У першій карабаській війні Росія не допустила повної поразки ані тієї, ані іншої сторони. І зараз їм важливо залишити ситуацію, яка була до війни. Тоді Москва постачатиме зброю і тій, і іншій стороні, вимагати якихось поступок. Поки що у Москви руки повністю розв'язані. Як тільки Путін вирішить: "Пора!", – на наступний же день у вірмен з'являться "Панцирі", піхота, ППО, які будуть збивати азербайджанські безпілотники", – зазначає експерт.
Поки ж, на його думку, Москву стримує одне: Кремль хоче залишитися над сутичкою. Інакше він втратить статус миротворця, який негайно прийме Туреччина.
Чи означає це капітуляцію?
Військовий експерт Михайло Самусь озвучує кардинально протилежну думку:
- Заява Путіна – фактичне визнання поразки на Кавказі.
- Москва боїться і в жодному разі не піде на конфронтацію з Туреччиною.
- Така позиція може викликати вкрай негативні процеси у самій Росії, аж до її розпаду.
"Росія зазнала кількох стратегічних поразок від Туреччини в Сирії і в Лівії. У Москві розуміють, що якщо черговий удар "під дих" вони отримають "на своїй території", на Кавказі, то це буде означати миттєві зміни в геополітиці, остаточне руйнування впливу Росії у регіоні і на пострадянському просторі загалом. Це миттєво зруйнує міф про велич і силу Росії. Що в свою чергу викличе дуже серйозні, незворотні процеси у самій Російській Федерації. Перш за все, на півдні Росії, на Кавказі. Там зрозуміють, що Москва не є навіть регіональним лідером, регіональним лідером стала Туреччина. І почнуться відцентрові процеси, аж до розпаду Російської Федерації", – зазначив у коментарі сайту "Сьогодні" Михайло Самусь.
На його думку, нинішня заява Володимира Путіна лише звучить, як готовність надати підтримку союзній Вірменії у разі агресії. Насправді, це капітуляція.
"По-перше, якщо Путін каже, що Росія – це Major Power, то він повинен вести себе, як Major Power. Не боятися таких регіональних гравців, як Туреччина. Захищати свої інтереси (які зараз ігноруються) і союзників. Але Путін раптом "згадав" про міжнародне право, про формальності, які його ніколи не зупиняли. При тому, що Росія чудово розуміє, що тими ж новітніми турецькими безпілотниками, які тільки в кінці серпня- у вересні Азербайджан отримав, управляють турецькі розрахунки. Упевнений, що Туреччина допомагає і розвідкою, і логістикою і так далі. Якби Путін реально хотів би зупинити Ердогана, він би це давно зробив. На мій погляд, заява Путіна – визнання безсилля, капітуляція", – зазначає Михайло Самусь.
За його словами, навіть якщо Москва отримає від Вірменії неспростовні докази агресії проти неї, а також звернення про допомогу, Кремль просто проігнорує прохання.
"Насправді він боїться вступати у протистояння з Туреччиною, оскільки не може нічого їй протиставити. Доведено подіями в Сирії і в Лівії ", – зазначив Михайло Самусь.
ОДКБ ні до чого?
А що ж інші члени ОДКБ? Адже договір зобов'язує не тільки Росію, але і Білорусь, Киргизстан, Казахстан і Таджикистан – тобто кожна держава, що підписала документ, прийти на допомогу, коли попросить союзник.
Експерти не мають щодо цього жодних ілюзій
"ОДКБ мертва структура, в якій право голосу має тільки Росія. Цей мертвонароджений проєкт не годен ні на що. Жоден з членів не сприймає ОДКБ, як ефективну структуру", – зазначає Михайло Жирохов.
Аналогічної думки дотримується Михайло Самусь.
"Це "паперова" організація. Причому для Росії завжди була важливою лише стаття перша договору (заборона вступати в інші союзи і блоки – Авт). Можна сказати, для цього блок і створювався. ОДКБ ніколи не була задіяна для цілей захисту учасників блоку. І я сильно сумніваюся, що буде задіяна в майбутньому. Це розуміють всі учасники. Що? Білорусь, яка поставляла Азербайджану РСЗВ "Полонез", відправить зараз проти нього свої війська?!? "
Отже, на думку експерта утримаються від військового втручання й інші члени ОДКБ. Тим більше, що стаття шоста Договору про колективну безпеку дуже туманно зазначає, що "Рішення щодо використання сил і засобів системи колективної безпеки відповідно до статей 2 і 4 Договору приймається главами держав-учасників" . Тобто, можуть вирішити, а можуть і ні.
Що відбувається зараз з обох боків фронту вірмено-азербайджанської війни дивіться у сюжеті: