Партія "Слуга народу" недавно визначилася з ідеологією. Відтепер ідейної опорою всіх дій і рішень "слуг" буде центризм. Що це таке і як змінить це рішення партії життя простих українців – в матеріалі "Сьогодні".
Лібертаріанство – мати порядку
Як відомо, партія "Слуга народу" "виросла" з Партії рішучих змін (не плутати з Партією рішучих громадян), зареєстрованою у 2016-му році студентом КПІ. У 2017-му партія на хвилі популярності телесеріалу про президента Голобородька змінила назву на "Слугу народу", тоді ж очолив її друг дитинства Володимира Зеленського, а нині глава СБУ Іванов Баканов. Крім зміни назви і керівника ніяких інших рішучих змін, так само як і будь-яких політичних активностей, партія тоді не демонструвала. Зрозуміло, у керівництва партії не було потреби займатися визначенням її ідеологічних поглядів: мало у кого з громадян виникало питання, яку ідеологію сповідує одна із понад двох сотень неактивних українських партій.
Така потреба виникла лише влітку 2019-го, коли після приголомшливої перемоги Володимира Зеленського на президентських виборах команда нового президента взяла курс на перемогу також і на парламентських виборах. З партією у команди питань не було. Але питання до команди виникли у виборців. Точніше, у тієї невеликої їх частини, яка цікавилася, яку Україну все ж має намір будувати нова влада. І тоді в лексиконі цієї невеликої частини громадян з'явилося нове слово – "лібертаріанство".
"Наша ідеологія в цілому – залишити за державою сервісні функції, це і є лібертаріанство в нашому розумінні. Наша мета – українська ліберальна економіка", – розповів один з ідеологів виборчої кампанії президента, згодом перший віце-спікер парламенту Руслан Стефанчук.
Статті в інтернеті давали допитливому обивателю приблизне уявлення, що означає нова для країни ідеологія в теорії. Але ніяк не наближали до розуміння, чим лібертаріанство обернеться для України на практиці.
Тим більше що Стефанчук забув згадати, яку саме з численних течій цієї ідеології планують практикувати "слуги". А це важливо, оскільки лібертаріанство, що виникло ще в позаминулому столітті, хоч і не зуміло стати популярною ідеологією в світі, але змогло обрости численними ідеологічними відгалуженнями і нюансами. Чому, наприклад, радикальні лібертаріани впритул наблизилися до анархістів, в той же час помірні займали цілком легкотравну нішу поруч з лібералами.
Втім, скоро з'ясувалося, що лібертаріанську ідеологію готовий сповідувати Стефанчук, але ніяк не всі "слуги". Усередині партії виникли дискусії.
"Я з Русланом не до кінця згоден. Є підходи, є ціннісний базис. Лібертаріанство спрямоване на практично повне усунення держави... Ми не можемо піти по шляху лібертаріанства, якщо це відноситься до соціальної сфери, це неможливо на сьогоднішній день", – заявив на той час керівник партії Дмитро Разумков.
"Насправді лібертаріанство – це була ідея Руслана Стефанчука. Причому він говорив саме про помірне лібертаріанство. Воно не заявляє, що держава не потрібна, що податкова система не потрібна, як це стверджує традиційне лібертаріанство. Мова лише про те, що держава буде мінімізувати своє втручання в економіку", – розповів сайту" Сьогодні" народний депутат, член Вищої ради партії "Слуга народу" Олександр Качура.
У метушні виборів, а потім парламентсько-президентського "турборежиму" всі, втім, швидко забули про "ідеологізацію" і позиціонування партії. Тим більше, це виявилося непотрібним: без будь-якої ідеології "Слуги народу" виграли вибори і почали втілювати в життя президентську і власну партійну програму. І лише до середини зими, напередодні місцевих виборів питання ідеології знову стало актуальним.
Правильне рішення
"Ми центристи. Але це не той центризм, до якого ми звикли за час незалежності України. Коли ти не знаєш, хто ти, і кажеш, що ти центрист", – проголосив на з'їзді черговий глава партії Олександр Корнієнко.
Заперечень ні в залі, ні в партії не було. "Ми і були центристською партією. Зараз це просто викристалізувалося", – зазначив сайту "Сьогодні" Олександр Качура.
"Я за політичними переконаннями є правим центристом. Я прийшла в парламент з такими переконаннями і залишаюся правим центристом. І коли мої колеги були неолібертаріанцями, потім дрейфували до лібертаріанства і прийшли, нарешті, в центр, я дуже задоволена. Ми зараз дрейфуємо між правим центризмом і центризмом. Я буду переконувати своїх колег, що це саме та ніша, яку потрібно зайняти", – зазначила в коментарі сайту" Сьогодні" народний депутат від "Слуги народу" Ірина Верещук.
На думку політолога, керівника Комітету виборців України Олексія Кошеля, необхідність, нарешті, визначитися з ідеологією була продиктована "слугам" кількома причинами.
"По-перше, думаю, треба було дати відповідь на проголошену "ідеологію лібертаріанства", над якою всі сміялися. Крім того, опоненти партії влади постійно нарікали "слугам", що вони діють не в дусі задекларованої ідеології, швидше, всупереч. Це було слабке місце "слуг". Але головне, партії треба було забезпечити собі перед місцевими виборами якомога ширше поле для маневру. Зуміти сподобатися якомога ширшому спектру виборців – від сповідуючих ліві погляди до націоналістів. Центризм саме таке поле забезпечує", – говорить Олексій Кошель.
Так що таке центризм? На відміну від лібертаріанства, цей ідеологічний напрямок більш ніж знайомий українцям. Свого часу центризм сповідували такі "партії влади", як НДП, Блок "За єдину Україну" і навіть "Сильна Україна" Сергія Тігіпка. А якщо брати ширше і враховувати правоцентристські і лівоцентристські партії, то серед них ми знайдемо переважну більшість популярних сьогодні політсил (про що нижче). Центризм – своєрідний політичний оксюморон, оскільки трактується багатьма політологами як максимально деідеологізована ідеологія. Яка дозволяє не скочуватися в ідеологічні – націоналістичні або соціалістичні – крайнощі.
"Центризм – це така універсальна позиція, що дозволяє сподобатися і правим, і лівим. Це універсальне слово, за яке можна заховати все, що завгодно. Я пам'ятаю, що центристськими називали себе партії, що підтримували Леоніда Кучму. Вони не говорили "ми за НАТО" або "ми проти НАТО". Вони говорили, що це питання вимагає обговорення, вивчення, референдуму і так далі. І так по багатьох пунктах – державній мовіі тощо", – зазначає Олексій Кошель.
Як зазначив в коментарі сайту "Сьогодні" політолог Володимир Фесенко, партія прийняла "абсолютно правильне рішення".
"Насправді рішення абсолютно правильне. Хоча з приводу центризму – це, скоріше, позиціонування, а не ідеологія. Партія "Слуга народу" була і залишається центристською партією. Просто вони зафіксували те, що було. А всі заяви про лібертаріанство – це не більше ніж приватне позиціонування окремих осіб. Насправді позицію визначає Зеленський. А його ідеологією був і залишається живий, почасти деідеологізований центризм", – зазначає політолог.
У свою чергу Олексій Кошель зазначає, що за фактом ідеологія "слуг" – мікс лібералізму та популізму. Що, втім, не виходить за вкрай широкі і ефемерні рамки центризму.
"Якщо подивитися заяви і дії "слуг народу" – "держава в смартфоні", лібералізація в економіці, – я б назвав їх, скоріше, лібералами. Але якщо говорити в цілому про ідеологію цієї партії, то це, скоріше, популізм. Але популізм в хорошому сенсі цього слова – це апелювання до громадян і реакція на думку громадян. "Слуги" йдуть на поводу громадської думки навіть там, де, можливо, цього не варто було б робити", – каже Олексій Кошель.
Головна ідеологія – холодильник
Втім, для читача більш актуальним є питання, чи зміниться щось в діях партії влади зі зміною ідеології. І "слуги народу", і експерти відповідають, що всі задекларовані реформи і плани залишаться в силі.
"Усі законопроекти, які ми подали, реформи, які ініціювали, відповідають нашій новій ідеології. Тому нічого міняти ми не будемо – будемо йти в тому ж напрямку, в якому йшли", – зазначає Олександр Качура.
Більш того, за його словами, партія не має наміру реалізувати центризм "за підручником", а буде в різних сферах сповідувати різні ідеологічні підходи. Якщо в економіці це буде лібералізм, то в соціальній сфері – ліві підходи.
"Якщо ми лібералізуємо ринки – це ліберальний підхід до економічних процесів. Але за рахунок коштів, які ми отримаємо після лібералізації, після того, як економіка стане більш активно розвиватися, ми зможемо посилити роботу по соціальному напрямку. Тобто це вже те, про що говорять ліві. У різних напрямках це можуть бути різні ідеології – ліберальна в економіці, ліва в соціальній сфері. А в цілому, якщо подивитися на всю картину, це буде центристська ідеологія, центристський підхід. У нас головною ідеологією, як мені здається, повинен бути повний холодильник у людей. А як це називається – для них, мені здається, не так важливо", – говорить Олександр Качура.
Приблизно так само пояснює підхід партії до ідеології і його колега Ірина Верещук.
"Не думаю, що нам потрібно щось кардинально змінювати в підходах. Центризм – це посередині між лівими і правими. На мій погляд, це патерналістська політика, яка встановлює патерналізм держави, контроль держави там, де це необхідно. Якщо є незахищені верстви населення – сироти, багатодітні сім'ї, інваліди і так далі – держава буде їх захищати. Як в соціалістичній державі. Але якщо є ринок, ринкові відносини, приватна ініціатива, бізнес-правила і держава робить все, щоб цей напрямок розвивався – це той самий лібералізм. Таких підходів ми дотримувалися і раніше", – говорить Ірина Верещук.
У той же час, за словами Володимира Фесенка, якщо в гуманітарних і політичних питаннях "Слуга народу" дійсно сповідує центризм, то в економічних у неї спостерігається перекіс в сторону лібералізму.
"Якщо вже центристи, то потрібно шукати збалансовану політику і з тарифами, і з питань доходів населення. Тому що та політика, яку проводить нинішній Кабмін, – це класична ліберальна монетаристська політика. Тобто центризму, на мій погляд, партії не вистачає якраз в соціально-економічній політиці", – говорить експерт.
Електорату все одно
Аналогічними – тобто ніякими – будуть наслідки нового позиціонування партії і для її популярності серед виборців. Принаймні так вважають експерти. З одного боку, як уже говорилося, ідеологія центризму – зручний інструмент для розширення електоральної бази. З іншого – в Україні ідеологія партії в більшості не є визначальною для виборця на виборах.
"Насправді яку б ідеологію не проголосила партія влади, їй це мало в чому допоможе. Як і іншим партіям. Тому що в Україні немає запиту на ідеологію. Українці слабо розуміють, чим відрізняються консерватори від лібералів, а ті – від представників інших течій. Довгий час в незалежній Україні ми жили в парадигмі пострадянських ідеологій. Якщо в Європі лівизна і правизна сприймалися в контексті ролі держави, то в Україні – в контексті симпатій до радянського укладу, дружби з Росією, російської мови і, відповідно, симпатій до капіталістичного укладу, націоналізму та патріотизму", – говорить Олексій Кошель.
Володимир Фесенко, в свою чергу, відзначає, що українська політика відрізняється парадоксальністю.
"Минулої весни експерти одного з соццентрів зробили дослідження: хто з українських партій яку ідеологію сповідує. І з подивом – дійсно подивом для себе – виявили: майже всі наші провідні партії – лівоцентристи. Перед виборами всі проти зростання цін, за зростання зарплат, за пріоритет соціалки і так далі. Тому що це передвиборча повістка. Але щойно вибори закінчуються, як тільки партії приходять до влади, всі вони, як правило, займають правоцентристську позицію. Це парадокс української політики", – каже політолог.
За його словами, в Україні насправді для виборця ідеологія партій абсолютно ніякої ролі не грає.
"Грає роль особистість лідера, грає роль позиціонування партії по лінії проросійська-прозахідна. Де ідеологічний фактор дійсно працює, так це для правих і лівих партій – націоналістів і комуністів і їхніх виборців. При цьому, починаючи з 2004 року, головну роль грає не економічні ідеологія. У ролі квазіідеології виступає орієнтація на Європу або на Росію", – каже Володимир Фесенко.