Леонід Кучма. Фото: AFP
9 серпня своє 80-річчя відзначає Леонід Кучма, другий президент України, який пробув на цій посаді найдовше – аж 11 років. За час його правління відбулося дуже багато: Крим отримав статус Автономної республіки, перший український астронавт відправився в космос, а економічні показники нашої країни в основному радували стабільністю. Сайт "Сегодня" вирішив згадати про найважливіші події часів Кучми.
Економічне зростання, поява гривні та активні реформи
Леонід Данилович змінив на посту президента Леоніда Кравчука 10 липня 1994 р. і, мабуть, перше, про що варто згадати – це економічний стан України. Після розпаду Радянського союзу в країні почалася криза, гроші знецінювалися, а гіперінфляція перевищувала 400%. До перемоги на виборах Кучми радикальних економічних реформ в країні не було, а велика частина економіки України безпосередньо залежала від Росії.
Україна опинилася в критичному становищі: борги перед сусідніми країнами, борги перед населенням, дефіцит держбюджету, високий рівень безробіття і фактична відсутність національної валюти. Тому необхідно було проводити активні реформи економічного сектору. Так, була здійснена середня і мала приватизація, в 1996 р. почалася аграрна реформа, в ході якої землі колгоспів були віддані, як паї, тим українцям, які на них працювали.
На українському ринку почали з'являтися фінансово-промислові групи, а в 1996 р. Кучма підписав указ про те, щоб зробити гривню грошовою одиницею України. Вже у вересні почався обмін купоно-карбованців, які були до цього, на гривні, у співвідношенні 100 000 карбованців на 1 гривню.
"За часів Кучми була проведена грошова реформа, з'явилися держоблігації, в цілому створено апарат, починаючи з Нацбанку і закінчуючи іншими структурами. Крім того, була вибудувана експортно-орієнтована модель економіки, і з'явилися експортери", – вважає президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко.
Через реформи вже в 2000 році в Україні вперше після розпаду союзу спостерігалося економічне зростання. В середньому з 2000 по 2004 рр. зростання ВВП склало близько 8,4%, за весь час президентства Кучми заробітна плата українців виросла в 2,5 рази, не кажучи вже про те, що борги перед сусідніми країнами за енергоносії і т.п. були погашені.
"Перший період президентства Кучми – це кризовий період, коли країна переживала падіння економіки, але вже тоді намічалися позитивні тенденції. Країна поступово виходила з конфліктів і навіть переобрання Кучми на другий термін було ознакою стабільності. А другий період характеризувався виходом країни з політичної кризи. Особливо в 2002, 2003 рр. спостерігався високий темп економічного зростання, кредитний і будівельний буми... Довгий час соціальні інститути були слабкі. Вони і зараз залишаються слабкими. Але при Кучмі таки сталося їх зміцнення", – розповідає політолог, директор Центру політичного аналізу "Пента" Володимир Фесенко.
Статус Криму
Ситуація навколо Криму завжди була досить складною. Так, в 1991 р. в Криму прийняли декларацію про прагнення залишитися в складі України. Але вже в 1992 р. Кримська АРСР була перейменована місцевою владою в "Республіку Крим", а пізніше було заявлено про "Республіку Крим" як "демократичну державу в складі України". Цей акт був визнаний Верховною Радою України таким, що суперечить Конституції України, і пізніше був скасований вже і Верховною Радою Криму.
Однак в 1994 році в Криму обрали "президента" – проросійського політика Юрія Мєшкова. В цьому ж році парламент Криму прийняв постанову "Про відновлення конституційних основ державності Республіки Крим", яка повертала в дію Конституцію Криму в редакції від 6 травня 1992 р., згідно з якою, зокрема, "Республіка Крим входить в державу Україна і визначає з нею свої відносини на основі Договору та угод", а також "самостійно вступає у відносини з іншими державами і міжнародними організаціями".
Але вже 17 березня 1995 р. президент Кучма підписав Закон України "Про скасування Конституції і деяких законів Автономної Республіки Крим". Днем пізніше за цей Закон проголосувала Рада. Крим на законодавчому рівні отримав статус Автономної Республіки в складі України, а посада "президента Криму" була скасована.
"У 1994 р. був величезний ризик втратити півострів, так як існувала так звана мєшковщина. Тодішнє кримське керівництво хотіло забрати Крим в Росію. Український уряд діяв гнучко, дуже оперативно і ефективно. Він активно займався проблемою інтеграції Криму в українську державу. Крім того, керівництво України зняло зовнішнє напруження навколо півострова за рахунок домовленостей з Росією. В договорі з сусідньою державою 1998 р. закріплена норма, що Крим – це Україна", – говорить Фесенко.
Договір, як відомо, не завадив Росії захопити український Крим в 2014 р., але це вже набагато пізніша історія...
Відсіч територіальних зазіхань Росії на острів Тузла
Повномасштабний конфлікт навколо острова Тузла розгорнувся між Росією і Україною в 2003 р. Ще в далекому 1941 р. острів Тузла (що з'явився в 1925 р. в результаті розмиву через сильний шторм вузької коси, яка продовжувала Таманський півострів) входив до складу Кримської АРСР, а в 1954 р. разом з Кримом перейшов до України. Але в 2003 р. влада Краснодарського краю почала будувати дамбу від Таманського півострова в бік Керчі і до острова Тузла, який був прикордонним.
Українська позиція полягала в наступному – Азовське море і Керченська протока повинні бути внутрішніми водами України і РФ, які розділяє державний кордон. Острів Тузла при цьому відноситься до України. Російська ж сторона заявляла, що Тузла – не острів, а коса, а чітких меж в зазначеному районі немає.
У зв'язку з різким напруженням обстановки Леонід Кучма перервав свій офіційний візит до Бразилії і поїхав на зустріч з президентом Росії Володимиром Путіним. Незабаром будівництво зупинилося – на той момент від російських робітників до українських прикордонників залишалися лічені метри. Тоді був підписаний "Договір про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки", а острів залишився під управлінням України. Правда, згідно з офіційною позицією Російської Федерації, статус острова "залишився невизначеним".
З'явилася Конституція України
Крім того, що в нашій країні з'явилася стабільна національна валюта, в 1996 р. була прийнята і Конституція України. Кучма просував ідею розробки і прийняття нової Конституції, а також був ініціатором підписання Конституційного договору в червні 1995 р., який став прообразом основного закону країни.
У Раді закон приймати не поспішали, тому Кучма заявив, що збирається винести його на всеукраїнський референдум. Саме це і сприяло прискоренню прийняття Конституції.
У Конституції був закріплений статус української мови як єдиної державної. На думку Фесенка, президент вів дуже гнучку державну політику в цьому питанні.
"Це була політика м'якої інтеграції російськомовних громадян в нову українську державу з поступовим освоєнням української мови і українського культурно коду", – пояснює політолог.
Космічні пріоритети
У період правління Кучми активно розвивалася космічна галузь. Так, президент підписав ряд міжнародних угод і вже в 1995 р. в космос був запущений український супутник "Січ-1". У 1997 р. Україна зробила крок ще далі і відправила в політ свого космонавта – Леоніда Каденюка. Він здійснив політ тривалістю в 15 днів і 16 годин на космічному кораблі-шатлі "Колумбія".
До слова, Леонід Каденюк, який пішов з життя 31 січня 2018 р., до цього часу залишається не тільки першим, але і єдиним українським космонавтом.
Політика багатовекторності та євроінтеграція
Однією з відмінних рис політики того часу стала багатовекторність. Довгий час Україна перебувала в серйозній залежності від Росії. Саме при Кучмі Україна почала робити перші кроки в бік співпраці з ЄС і НАТО і поступово відходити від Російської Федерації.
"Для демократичних країн багатовекторна політика – аксіома. Це особливо важливо для України, яка знаходиться між Росією, з одного боку, і країнами ЄС і НАТО – з іншого. Якщо хочеш миру, підтримуй насамперед добросусідські відносини. Іншого просто не дано. Скажу більше. Україна, відгороджена від Росії кам'яною стіною, менш цікава Заходу, ніж держава з розвиненою мережею економічних відносин з сусідніми країнами. Зрозуміло, що я не маю на увазі нинішню ситуацію відкритої військової агресії проти нашої країни. я говорю про загальний принцип", – недавно зазначив Леонід Кучма у своєму інтерв'ю Фактам.
У 2003 р. навіть вийшла знаменита книга Леоніда Кучми "Україна – не Росія" (сама ця фраза стала крилатою), в якій він поділився своїм поглядом на проблемні питання двох країн, їх історію, культурні та соціальні відмінності.
У 1994 р. Україні був підписаний "Будапештський меморандум" з США, Великобританією, Францією, Китаєм і Росією. Документ фіксував без'ядерний статус України, а натомість обіцяв їй захист від зовнішніх загроз. Події 2014 і наступних років показали, що реальних гарантій Україні цей документ не дав, і до цього часу меморандум залишається темою обговорень, однак на той момент це було значущим дипломатичним кроком.
До Ради Європи Україна хотіла вступити відразу ж після розпаду СРСР – ще 14 липня 1992 р. наша країна офіційно заявила про таке бажання. Але сам вступ стався під час першого терміну Кучми – 9 листопада 1995 р. в урочистій церемонії в Страсбурзі на площі перед Палацом Європи було піднято Державний прапор України.
У 1997 р. Кучма став ініціатором створення організації ГУАМ (Організація за демократію та економічний розвиток), яка повинна була стати протидією домінуючою в регіоні Росії. До цієї організації увійшла Україна, Азербайджан, Молдова, Грузія і трохи пізніше приєднався Таджикистан.
У липні 2002 р. Кучма підписав указ про національну безпеку і оборону України, який передбачав інтеграцію нашої країни в євроатлантичні структури. А рік потому був затверджений план про співробітництво між Україною та НАТО. Кучма намагався зміцнити відносини як із західними державами, так і з країнами Азії, Латинської Америки та СНД.
В Україну приїжджали багато світових лідерів. Зокрема, в 2001 р. Україні відвідав Папа Римський Іван Павло ІІ, а президент США Білл Клінтон двічі приїжджав з офіційним візитом на запрошення глави української держави.
Участь в Тристоронньої контактній групі
Пост президента Леонід Кучма залишив в 2004 р. Однак остаточно з великої політики не втік. В даний час він є членом тристоронньої контактної групи з врегулювання ситуації на Донбасі.
У 2014 р. Кучма разом з представником від Росії і ОБСЄ підписав Мінську угоду, яка передбачала припинення вогню на Сході України. На даний момент, другий український президент, по суті, є єдиним незмінним учасником ТКГ.