Арсеній Яценюк в Раді. Фото AFP
ПРЕМ'ЄРІАДА. Подією номер один, природно, була спроба відставки прем'єра. Такого ажіотажу навколо кадрового питання український парламент не пам'ятав, мабуть, з 2008 року, коли в його стінах скандально прибирали спікера. До речі, теж Яценюка.
Але якщо в 2008-му операція "Відставка" вдалася, то в 2016-му провалилася. Зараз немає сенсу описувати, як саме це відбувалося, – про це вже розказано не один раз. Але є сенс розібратися, чому так сталося і що буде далі.
Версій висувалося багато. І майже всі вони аж надто конспірологічні. Насправді все, ймовірно, і простіше, і складніше.
Складно бути прем'єром і подобатися всім. Так само, як мало кому подобався прем'єр Микола Азаров, але він протримався майже чотири роки, так як для дуже багатьох альтернативні варіанти здавалися ще гіршими. Аналогічна ситуація склалася і зараз: одна справа – розносити уряд в пух і прах, інше – в момент голосування задуматися над тим, що буде після.
Це "після" зупинило дуже багатьох. Тому що вони зрозуміли: в нинішній конфігурації парламенту альтернативою прем'єру Яценюку буде тільки ставленик президента. А посилення позицій Петра Порошенка хочуть далеко не всі.
Не хочуть цього і на Заході, вважаючи за краще поганий баланс сил будь-якого авторитарного режиму. Всі ці фактори разом і привели до того, що роботу Кабміну визнали незадовільною 247 депутатів, а його відставки захотіли тільки 194.
Ці ж фактори визначали і всі події після голосування. Зокрема, ними пояснюється, чому "Самопоміч" два дні думала, виходити їй з коаліції чи ні. Здавалося б, чого тут думати? Антікабмінівська позиція "Самопомочі" була такою ж відвертою, як і у "Батьківщини", але Юлія Тимошенко вийшла з коаліції майже відразу після провального голосування.
Однак у львів'ян були свої резони. Вийти з коаліції – значить, розвалити її, оскільки у БПП і "Народного фронту" 226 голосів немає. Що повинно бути слідом за розвалом? Або нова коаліція, або перевибори. Нову коаліцію створити в цій Раді складніше, ніж зібрати наосліп кубик Рубіка, а перевибори залежать від волі президента: не захоче призначати – і нічого з ним не зробиш. Залишаться в країні два центри влади – Банкова і Кабмін, а Рада буде не при справах. Потрібно це "Самопомочі"?!
І все-таки вони зважилися. Тому що в разі збереження себе в складі старої коаліції довелося б пояснювати, чому місяць твердили, що "з Яценюком ні за що і ніколи", а потім раптом залишилися саме з ним. Так що тепер парламент залишився без коаліції. Тепер почнуться довгі пошуки нового варіанту, під час яких кожна з п'яти фракцій початкового більшості спробує урвати собі побільше. І дуже сумнівно, що між їхніми апетитами знайдеться компроміс.
А в цілому вся ця ситуація показує, що нинішній парламент вже зовсім нежиттєздатний, і найкращим виходом для країни були б його перевибори.
ГУДБАЙ, ШЕНГЕН? Якщо в питанні відставки Кабміну Рада порадувала Європу, то в питанні прийняття законів явно засмутила. Парламент під тиском повернувся до Податкового кодексу норму про обов'язкові електронні декларації доходів і витрат чиновників та їхніх родичів вже в 2016 році, але при цьому змінив її до невпізнання. І планку для декларованих покупок з подарунками підняли, і список родичів обмежили, і, нарешті, на рік скасували кримінальну відповідальність за липові відомості в деклараціях.
Таку "боротьбу" з корупцією вже жорстко розкритикував посол Євросоюзу, і можна не сумніватися, що не менше жорсткою буде реакція Брюсселя в цілому. Так що нещодавні запевнення влади про те, що безвізовий режим з ЄС буде вже в липні, поступово стають черговою казкою.
ПАРТІЙНА ДИКТАТУРА. Ще один ухвалений Радою закон, який точно не потішить Європу, – про партійну диктатуру. Цей закон дозволяє з'їздів партії (читай – партійному керівництву) міняти партійні списки вже після того, як вибори пройшли. Що означає фактичне рабство депутатів: пішов проти волі вождя – залишився без мандата.
Чи підпише президент цей закон – питання. З одного боку, він змушений буде рахуватися з думкою Європи, та й диктатура вождів йому ні до чого – це звужує можливості маневру при потрібних голосуваннях. З іншого боку, Порошенко давно б відправив в уряд жодного свого нардепа, оскільки тоді в парламент за списком БПП пройде адвокат Геннадія Корбана, і потрібен закон, щоб цього колишнього союзника зі списку виключити. Для президента ідеальним був би закон, який можна було б застосувати один раз і тут же ветувати, але такого ще ніхто не придумав.
КОРДОН-27. Кого точно порадував парламент, проваливши відставку прем'єра, так це валютний ринок: в останні два дні долар нарешті перестав рости на міжбанківських торгах і навіть почав відкат назад. Втім, швидше за все, для цього були й об'єктивні причини: долар вище 27 гривень виявився настільки "неїстівним" для імпортерів, що вони перестали його брати.
Тільки цим можна пояснити той факт, що на міжбанку на початку тижня безготівковий курс піднявся на гривню, а готівковий і чорний ринок цього практично не помітили, відкорегувавши свої курси за все на 10-20 копійок. В результаті виявилося, що курс безготівкового і готівкового долара практично зрівнялися, а це найкращий показник того, що відкат неминучий. Що, в підсумку, і сталося вчора.
БЛОКАДА. І ще одна подія, яка весь тиждень йшло фоном кампанії щодо відставки прем'єра, – блокада російських фур в Україні. Почалося все, як на кримському перешийку – як акція активістів, яку змушений був підтримати уряд. І для формування такого собі "українського духу" – це і непогано. Але ось для економіки – черговий удар. Адже блокада привела до того, що тепер уже українські фури повертаються з російських трас. А оскільки основний український експорт йде на колесах, то саме Україна від взаємної блокади страждає більше, адже основний російський експорт (нафта і газ) йде по трубах, які ніхто перекривати не збирається (та й Європа не дасть).