З'явилася думка, що проводити вибори на Донбасі дуже небезпечно, але ЦВК вважає: вони необхідні
Загострення ситуації на Донбасі на цьому тижні позначилося на всьому. Його наслідком стали і нові санкції проти Росії, і поставлені під питання місцеві вибори.
ОСТАННЄ СЛОВО ЗА ЦВК. Правда, ситуація з місцевими виборами не настільки однозначна. З одного боку, коли донецький і луганський губернатори кажуть, що вибори проводити не можна через що посилилися боїв, вони начебто й праві – нічого не варта того, щоб ризикувати життями громадян. Але, з іншого, торік у нас був досвід проведення президентських і парламентських виборів в ситуації не гірше нинішньої. А осінні парламентські і зовсім проводилися майже при тій же лінії розмежування, що і зараз, і тоді можливість голосування ніхто не ставив під сумнів. Власне, голова Центрвиборчкому вже висловив думку, що вибори повинні бути. А оскільки рішення буде прийматися саме ЦВК (хоча і за поданням губернаторів), вони, швидше за все, відбудуться.
САНКЦІЇ. Тим часом Кабмін оголосив, що приєднується до останніх санкцій, які оголосили Штати Росії. Жест цей чисто символічний, оскільки санкції були персональними, а великих російських бізнесменів навряд чи можна налякати забороною на в'їзд в Україну або блокуванням рахунків в українських банках, де вони нічого не тримали.
Проте цей крок необхідно було зробити, оскільки ніхто на Заході не зрозумів би, чому вони вводять обмеження для росіян, а українці, заради яких це все і робиться, відмовчуються.
А от українські санкції ще на одному фронті – гуманітарному – виглядають досить сумнівно. На цьому тижні Держкіно оголосило, що за рік до показу в Україні заборонено 376 російських фільмів і серіалів, а Держтелерадіо опублікувало список 38 заборонених до ввезення книг.
Відносно фільмів такі заборони досить виправдані – значна частина українців як і раніше основним джерелом інформації вважає телевізор, і в разі вилучення якого-небудь серіалу про доблесних міліціонерів не піде в інтернет з метою подивитися новий сезон.
А от з книгами все інакше. Україна (як і весь колишній СРСР) перестала бути найбільш читаючої країною, а тому той, хто шукає книгу, входить в особливу категорію. Він буде шукати і знайде її – не в магазині, так в інтернеті. Більше того, заборонений плід солодкий подвійно, і "список 38" для читаючої (і думаючої) публіки цілком може стати рекламою – адже цікаво ж, що там нам забороняють.
Саме за таким принципом ще в Радянському Союзі ставали легендарними "Архіпелаг ГУЛАГ" Олександра Солженіцина і відверто нудний для основної маси людей "Доктор Живаго". Деякі з книг, якби їх не заборонили, а надрукували, ніхто б і не помітив. Немає сумніву, що багато із заборонених книг навряд чи зацікавили читача. Деякі з них, до речі, не один рік вже лежали на прилавках, і ніхто їх не купував. Тому, ймовірно, правильніше було б залишити їх у спокої і не привертати увагу, наступаючи на ті ж граблі, якими расшібла собі лоба радянські цензори.
АГІТАТОР У ПЛАВКАХ. Адже саме так вчинили зовсім недавно зі створеним в Москві "Комітетом порятунку України". Якби ця справа потрапила в руки незграбних пропагандистів, ми б зараз мали десятки гнівних заяв про те, що на "Україну насувається смертельна небезпека", і комітет став би представлятися реальною загрозою. А замість цього був лише десяток інформаційних повідомлень, які в соцмережах перетворилися на знущальні карикатури.
Та й як можна серйозно ставитися до подібних починань, якщо вже через тиждень одного з головних "рятувальників", Ігоря Маркова, затримали в італійському Сан-Ремо! Можна, звичайно, припустити, що відомий одеський боєць опору почав передвиборну кампанію "кандидата в президенти" Володимира Олійника, агітуючи в плавках на середземноморському курорті. Але видається більш імовірним, що Марков, витративши всі сили на прес-конференцію з нагоди створення "Комітету порятунку", вирішив відновити їх у Європі. Ймовірно, краще б він зробив це в Криму...