Дмитро Ярош. Фото: lenta-ua.net
Як Дмитро Ярош голодував в армії і закінчив екстерном університет
Segodnya.ua побувало в Дрогобицькому ДПУ, де навчався лідер "Правого сектору"
У рідному для Дмитра Яроша – Дрогобицькому педагогічному університеті, що на Львівщині, про свого знаменитого випускника згадують з небажанням. Ми намагалися навести довідки про Яроша у проректора з науково-педагогічної роботи Юрія Кишакевича, але він у відповідь порадив "забратися геть з його кабінету". У відділі кадрів повідомили, що розмовляти на тему "Яроша" можна тільки з дозволу ректора, але її, Надії Скотної, в той момент не виявилося на місці – "бібліотечний день".
В окремому корпусі філологічного факультету майже всі співробітники знають, що у них навчався лідер "Правого сектору" і кандидат у президенти, проте ніхто не бажає ділитися спогадами, мовляв, що "у нас було багато студентів, і кожного не запам'ятаєш".
Єдина людина, яка адекватно сприйняла візит журналіста – завідувач кафедри української літератури та теорії літератури Петро Іванишин. Він люб'язно погодився розповісти про Дмитра Яроша, називаючись його "другом і побратимом".
"Засновником "Тризуба" був мій покійний батько, а Ярош став його сподвижником".
"Дмитро Ярош був учнем мого покійного батька Василя Іванишина, доцента кафедри української літератури Дрогобицького педуніверситету", – розпочинає розмову Петро Іванишин.
Викладач із західноукраїнського Дрогобича є засновником всеукраїнської громадсько-спортивної організацієї "Тризуб" і, можна сказати, дідусем "Правого сектора". "Мушу зауважити, що характер "ПС" сильно відрізняється від первісної, глибоко гуманної природи "Тризуба". Але про це пізніше...", – додає Петро Іванишин.
За словами Петра Васильовича, в "Тризуб" Дмитро Ярош вступив у 1994 році, і дуже скоро показав себе хорошим організатором. Незабаром йому доручили розширити ряди організації в центрі і на сході України". Завданням 23-річного Дмитра стало знайти в російськомовних регіонах людей, готових вступити в "Тризуб" і стати під прапори Степана Бандери.
"На ті часи це можна було порівняти з подвиггом. Дмитро через знайомих, за різними рекомендаціями шукав добровольців, хто не витримували, їх відсівали. Але коли на березі Дніпра Ярош вишикував сотню "бандерівців" з правобережної України, у батька на очах виступили сльози".
Вже 1996 році на прощі, в селі Зарваниця Тернопільської області, Дмитро став командиром всього українського "Тризубу".
Фактично, Дмитро виконав своє завдання і розповсюдив вплив "Тризубу" на сході та в центрі країни. За це Василь Іванишин передав керівництво організацією Ярошу. Незабаром Ярош дослужився в "Тризубі" до звання полковника, і в 2012 році став його очільником.
Голодував в армії, торгував дитячим одягом та "пройшов" екстерном університет
Відомо, що Ярош народився на батьківщині Брежнєва, у Дніпродзержинську, в сім'ї абсолютно простих людей. За словами Петра, він пройшов школу вулиці та робочих районів, і саме "причетність до революційних процесів" врятувала його від долі в кримінальних колах, популярних у часи його молодості.
"Він служив в армії, здається, на крайній півночі Росії. Останні місяці служби збіглися з моментом розвалу Союзу. Ярош навіть оголосив голодування, щоб його перевели в Україну. Тоді йому посприяли багато людей, навіть хтось із депутатів", – каже Петро.
Після армії Дмитро недовго працював слюсарем, часом залишався без роботи. "Був навіть період, коли Ярош привозив з Чернігова пряжу, дружина в'язала з неї дитячі речі, і він їх продавав", – згадує друг Яроша.
На питання, за які кошти жила сім'я Яроша, поки він займався громадською діяльністю і не працював, Іванишин відповідає, що на утримання керівництва "Тризубу" патріотично налаштовані бізнесмени завжди давали гроші. "Ц е була символічна зарплата, якої вистачало, щоб зводити кінці з кінцями. Часом працювала його дружина, також рятувала грошова допомога на дітей", – каже Петро.
Більше двадцяти років тому, в середині 90-их, питання національної безпеки і оборони поставало в Україні так само гостро, як і зараз. "Чорноморський флот ще не поділили. Атомну зброю не віддали. У нас ще була сильна армія, а на Придністров'ї та Кавказі палали "гарячі точки". Пам'ятаю, що ми кожного дня боялися початку війни. Все дихало небезпекою, і багато хто не хотів визнавати Україну як самостійну державу. А демократичні лідери швидко знайшли спільну мову з неокомуністами, швидко забувши про ідеали, які привели їх до влади", – міркує наш співбесідник.
За його словами, в країні потрібно було створити організацію, члени якої відповідатимуть за безпеку нації. "Батько це передбачав і поставив собі за мету зібрати разом людей, які зможуть захищати суверенітет України і національну самобутність", – продовжує Іванишин.
Так, 14 жовтня 1993 була створена молодіжна організація "Тризуб". У "Тризубі" культивувалася ідея возз'єднання української нації, але він у жодному разі не використовувався для боротьби за владу. Головне було – зацікавити молодь і повести не за легкими грошима, а за національною ідеєю.
"У "Тризубі" займалися вихованням та фізичною підготовкою молоді. Час від часу хлопці збиралися, знайомилися з ідеями Шевченка, Донцова, ходили строєм, вчилися азам рукопашного бою. Зброї в "Тризубі" не було, але хлопці носили камуфляжну форму з шевронами та чорні берети. Вже в 1995 році, за правління Кучми, 500 членів "Тризубу" пройшлися маршем Хрещатиком – і це був шок для тієї влади", – згадує Іванишин.
Таких "прикладів", як Сашко Білий, за словами викладача, там не могло бути, кримінал за "тризубами" ніколи не було. Щоп равда, проти учасників "Тризубу" велися політичні переслідування і провокації, але це було пов'язано тільки з їхньою активною громадянською позицією.
На відміну від "Тризубу", "Правий сектор" поєднав у собі різні організації. "Там немає чіткої ідеології. Приходять різні люди, і не вистачає часу їх перевіряти", – додає викладач.
На питання, навіщо ж Ярош йде в політику, його друг відповідає: "Дмитро дійсно ніколи не рвався у вищі політичні кола, але в даній ситуації вважає це крок неминучим, щоб змінити країну. Він абсолютно байдужий до грошей і це, як на мене, відмінна якість для політики. Йому не раз пропонували "кришувати" бізнес або стати депутатом Верховної Ради, але він відповідав: "Для Яроша це багато, але для полковника Яструба цього мало". Думаю, у нього є дуже великі шанси".
– А ви будете за нього голосувати?
– Ну, це риторичне питання...
.
Декларація Яроша
До речі, згідно з декларацією про доходи, зареєстрованій у ЦВК, Дмитро Ярош протягом 2013 року не отримав жодної копійки офіційного прибутку.
Згідно з даними декларації, його дружина Ольга, а також діти Анастасія, Ірина та Дмитро одержали торік 807 гривень доходу.
Крім цього, Яроша і четверо членів його сім'ї не володіють будь-якими банківськими заощадженнями або вкладами в статутні капітали.
З нерухомості у Яроша є дві квартири площею 46,4 метри і 53,9 метри, а в перечні засобів пересування вказані Шкода Октавія 2009 року випуску та автомобіль Опель Астра 2006 р.