Фото: minagro.gov.ua
Після перемоги Революції гідності Україна відновила євроінтеграційний процес, перерваний Віктором Януковичем у листопаді 2013-го. Крок назустріч нашій країні зробив і Євросоюз, в односторонньому порядку відкривши свої ринки для української продукції.
А 27 червня довгоочікуване Угода про асоціацію України з Європою підписали президент Петро Порошенко, а також президент Європейської ради Херман Ван Ромпей і президент Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу. За підписанням стежила майже вся країна, телетрансляція велася навіть у серці революції – на Майдані Незалежності в Києві. А вже 16 вересня СА була ратифікована і Верховною Радою. Втім, економічна частина Угоди поки продовжує працювати в односторонньому режимі – за погодженням з європейськими партнерами України відтермінувала її повноцінну реалізацію до кінця 2015 року.
Потепління у відносинах з Євросоюзом відчувається і в інших сферах. В першу чергу – в підтримці нашої країни в конфлікті на сході України. Країни Євросоюзу синхронно з США продовжують вводити санкції проти російської економіки, відстоюють інтереси нашої країни на переговорах у Мінську, в Радбезі ООН. Щоправда, саме тут українці і намацали якусь "тріщинку" у відносинах з Європою. За гаслами підтримки, словами і близько $ 2 млрд допомоги ховаються, виявилася лише "глибока стурбованість", що стала вже фразеологізмом, і неготовність до реальної допомоги з конфліктом на Сході. Без особливого завзяття ЄС готова і до підтримки реформ в Україні, хоча й задекларувала це на словах. З одного боку, їх можна зрозуміти: українська влада не особливо поспішає їх впроваджувати, реформи "пробуксовують" в кабінетах, і це почало викликати деяке роздратування з боку європейських партнерів. Українській владі все ясніше дають зрозуміти, що не схильні більше вірити обіцянкам.
А отже, на матеріальну допомогу від ЄС Україна може розраховувати лише після того, як на Заході побачать реальні дії Порошенко, Верховної Ради та Кабміну, спрямовані на реформування системи влади й економіки.