/ Фото: Reuters
Кадри зайнятих азербайджанськими військовими міст і сіл Нагірного Карабаху вражають: порожні вулиці, покинуті будинки, забуті у поспіху домашні тварини. Вірмени йдуть, і поки Карабах буде азербайджанським, люди, швидше за все, не повернуться. У всіх на вустах питання про початок гуманітарної катастрофи в регіоні.
Чому вірмени Нагірного Карабаху залишають свої оселі
Головних причин три:
- війна
- страх репресій
- небажання жити під окупацією (як вважають вірмени).
Причому війна, мабуть, не головна з них. Вірмени Нагірного Карабаху серйозно побоюються різанини і навіть геноциду. Прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян заявляє, що це достатня причина, щоб світова спільнота визнала незалежність Нагірного Карабаху.
В іншому випадку вірмени Нагірного Карабаху будуть піддані геноциду. І в цьому немає ніякого перебільшення .
Водночас в Азербайджані наполягають, що вірменам в їхній країні ніщо не загрожує.
Тисячі вірмен живуть на території Азербайджану, ніхто їм слова поганого не скаже, вони – наші громадяни.
Куди йдуть вірмени
Невелика кількість біженців прямує вглиб т. зв. Нагірно-Карабаської республіки в надії, що війна туди не добереться.
Переважна більшість – до Вірменії. Один з перевалкових пунктів – у прикордонному вірменському місті Ґоріс.
Там відкрито пункт збору, куди привозять їжу, одяг і ліки волонтери і де біженців розселяють по готелях. Частина жителів Нагірного Карабаху їдуть одразу до родичів.
Дехто з вірмен – у кого є родичі в далекому зарубіжжі – відправляють жінок і дітей туди. Але таких небагато: всі вірять, що ситуація зміниться і незабаром всі повернуться до своїх домівок.
Чи спорожніє весь Нагірний Карабах?
Нікол Пашинян запевняє, що ніхто з вірмен жити під "азербайджанської окупацією" не буде. Це схоже на правду: вірмени дуже патріотичні.
Перед початком вірмено-азербайджанського конфлікту в кінці 1980-х в Азербайджані (включаючи Нагірний Карабах) проживало понад 390 тисяч вірмен. У 2000-х, за різними даними, – від 163 до 645, переважно люди похилого віку (в азербайджанських ЗМІ називали інші цифри – 30-40 тис.). Але це не рахуючи Нагірний Карабах. Тобто навіть у роки замороженого конфлікту вірмени не повернулися до Азербайджану.
Вірменії загрожує гуманітарна катастрофа?
Вірменська влада постійно говорить про це, закликаючи світову спільноту втрутитися і зупинити війну. Але насправді ситуація не така критична, як може здатися спочатку. Зайняті Азербайджаном населені пункти насправді дуже невеликі. У Фізулі проживало близько 17 тисяч людей, в Гадруті – 3,5 тисячі.
Та й сам Нагірний Карабах невеликий. За різними даними, там проживає 145-147 тис. людей (99,74% – вірмени). Навіть якщо всі вони покинуть свої оселі й переїдуть жити до Вірменії, це збільшить її населення всього на 5%.
Для порівняння: в Україні через анексію Криму та війну на Донбасі свої домівки покинули 1,45 млн громадян – саме стільки тимчасово переміщених осіб зареєстровано на сьогодні. Це 3,45% від числа довоєнного населення всієї України.
У випадку з Вірменією в підтримці біженців вірменами сумніватися не доводиться. Допоможе також велика вірменська діаспора. А ось стосовно допомоги союзників, зокрема Росії, є великі сумніви.
І вже, звичайно, ніяка допомога не зменшить гіркоту трагедії людей, змушених покинути свої будинки.