На голосування по мережі потрібні мільярди гривень і 5-8 років. фото УНІАН
До наступних виборів Ради в Україні можуть задіяти окремі елементи електронного голосування. Але повністю перейти на таку систему ми зможемо не раніше ніж через 5-8 років, вважають експерти: для початку потрібно виключити можливості шахрайства.
ЕКСПЕРИМЕНТИ. Введення електронного голосування неминуче, впевнені в ЦВК. "Але до цього треба йти поступово: зараз це буде коштувати мільярди, а потім може виявитися дешевше. Потрібно, щоб у кожної дільниці був зв'язок з ЦВК. А у нас навіть немає стаціонарного зв'язку з окремими селами, та й мобільний зв'язок не працює. Коли було відеоспостереження, для передачі даних з такими селами використовували супутниковий зв'язок, – розповів "Сегодня" замголови ЦВК Андрій Магера. – Але, думаю, через 7-8 років це проблемою вже не буде". Головне, за його словами, – не технічна проблема: "Має бути довіра виборців до таких технологій. Суспільство має бути впевнене, що не буде втручання в систему, і буде дотримана таємниця голосування. Захист технічно забезпечити можна, але потрібно задіяти СБУ і службу технічного захисту інформації".
Про проблему довіри говорять і в Комітеті виборців. "Навіть у країнах, де є електронне голосування, існує недовіра до підрахунку голосів, – сказав нам голова КВУ Олексій Кошель. – У нас же загальна недовіра до політсил. Але в перспективі потрібно буде вводити електронні механізми хоча б для голосування трудових мігрантів та молоді. У Великобританії в окремих громадах ввели голосування через смс, щоб підвищити інтерес до волевиявлення серед молоді. У нас в Законі про вибори потрібно передбачити можливість електронного голосування, щоб проводити такі експерименти".
БОКСИ ТА ГАДЖЕТИ. Напередодні наступних виборів Ради депутати дійсно планують в новому законі прописати можливість електронного голосування. Але його впровадження – питання не одного дня: дуже мало країн, в яких електронне голосування повністю витіснило традиційне, пояснює "Сегодня" нардеп від БПП і екс-глава КВУ Олександр Черненко: "В Естонії і в більшості скандинавських країн процес електронного голосування з традиційним відбувається паралельно: коли виборець робить свій вибір по інтернету або ставить "пташку" в бюлетені на дільниці". Наполовину електронна система і в США, говорить Кошель: у них є термінали, але виборець все одно повинен прийти особисто і проголосувати. Україна до впровадження послуги потрібно ввести муніципальні електронні сервіси, відзначає Черненко: "В Естонії перейшли на електронне голосування тільки після цього. Систему електронного голосування вже на наступних виборах можна впроваджувати в пілотних проектах. І є нюанс: потрібно надати можливість голосувати зі своїх пристроїв через інтернет і поставити на ділянках термінали та бокси, адже бабусі не мають доступу до гаджетам, і повинні мати можливість прийти на дільницю. А отже, кожен ділянку потрібно підключити до таких терміналам і до інтернету". На його думку, на це піде 5 років.
Перехід на електронне голосування нам потрібен для залучення молоді, вважає і нардеп від "Радикальної партії" Юрій Чижмарь: "Сьогодні на вибори ходять більш радикальні і старші люди. А молодь, інтелігенція і зайняті люди через небажання стояти в чергах часто не приходять".
ПОКИ ДОРОГО. На думку політолога Вадима Карасьова, мільярдні витрати на систему неадекватні можливу користь: "Проблеми з маніпуляціями на виборах це не вирішить: це питання правової культури. А молодь краще залучати програмами". На перший погляд, витрати великі, але вони окупляться за 1-2 виборів, вважає нардеп від "Опозиційного блоку" Євген Мураєв: "Ми заощадимо на спостерігачів і комісіях. Зараз за 10 днів підрахунків 740 млн грн витрачається тільки на зарплати".
Камери з ділянок: "Мільярд пішов у нікуди"
Ще одне питання – відеоспостереження на виборах. У 2012 році для цього були закуплені більше 64 тис. вебкамер і 32 тис. ноутбуків. На установку системи витратили 993,6 млн грн з держбюджету! Але ні на виборах президента і Ради в 2014 році, ні на місцевих виборах у 2015-му камери не використали – немає окремого закону, а куди вони згодом поділися – ніхто і не розбирався.
За словами Андрія Магери, ЦВК передав їх на зберігання в ОДА, а Кабмін прийняв окремі рішення про їх використання – наприклад, для охорони в школах: "Самі камери дуже застаріли, зараз ціна за кожну – 10-50 грн. Це металобрухт. Мільярд пішов у нікуди". Свої завдання камери виконували, не згоден Мураєв: "Такі є у всіх ноутбуках. Виборець міг стежити і за голосуванням через сайт, і за підрахунком голосів. Але зараз влада це, схоже, невигідно: ми бачимо, як 2000 бюлетенів обраховують по 10 днів". До того ж, ще на етапі закупівель камер суму було завищено мало не вдвічі, додає Черненко: "Де вони зараз, незрозуміло. Аудит ніхто не проводив". Частина камер пропала, говорить і позафракційний Дмитро Добродомов: "У нас на Західній Україні ці камери безслідно зникли. Я вже написав звернення в МВС".