Краще домовитися. Примус до продажу карається законом
"За заповітом тітка залишила мені півквартири і 1/6, а синам її чоловіка від першого шлюбу – решту навпіл. Але всі хочуть викупити цю квартиру. Хто має першочерговість, і як правильно для решти визначити ціну? " – Ярослава Танатова, м.Київ.
Анатолій Жила, провідний юрист "УкрЮрЦентр":
"Якщо ніхто не хоче продавати свої частини, то ситуація тупикова. Згідно ЗУ, примус продати майно карається законом. Без волі власника змусити продати його частину не представляється можливим. Хіба що скористатися нелегальними методами, вдаватися до яких я не рекомендую. Поширена практика в цьому випадку – власник більшої частини квартири укладає договір оренди з третьою особою, і, залежно від адекватності поведінки цієї третьої особи, створює нестерпні умови проживання мешканцям, що залишилися. Однак ця практика веде до нескінченних адміністративних і судових розглядів.
Вихід із ситуації може бути в тому, що ви самі вирішите продати свою частку. Згідно ст. 361 ЦКУ, власник частини в квартирі має законне право розпоряджатися своєю частиною квадратних метрів. Одночасно існує деяке обмеження, а точніше – першочергове право співвласника на купівлю такої частки в квартирі. Механізм продажу часткової власності визначено на законодавчому рівні, і переступити його практично не можна.
Відповідно до ст. 362 ЦКУ, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності, співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець зобов'язаний письмово повідомити інших власників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця з дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі".