Ренат Кузьмін, Фото: "Сегодня"
"Сегодня" продовжує серію публікацій з кандидатами у президенти. Цього разу наш співрозмовник – колишній заступник генпрокурора Ренат Кузьмін.
- Ренате Равелійовичу! Ви першим заявили про участь у передвиборній кампанії і зареєструвалися у ЦВК. Як прийшли до рішення балотуватися?
- Я дуже добре знаю, як працювала колишня влада. Також знаю, як працюватиме нова. Те, що зараз відбувається в країні, може закінчитися в гіршому випадку повним розвалом і знищенням України як держави. Я точно знаю, що треба зробити, щоб цього не сталося.
- Як вдалося заробити 2,5 млн грн внеску для реєстрації у ЦВК? Хтось допоміг?
- Я досить забезпечена людина, щоб обійтися без чиєїсь допомоги. Чомусь усі про це запитують, ніби в країні немає важливіших проблем.
- У передвиборчій програмі ключова ідея – перетворити Україну на процвітаючу країну, а громадян – у щасливих і забезпечених. Це реально в нинішніх умовах?
- Так, ключова ідея – змінити країну, створивши державу успішних, заможних людей. Щоб реалізувати її, необхідно кілька важливих кроків: визначити основу державності, провести референдум, прийняти нову Конституцію, побудувати економічну модель. Потрібні швидкі, ефективні рішення. Вдасться – будемо жити по-іншому.
- Конкретизуємо. Як визначати основу державності?
- Шляхом референдуму. Державний устрій повинні вибрати люди, визначившись, до чого вони тягнуться. Пропоную взяти на озброєння досвід розвинених країн, створивши Сполучені Штати Європи в Україні. Або Об'єднані землі України.
- Що це таке? І як збираєтеся поєднувати землі, якщо Україну, як Югославію, намагаються розтягнути по шматках?
- Нас лякають перспективою розподілу країни, сепаратизмом, федералізацією. Ці слова стали мало не лайкою. Хоча далеко не всі знають їх значення. На мій погляд, у тому ж федералізмі немає нічого поганого. Багато процвітаючих держав пройшли через нього. Наприклад, Бельгія, Німеччина. Я бачу своє завдання саме в об'єднанні України, але зробити це потрібно так, щоб усі громадяни країни могли демократичним шляхом визначити форму державного устрою.
- Як це бачиться в Україні?
- У рамках єдиної держави можуть бути об'єднані кілька федеративних утворень – Західноукраїнські землі, Південносхідні, Центральні. Землі, штати – не в назві суть. Суть у тому, що в кожному з утворень буде свій парламент, свій уряд, поліція. Свої податки, зрештою. Але всі ці землі – в одній державі під назвою Україна – зі спільними органами управління. Що тут поганого? У США – штати. У Європі – Євросоюз.
- Але як це на практиці здійснити, якщо регіони проголошують свої, незалежні від центру республіки?
- Потрібно створити Комісію національного примирення, включивши туди шанованих людей, вчених у галузі конституційного права, запросити фахівців з Європи, США та виробити механізм того, як і що потрібно робити. На референдумі визначилися з держустроєм, проголосували за нові закони, прийняли Конституцію, створили територіальні одиниці в рамках єдиної держави і почали жити по-новому, спокійно, в нормальній країні.
- А як підняти добробут громадян?
- За рахунок створення вільних економічних зон, впровадження кращого досвіду банківського бізнесу, скасування десятків податків, введення єдиного, загальнонаціонального, створення податкових гаваней. За рахунок використання природних ресурсів, як у Норвегії, Еміратах, де кожен громадянин отримує частку прибутку від їх використання. Природні багатства, за Конституцією України, є народним надбанням. Значить, і нашим з вами надбанням. Надра України оцінюються приблизно в 11 трильйонів доларів США. Тобто, понад $200 тисяч на одного громадянина, включаючи пенсіонерів і новонароджених. На особистий рахунок кожного надходитимуть кошти від використання природних ресурсів і від прибуткових галузей економіки. Ось схема, яку пропоную я.
- Якщо все так просто, чому цього немає?
- Тому що це нікому не потрібно. У владі не повинно бути бізнесменів, менеджерів. Хочеш заробляти багато – займайся бізнесом. Прийшов у політику – займайся державним управлінням країни. Необхідно, щоб в Україну з-за кордону повернулися найкращі фахівці, щоб до управління країною прийшла молодь.
- З ким готові працювати в коаліції, а з ким ні, якщо це буде, скажімо, Комісія національного примирення?
- Національне примирення – це тест на політичну зрілість. Коли львівські патріоти перестануть називати москалями донецьких, а ті мешканців західних областей бандерівцями, це стане першим кроком до примирення. Треба чесно сказати один одному: у нас різна історія, різна культура, різний світогляд, релігія – й та різна. Але при всій різниці, ми хочемо побудувати щасливу державу, і давайте, об'єднавшись навколо спільної ідеї, будемо її створювати.
- Чи вдасться повернути Крим?
- Як би сумно це не звучало, Крим здали без єдиного пострілу. Можна багато говорити, що Крим повернемо, але навіщо було його віддавати? Забрати можна тільки те, що віддають. Втім, у політиці немає нічого неможливого. І як Крим від нас пішов, так само може повернутися. Але тільки за певних умов.
- Для вас кримські події стали несподіваними? Чому Путін повівся так агресивно?
- Він президент своєї країни і захищає її інтереси. Він не президент України. Для Путіна на першому місці державні інтереси Росії. І він ними керується. Було б добре і правильно, якби наша влада так само думала про інтереси країни, а не про особисту вигоду.
- Як заспокоїти Південний Схід країни, що зробити, щоб і Донецьк, і Луганськ, і Харків не стали "Кримом"?
- Головна помилка попередньої влади – вона не чула людей, робила вигляд, що нічого не відбувається. Чинна – робить ту ж помилку. Якщо люди хочуть діалогу, влада повинна реагувати. Вислухайте, поговоріть з ними, виробіть спільне, взаємоприйнятне рішення, яке задовольнило б усі сторони. Федералізація? Чому ні? Нехай не одна, не дві-три людини визначають, як жити країні чи регіону. Нехай народ вирішить. А за нього це намагаються робити інші. Тоді заради чого полягла Небесна сотня? Заради чого люди виходили на Майдан? Хтось йшов під кулі снайперів, жертвуючи собою, а хто давав команду вбивати. Влада замовчує, що в протистоянні була й інша сторона, у якої також були загиблі, поранені – співробітники міліції, бійці Внутрішніх військ. Але одні герої, а інші – ніхто. Хіба це не наші з вами громадяни? 18-20-річних хлопчаків також розстрілювали в упор – чому про це влада мовчить?
Подивіться, що зараз відбувається в Слов'янську – місто у вогні. Проти людей спрямована армія, БТРи та інша військова техніка. Вже є жертви, і це не військові, а мирні жителі.
Сьогодні Генеральний секретар ОБСЄ Ламберто Заньєр заявив, що ситуація на Сході України обумовлена недовірою протестувальників до київської влади.
Сила застосовується до громадян України, які протестують, а не до терористів зі зброєю, як хочуть представити це деякі політики в Києві. Непогано б цим політикам заглянути в тлумачний словник, звернутися до законодавства України і розшифрувати для себе значення слова "тероризм".
Водночас депутати Донецької облради вимагають від Києва припинити силові дії і вивести війська. Вдумайтеся – війська проти свого ж народу. І що робити?
- В якихось політичних союзах і військових альянсах, по-вашому, Україна повинна брати участь, а в яких ні?
- Це також не повинна визначати одна людина. Потрібен референдум. У будь-якої проблеми є кілька рішень. А в кожному – кілька зацікавлених сторін. Нехай переконують, показують переваги того чи іншого рішення, чи стосується воно вступу до НАТО, в Митний союз, ЄС, інше формування або відмови від цього. Потім необхідно скликати представницький форум загальнонаціонального масштабу, широко обговорити проблему, виробити єдине, можливо, компромісне рішення. І тільки після цього приступити до його реалізації. Президент країни повинен думати не тільки про внутрішню, але і зовнішню політику держави та брати участь у геополітичних процесах.
- Що головне у мовному питанні?
- Проблема створена штучно. У країні мільйони російськомовних українців. Треба поважати їхнє право говорити рідною мовою. Як і право представників інших національностей, що живуть в Україні. Але якщо людина йде у владу, вона має знати, і говорити державною, прийнятою більшістю населення.
- Будь-яка передвиборча кампанія – війна компроматів. У вас як у кандидата вистачає недоброзичливців. Не боїтеся вкидання негативу?
- Ні, не боюся.