Анна Єремєєва. Фото: Володимир Миколайчук
"Моя ляля маленька". Такими словами зі сльозами на очах зустріла звістку про смерть Ігоря Єремєєва його мама 84-літня Ганна Василівна. "Я їх не ласкаво виховувала, била", – згадує жінка, дивлячись на фотографію політика в трирічному віці і його брата. Останній рік вона не бачила сина, через війну на сході України він не приїжджав в батьківський будинок у селі Острожець на Рівненщині. А в четвер прийшла смс від старшого сина Євгена: "Брата більше немає"
- Якою дитиною ріс Ігор?
- Йому з братом ніколи не давала поблажок. Коли ходила на день народження, дітей не брала з собою. Хлопчаків не пестила.
Ігор був шульгою і любив малювати. У школі перенавчали, тому писав правою. А малював завжди лівою, причому дуже мило. Напередодні Нового року завжди в школу біг першим готуватися до ранку. З дому навіть покривала брав для декорацій, але мені не говорив. Вже багато часу любив проводити в школі. Коли просила допомогти, він принесе дров, кине біля грубки і кулею туди.
- Завжди був таким впертим?
- Добре пам'ятаю історію, як пожертвувавши собою, врятував дівчинку. Школярем віз Іру на велосипеді. Вилетів на спуск і понісся на дерев'яний паркан. Щоб врятувати Іру, свою ногу сунув в колесо. Впали удвох. дівчинка ціла, а Ігор поламав ногу. До мене прибігли діти, кричать: "Ігор зламав ногу!!" Я дивлюся, а кілька хлопців його несуть на руках. Ми швидко повезли його до лікарні райцентру Млинів. Там син мене заспокоював: "Мамо, не плач!"
Потім приїхали до Луцька на перевірку. Лікарі кажуть, що зламана нога вже коротша стала. А він їм рубонув з плеча: "А мені лікарі казали, що обидві ноги будуть однаковими!!!" Хоч хворіла ніжка, але все розумів. А я йому: "Навіщо ти так різко!" А він на своєму наполягав: "Адже мені так сказали!!"
Зламана ніжка була на 3 см коротшою. Він так і зі шкільних років ходив, накульгуючи. Вже зараз йому каблучок набивали, він нормально ходив, і я не помічала.
- А що сталося на трагічній кінній прогулянці?
- Я сама дуже любила коней. Навіть дві медалі отримала. Один кінь мене вдарив в обличчя. Любов до цих тварин передалася й Ігорю.
Він десять років їздив на одному коні – він був найбільш улюбленим. Під час прогулянки три тижні тому нога коня потрапила в лисячу нору, вона впала, перекинувши сина. І потім кінь впав на Ігоря. Багато хто говорив, що голову розбив. Але він тільки вухо пошкодив, і це відразу виправили. На голові не було жодної подряпини, синці. Але вдарився сильно.
Київські лікарі сказали відразу транспортувати закордон. Іноземні фахівці постійно робили МРТ, дивилися чи зменшується гематома. Вона і стала менше, а старший син Євген одразу зателефонував і сказав: "Один раз відкрив одне око і позіхнув". Але слова не сказав. А в четвер вранці прийшла смс: "Брат помер". Хоча у вівторок дружина Тетяна говорила, що мають перевести з травматології в нейрохірургію. Ось так полікували.
Тетяна Ковальчук, мешканка с. Острожець:
- З ним вчилася моя сестра. І розповідала історію, коли Ігор заступився за однокласницю. Вона була хворою дитиною і одягла яскраву футболку. Вчителька сказала: "Подивися, на що ти схожа, а футболку напнула!" Ігор зірвав урок. Директору довелося змусити педагога попросити вибачення у дівчинки при всьому класі. Ось так він її зумів захистити.