У столичному сегменті Фейсбук з'явилось волонтерське об'єднання "Кияни за Гройсмана", яке підтримує чинного прем’єра та його реформи. Громадські активісти називають себе розсудливими жителями Києва, які втомилися від тотального популізму, "золотих гір" і "молочних берегів" українського політикуму, – повідомляє видання Kyiv.online.
Запит креативного населення та середнього класу на політичні сили на кшталт партії Гройсмана "Українська стратегія" можна пояснити тим, що його політичне об’єднання не пішло у невизначений та маргінальний тренд – "нові, тому що нові", але особливо й не хизується, що має у власних лавах перевірені кадри.
"Українська стратегія", за великим рахунком, – політична обгортка Кабміну Гройсмана. А той (Кабмін), як працював, так і працює, отримуючи таким чином серйозний гандикап у виборчих перегонах. Іншим партіям все одно продемонструвати виборцям у сенсі реальних справ немає чого.
Історія успіху особисто Володимира Гройсмана починається з провінційної Вінниці, яку він за майже десятилітнє перебування на посаді міського голови зумів перетворити із сірого і непривабливого містечка на найкомфортніше для життя місто України. Це відзначили вінничани, підтвердили авторитетні рейтинги. Вибори у Вінниці команда Гройсмана вигравала із блискавичним результатом, претендуючи на більшість у міській раді. І отримуючи її.
Але сказати, що уряд Гройсмана дорівнює вінницькій команді, не можна. Якщо "Українська стратегія" дійсно має наміри вирости у впливовий загальноукраїнський політичний проект, то їй слід визначати іншу базову територію, ніж периферійна Вінниччина, яка вже є базовою для прем'єра.
І, схоже, таку територію обрано – вибір "Української стратегії" пав на столицю. Якщо уважно придивитися, то саме київські справи є пріоритетними для Володимира Гройсмана за останні півроку. Саме на настрої киян орієнтується команда прем’єр-міністра у формулюванні власних програмних цілей та завдань.
Вибори у Києві зазвичай виграються – і це ні для кого не є таємницею – у форматі мобілізації "мережі" гарантованих виборців. Проте "Українська стратегія", швидше за все, спробує піти шляхом мобілізації саме активної частини електорату, залучення активних киян до реалізації соціальних та політичних проектів. У дилемі – виграти за будь-яку ціну чи наполягати на власній проєвропейській центристській ідеології - Володимир Гройсман, судячи з усього, схиляється до останнього варіанту. Він звик "грати у довгу" і цю звичку спробує впровадити у масштабах всієї країни.
"Українська стратегія" – це партія того нецікавого, "сірого" європейського типу. У ній фахівці, а не виробники "хайпу", функціонери, а не яскраві шоумени.
Здається, саме між цими крайнощами і будуть обирати кияни на наступних виборах. Шоу, звісно, цікавіше, але стратегія розвитку – надійніше.
І, здається, цього разу Київ вкотре доведе, що є європейським містом.